копія
Справа № 11-105/2008 року головуючий в І-ій інстанції: Бондар В.В.
категорія: ст. 186 ч.2 КК України доповідач: Бережний С.Д.
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«05» лютого 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Кульбаби В.М.,
суддів: Бережного С.Д., Ващенка С.Є.,
з участю прокурора: Леськіва В.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від «19» листопада 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1р. н., українця, гр-на України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого
засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбуття призначеного покарання із встановленням іспитового строку 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2р. н., українця, гр-на України, уродженця с. Нове село, Ізяславського р-ну, Хмельницької обл., жителя АДРЕСА_2, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України
засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбуття призначеного покарання із встановленням іспитового строку 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
В строк відбуття покарання постановлено зарахувати час перебування ОСОБА_2 під вартою з «20» березня 2007 року по «23» березня 2007 року включно.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3р. н., українку, гр-ку України, уродженку м. Хмельницького, жителькуАДРЕСА_3, з середньою освітою, не працюючу, не одружену, раніше не судиму
засуджено за ст. 187 ч. 2 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засуджену від відбуття призначеного основного покарання із встановленням іспитового строку 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано засуджену не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Постановлено зарахувати в строк відбуття покарання час перебування ОСОБА_3 під вартою з 13 червня 2007 року по 18 листопада 2007 року включно.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4. в солідарному порядку на користьОСОБА_5моральну шкоду в сумі 1000 грн. та матеріальну в розмірі 1499 грн., а всього - 2499 грн.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.
Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вступу вироку в закону силу залишено попередню - підписку про невиїзд, а ОСОБА_3 - змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши її в залі суду.
Згідно вироку місцевого суду 11 березня 2007 року, біля 20 год. 00 хв., ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4., відносно якого застосовано примусові заходи медичного характеру, з метою викрадення чужого майна, в дворі буд. АДРЕСА_4, з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрали в ОСОБА_6. мобільний телефон «Нокіа-2300», вартістю 500 грн., в якому був стартовий пакет «Київстар», вартістю 25 грн., на рахунку якого було 5 грн. та гроші в сумі 42 грн., а всього майна - на загальну суму 572 грн.
20 березня 2007 року, біля 02 год. 30 хв.,ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4., з метою викрадення чужого майна, з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, напали наОСОБА_5та відкрито викрали в нього шкіряний чохол вартістю 40 грн., в якому знаходився мобільний телефон «Нокіа-3230», вартістю 1549 грн., який був в силіконовому чохлі, вартістю 10 грн., зі стартовим пактом «Київстар», вартістю 50 грн., а всього майна - на загальну суму 1649 грн.
В той же день, біля 02 год. 40 хв.,ОСОБА_1, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4., з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, біля буд. № 58 по вул. Шевченка в м. Хмельницькому відкрито викрали вОСОБА_5гаманець вартістю 45 грн., в якому знаходились гроші в сумі 605 грн., а всього майна - на загальну суму 650 грн.
В апеляції прокурор просить апеляційний суд скасувати вирок суду першої інстанції та постановити свій, яким посилити міру покарання ОСОБА_3, призначивши їй з застосування ст. 69 КК України 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.
При цьому апелянт посилається на порушення судом вимог ст.ст. 65, 77 КК. Зокрема на те, що суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженою злочину та суспільну небезпеку даного злочину, а саме те, що вчинений ОСОБА_3 злочин згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, засудженою злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб та в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, суд призначив засудженій конфіскацію майна при звільненні її від відбування покарання з випробуванням, що є порушенням вимог ст. 77 КК.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора в підтримку поданої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винною у вчиненні зазначених злочинних дій.
Висновок суду в цій частині підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і відповідає фактичним обставинам справи.
Сама ОСОБА_3, як видно з матеріалів справи, під час досудового та судового слідства, визнавала себе винною у вчиненні злочину, під час якого, вона особисто не застосовувала насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого.
Крім її показів вина ОСОБА_3 підтверджується показами потерпілого ОСОБА_6., який пояснив, що удар йому по голові ззаду наніс ОСОБА_4Після того як він впав, ОСОБА_3 підтримувала його в лежачому положенні, наступивши ногою на плече. В цей час ОСОБА_4заволодів його майном.
Об'єктивно вина ОСОБА_3 підтверджується даними висновку судово-медичної експертизи від 11.04.2007 року, згідно яких, ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани нижньої губи, садна, забою лівого колінного суглобу, які утворились від дії твердих тупих предметів, що виникли можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові, і по своєму характеру відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Дані обставини справи ніким не оспорюються.
Суд, оцінивши наявні в справі докази, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.
Призначене їй основне покарання з застосуванням ст.ст. 69, 75 КК відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиросердечно розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину.
При цьому судом врахована і позиція потерпілого ОСОБА_6., який просив суворо не карати підсудну, до якої він претензій не має.
Наведені обставини справи, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності особи винної, на думку колегії суддів, свідчать про необґрунтованість доводів апеляції прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості злочину та особі засудженої.
За таких обставин, апеляція прокурора в частині скасування вироку щодо ОСОБА_3 і постановлення нового вироку апеляційним судом, - не підлягає задоволенню.
Разом з тим, доводи апеляції щодо порушення судом вимог ст. 77 КК України при призначенні ОСОБА_3 додаткового покарання у виді конфіскації майна при звільненні від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України - заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.
Дані вимоги закону судом дотримані не були, що є підставою для зміни вироку суду і виключення додаткового покарання у виді конфіскації всього майна ОСОБА_3
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора задоволити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від «19» листопада 2007 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Виключити з вироку суду призначене ОСОБА_3 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного на праві приватної власності майна.
В решті вирок районного суду залишити без змін.
Головуючий: /підпис/
судді: /підпис/
Копія вірна, згідно оригіналу
cуддя апеляційного суду Бережний С.Д.