ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  10/14225.07.11

За позовом   Приватного підприємства «Екомаркет»

до   Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Планета»

про стягнення заборгованості

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

Представники:

від позивача:     ОСОБА_1 (довіреність від 15.12.2010р.);                                       

від відповідача: не з’явились.

            В судовому засіданні 25 липня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.                     

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Екомаркет»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Планета»(відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 9 528,23 доларів США з них основного боргу –9 049,77 доларів США та процентів –478,46 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за контрактом № PL - 0601 від 2 лютого 2009 року, зокрема, у визначені контрактом строки не здійснив в повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові  засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 30.05.2011р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2011р. розгляд справи, у зв’язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 16.06.2011р. та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2011р. розгляд справи, у зв’язку з повторною неявкою представників відповідача було відкладено до 25.07.2011р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          2 лютого 2009 року між позивачем (надалі –Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту – Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено контракт № PL - 0601 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Контракт), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов’язується поставити Покупцю на умовах поставки DDU –Курск, Росія (у відповідності до Інкомтермс-2000), а Покупець прийняти та оплатити свіжі фрукти та овочі, далі –товар, згідно додатку, що є невід’ємною частиною Контракту.

          Загальна сума товару становить –1 000 000,00 доларів США (п. 6 Додатку № 1 до Контракту, належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

          Позивач зазначає, що на виконання умов Контракту Продавець передавав, а Покупець прийняв узгоджений сторонами в Контракті товар, що підтверджується специфікацією № 1 від 3.03.2010р. на суму 12 967,50 доларів США, рахунком-фактурою № 1 від 3.03.2010р. на суму 12 967,50 доларів США, міжнародною товарно-транспортною накладною та експортною вантажною митною декларацією від 10.03.2010р. (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

          Позивач вказує, що Покупець лише частково оплатив наданий йому Продавцем товар на суму –3 917,73 доларів США, що підтверджується довідкою банку № 0605-05/2466 від 15.05.2011р. (оригінал довідки міститься в справі), а відтак, внаслідок несплати в повному обсязі поставленого Продавцем товару у Покупця утворилась заборгованість за Договором, яка, за розрахунками позивача, становить –9 049,77 доларів США, тобто 12 967,50 доларів США - 3 917,73 доларів США.

          Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що пунктом 7.1 Контракту сторонами чітко передбачено та досягнуто згоди, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по Контракту сторони несуть у відповідності до діючого законодавства Російської Федерації, при цьому, у відповідності до п. 8.2 Контракту, встановлено, що любий спір, який виникає у відношенні до виконання умов контракту підлягає передачі до розгляд у в арбітражний суд по місцю знаходження позивача.

          Таким чином, при вирішенні заявленого судового спору, Господарський суд міста Києва має керуватися чинним та діючим законодавством Російської Федерації.

          Згідно ст. 309 Цивільного кодексу Російської Федерації зобов’язання повинні виконуватися належним чином у відповідності з умовами зобов’язань та вимог законів, інших правових актів.

          Пунктом 1.1 контракту встановлено, що Продавець зобов’язується поставити Покупцю на умовах поставки DDU –Курск, Росія (у відповідності до Інкомтермс-2000), а Покупець прийняти та оплатити свіжі фрукти та овочі згідно додатку, що є невід’ємною частиною Контракту.

          Так, судом встановлено, що на виконання умов Контракту позивач передав, а відповідач прийняв від Продавця товар на загальну суму 12 967,50 доларів США, що підтверджується специфікацією № 1 від 3.03.2010р. на суму 12 967,50 доларів США, рахунком-фактурою № 1 від 3.03.2010р. на суму 12 967,50 доларів США, міжнародною товарно-транспортною накладною та експортною вантажною митною декларацією від 10.03.2010р.

          Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що Покупець оплачує товар протягом 5 банківських днів з моменту його прийняття на складі покупця.

          Відповідно до ч. 1 ст. 314 Цивільного кодексу Російської Федерації встановлено, що якщо зобов’язання передбачає або дозволяє визначити день його виконання або період часу, протягом якого воно має бути виконане, зобов’язання підлягає виконанню в той день або, відповідно, в любий момент в межах такого періоду.

          З огляду на вищезазначені положення Контракту та Цивільного законодавства Російської Федерації, що визначають та встановлюють строки оплати вартості товару відповідно, суд дійшов висновку, що взяті на себе зобов’язання за Контрактом в обумовлений сторонами в Контракті строк відповідач не виконав, за отримані від позивача товари в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 9 049,77 доларів США, що становить: 12 967,50 доларів США (сума поставленого товару) - 3 917,73 доларів США (часткова оплата товару).

          За правилами ст. 310 Цивільного кодексу Російської Федерації відмова від виконання зобов’язань та одностороння зміна його умов не допускається.

Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати товару за Договором в більшому розмірі станом на липень 2011 року відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Контрактом в розмірі - 9 049,77 доларів США є обґрунтованими.

          Згідно з ч. 3 ст. 486 Цивільного кодексу Російської Федерації передбачено, що якщо покупець своєчасно не оплатить переданий у відповідності з договором купівлі-продажу товар, продавець має право вимагати оплати товару та процентів у відповідності зі статтею 395 Кодексу.

          В свою чергу, з положень ст. 395 Цивільного кодексу Російської Федерації вбачається, що за користування чужими грошовими коштами внаслідок їх протиправного утримання, ухиленням від повернення, іншої прострочки в їх оплаті підлягають сплаті проценти на суму цих коштів. Розмір процентів при стягненні боргу в судовому порядку встановлюється діючою в місці знаходження кредитора облікової ставки банківського процента на день пред’явлення позову або на день винесення рішення.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Контрактом щодо строків оплати товару, стягненню з останнього на користь позивача підлягає пеня за період з 22.03.2010р. по 22.11.2010р. в розмірі –478,46 доларів США.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 392,62 грн. (95,28 доларів США державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Планета»(ідентифікаційний код: 1094632003564, адреса: 305026, Російська Федерація, м. Курськ, пр. Ленінського Комсомолу, буд. 101, кв. 69, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «Екомаркет»(ідентифікаційний код: 25636070, адреса: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28) грошові кошти: основного боргу –9 049,77 доларів США (дев’ять тисяч сорок дев’ять доларів 77 центів), процентів - 478,46 доларів США (чотириста сімдесят вісім доларів 46 центів) та судові витрати: державного мита - 95,28 доларів США (дев’яносто п’ять доларів 28 центів), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                    О.В. Котков

                    Дата підписання повного тексту рішення  2.08.2011р.