УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого – судді Григор’євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Стратюка О.М.,

розглянувши в судовому засіданні 26 липня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 19 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а :

вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 лютого 2011 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1, несудимого в силу ст. 89 КК,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком у два роки, з покладенням передбачених ст. 76 КК обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, та періодично з’являтися до неї для реєстрації.

ОСОБА_2 визнано винним, у тому що він 16 жовтня 2010 року, приблизно о 00 год., з проникненням до гаража потерпілого ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_2, таємно викрав його майно на загальну суму 32 876 грн., а саме: 4 000 штук фітинів для мідних трубопроводів, 5 газосигналізаторів, 5 стабілізаторів напруги, 13 газових фільтрів, 12 шарових кранів, колектор АРЕ-7, колектор АРЕ-8, 4 колектори АРЕ-3, колектор АРЕ-2, 45 металоріжучих кругів, 10 метрів електропроводу ШВВП 3х25, 10 метрів електропроводу ШВВП 2х1,5.

19 квітня 2011 року судовою палатою у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК скасовано і постановлено свій вирок, яким ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК, з застосуванням ст. 69 КК, призначено покарання у виді двох років позбавлення волі.

В касаційній скарзі захисник просить вирок апеляційного суду змінити у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого й звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного за ч. 3 ст. 185 КК, з застосуванням ст. 69 КК, покарання у виді двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК. При цьому захисник стверджує, що апеляційний суд у вироку лише формально послався на обставини, які пом’якшують покарання засудженого і позитивно його характеризують. На його думку, не було належним чином враховано данні про особу засудженого, а саме: стан здоров’я його батька-інваліда II групи, наявність сім’ї й малолітньої доньки на утриманні, а також - добровільне відшкодування шкоди, щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій з боку потерпілого.

Заслухавши суддю–доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, вивчивши справу, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що вона не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Винуватість засудженого у вчиненні крадіжки чужого майна, поєднаної з проникненням у приміщення, за обставин, викладених у вироку, доведена доказами, дослідженими у судовому засіданні, і це діяння правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК, про що у касаційній скарзі заперечень не висловлено.

Що стосується касаційних доводів захисника про суворість призначеного засудженому покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст. 12 КК, ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, вкрав майно потерпілого на суму 32 876 грн., що, як обґрунтовано зазначив у своєму вироку апеляційний суд, місцевий суд до уваги фактично не взяв.

Оцінюючи дані про особу засудженого апеляційний суд правильно послався на те, що ОСОБА_2, вже вчиняв у 2002 році тяжкі злочини проти власності.

Тобто, він вже був обізнаний з кримінально-правовими наслідками таких дій, але це його не утримало від вчинення нового злочину.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про незаконність звільнення ОСОБА_2  від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.

Разом з тим, апеляційним судом було враховано усі пом’якшуючі покарання обставини і дані про особу засудженого, з якими захисник пов’язує своє прохання про його звільнення від відбування покарання, і покарання призначено на підставі ст. 69 КК більш м’яке, ніж передбачено законом, і, навіть, більш м’яке, ніж призначив місцевий суд.

Отже, за таких обставин, слід визнати, що призначене апеляційним судом ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. ст. 65, 69 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

А тому, колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення призначеного ОСОБА_2 покарання і звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК.

З урахуванням викладеного касаційна скарга захисника задоволена бути не може.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 19 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

С у д д і :

В.В. Британчук І.В. Григор’єва Ж.М. Єленіна