УХВАЛА

іменем   україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого               Шилової Т.С.,

суддів             Марчук Н.О., Широян Т.А.,

з участю прокурора     Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні 16 серпня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Авдіївського міського суду Донецької області від 23 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1

    Цим вироком  

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено   за ст. 123 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі.

    На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

    За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 4 вересня 2010 року приблизно о 14 год., знаходячись у свого знайомого ОСОБА_2 в м. Авдіївка Донецької області, після вживання спиртних напоїв із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на ґрунті особистих неприязних стосунків посварився з останніми. В ході сварки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали виражатися на адресу ОСОБА_1 нецензурною лайкою, загрожували вбивством, ображали, принижуючи його честь та гідність. При цьому ОСОБА_3 з метою приниження людської гідності ОСОБА_1 нанесла йому обухом сокири удар в область грудної клітини, не заподіявши при цьому тілесних ушкоджень, а також підбурювала до таких же дій ОСОБА_4 Вказаними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 піддали ОСОБА_1 тяжким образам і насильству. Переживаючи сильне почуття образи і страху, ОСОБА_1, знаходячись у винятковому емоційному стані фізіологічного афекту, який було викликано переживаннями страху, психологічної основи стану сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи і протиправного насильства з боку потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, схопив з кухонного столу ніж і умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдав один удар в живіт ОСОБА_4, заподіявши йому колото-різане поранення, яке є небезпечним для життя в момент спричинення і відноситься до  тяжких  тілесних  ушкоджень, а  також  один  удар ножем в живіт ОСОБА_3, чим заподіяв останній колоте-різане поранення, яке є небезпечним для життя в момент спричинення та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, від яких вона померла.

    У касаційній скарзі прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд неправильно кваліфікував дії засудженого за ст. 123 КК України, оскільки умисел ОСОБА_1 був направлений саме на убивство потерпілої ОСОБА_3, тому його дії необхідно було кваліфікувати в цій частині за ст. 116 КК України. Посилається на порушення прав загиблої ОСОБА_3, оскільки ніхто не представляв її інтереси ні на досудовому слідстві, ні у судовому засіданні. Також стверджує, що призначене ОСОБА_1 покарання є м’яким.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав скаргу і просив скасувати вирок через призначення невиправдано м’якого покарання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки щодо підсудного і тільки в межах пред’явленого йому обвинувачення.

Як убачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого СВ Авдіївського МВ ГУ МВС України в Донецькій області від 29.10.2010 року щодо ОСОБА_1 закрито кримінальну справу за ст.ст. 115 ч. 1, 15 ч. 2 – 115 ч. 2 КК України та порушено кримінальну справу щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ст. 123 КК України.

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Авдіївського МВ ГУ МВС України в Донецькій області від 03.11.2010 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого за ст. 123 КК України.

Згідно з обвинувальним висновком ОСОБА_1 обвинувачувався у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 123 КК України.

Під час судового розгляду справи прокурором у порядку ст.ст. 276, 277, 278 КПК України не було винесено постанову про зміну обвинувачення або клопотання про направлення справи для проведення додаткового розслідування з підстав наявності у діях ОСОБА_1 складу іншого злочину.

Тому посилання у касаційній скарзі щодо неправильного застосування судом норм кримінального закону у частині кваліфікації дій ОСОБА_1 є непереконливими.

Що стосується доводів прокурора у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 призначене за ст. 123 КК України м’яке покарання, то вони не заслуговують на увагу, оскільки покарання призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, пом’якшуючих покарання обставин, ставлення потерпілого до питання призначення ОСОБА_1 покарання.

Вважати призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, як про це вказує прокурор, колегія суддів підстав не знаходить.

Також не вбачається і порушень прав загиблої ОСОБА_3, оскільки представництво її інтересів від імені держави здійснював прокурор у судовому засіданні, через невстановлення інших осіб, яких згідно зі ст.ст. 49, 52 КПК України можливо було визнати потерпілим чи його представником.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обгрунтованість судового рішення, не встановлено.

    Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Авдіївського міського суду Донецької області від 23 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

С у д д і:

Шилова Т.С.             Марчук Н.О.             Широян Т.А.