У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2011 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В. , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником – ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Запорізької області від 28 квітня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Чернігівської районної державної нотаріальної контори Запорізької області про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними, скасування державних актів про право власності на земельні ділянки та визнання права власності,
в с т а н о в и в:
У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, якого в процесі розгляду справи уточнила. Свої вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що їй на праві власності належала земельна ділянка, а її батьку – право на земельну частку (пай). У 1999 році вони переїхали проживати до Республіки Казахстан, а в подальшому стали її громадянами. Однак, 4 грудня 2001 року вона та її батько надали ОСОБА_4 довіреність на вчинення дій із догляду за земельною ділянкою. Скориставшись довіреністю, ОСОБА_4 шляхом обману позбавив позивачів права власності на земельні ділянки, подарувавши їх своїй матері, ОСОБА_6, після смерті якої отримав земельні ділянки у спадок. За захистом свого права, у зв’язку з наведеним, позивачі звернулись до суду.
Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 2 лютого 2011 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 строк позовної давності. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 5 лютого 2004 року, укладений між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, та ОСОБА_6 Визнано недійсним договір дарування земельного сертифікату від 4 лютого 2004 року, укладений між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, та ОСОБА_6 Сторони повернуто в первісний стан. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14 листопада 2006 року, видане на ім’я ОСОБА_4 після померлої ОСОБА_6 в частині спадкування ОСОБА_4 двох земельних ділянок. Визнано недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки серії ЗП № 043208 від 1 червня 2007 року та серії ЗП № 043209 від 1 червня 2007 року, зареєстровані на ім’я ОСОБА_4 та знято їх з реєстру державних актів про право власності на землю. Зобов’язано державного нотаріуса Чернігівської державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_7 повернути ОСОБА_2 оригінал державного акта про право власності на земельну ділянку. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28 квітня 2011 року рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 2 лютого 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухваленого рішення суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази в справі й давши їм належну оцінку, дійшов вірного висновку та правильно виходив з того, що не може бути відновлено в судовому порядку право, яке не могло виникнути, оскільки з 27 грудня 2001 року ОСОБА_2 є громадянкою Республіки Казахстан, то у 2002 році в неї не могло виникнути право на отримання у власність земельної ділянки на території України. Апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що померлий ОСОБА_8, який з 5 жовтня 2001 року теж був громадянином Республіки Казахстан, взагалі не мав права власності на земельну ділянку, а мав право на земельну частку (пай).
Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Чернігівської районної державної нотаріальної контори Запорізької області про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними, скасування державних актів про право власності на земельні ділянки та визнання права власності, за касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Запорізької області від 28 квітня 2011 року.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ О.В. Ступак