АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

"13" червня 2007 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Декайла П.В. Суддів - Коструби Г.І.,  Стадника О.Б. з участю прокурора Сліворської Г.Ю. засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Тернополі матеріли за апеляцією засудженого ОСОБА_1  на вирок Тернопільського міськрайсуду від 10 квітня 2007 року,  яким

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець с. Збручівка Волочиського району Хмельницької обл.,  гр. України,  з вищою освітою,  не працює,  неодружений,  прож в Новому Селі Підволочиського району Тернопільської обл.,  раніше не судимий

засуджений за ч.1  ст. 122 КК України на 3 роки обмеження волі;

за ч.1  ст. 296 КК України - на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч.1  ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 3роки обмеження волі.

Відповідно до  ст. 75 КК України засуджений звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків,  передбачених  ст. 76 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволений повністю.

З засудженого ОСОБА_1  на користь потерпілої стягнуто 460 грн. матеріальної шкоди.

Згідно вироку суду 19 лютого 2006 р. біля 14 год. потерпілий ОСОБА_3 з

 

 

Справа № 11 -150                                 Головуючий у 1 -й інстанції - Комедат Р.Т.

Категорія                                                Доповідач - Коструба Г.І.

 

2

 

метою відшукати свого сина,  ОСОБА_4,  постукав у двері та вікна засудженого ОСОБА_1 ,  намагаючись викликати власника помешкання.

Через деякий час ОСОБА_1  без будь-яких пояснень,  вийшовши з будинку,  умисно наніс два удари молотком в голову ОСОБА_3,  а коли останній намагався втекти,  наздогнав його, ' продовживши побиття потерпілого,  в т.ч. молотком,  по всьому тілу,  внаслідок чого ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Продовжуючи злочинну діяльність,  ОСОБА_1  в нічний час біля 1 год. 21 лютого 2006 р. в помешканні ОСОБА_2 у Новому Селі Підволочиського району без будь-яких підстав,  грубо порушуючи громадський порядок,  з мотивів явної неповаги до суспільства,  що проявилася у порушенні спокою людей у нічний час,  зокрема,  ОСОБА_2,  з особливою зухвалістю,  невстановленим слідством предметом,  пошкодив вікна,  розбивши шість подвійних віконних скла,  чим завдав потерпілій матеріальних збитків на 460 грн.

В апеляції засуджений просить вирок суду скасувати і провадження у справі закрити,  оскільки злочинів не вчиняв.

В першому випадку,  який мав місце 19 лютого 2006 p.,  він лише захищався від протиправних дій потерпілого. ОСОБА_3,  будучи в нетверезому стані,  виламував його вхідні та внутрішні двері,  намагаючись проникнути в житло,  погрожував йому підпалом,  а тому він змушений був діяти відповідним чином.

Цілеспрямованих ударів ОСОБА_3 не наносив.

Щодо обвинувачення його за ч.1  ст. 296 КК України,  то ні судом,  ні слідством не доведено,  що злочин вчинено саме ним.  Обвинувачення побудоване лише на поясненнях потерпілої ОСОБА_2,  з якою він знаходиться в неприязних стосунках,  а тому її пояснення є безпідставними і упередженими.

Заслухавши доповідача,  міркування прокурора про залишення вироку без змін,  ознайомившись з доводами апеляції,  матеріалами справи,  заслухавши також пояснення засудженого ОСОБА_1,  який підтримав свою скаргу,  колегія суддів вважає,  що вона підлягає до часткового задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи,  суд правильно встановив фактичні обставини справи в їх сукупності щодо першого епізоду обвинувачення,  кваліфікувавши дії засудженого за ч.1  ст. 122 КК України та призначив покарання за цією статтею відповідно до закону.

Так,  сам засуджений ОСОБА_1 не заперечував,  що наніс шкоду здоров'ю потерпілого,  але діяв під час захисту від незаконних посягань останнього.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив в судовому засіданні,  що дійсно отримав 19 лютого 2006 р. ушкодження від ОСОБА_1,  але по тій причині,  що хотів запитати його,  стукаючи в двері будинку,  чи не перебуває в підсудного його син,  за що йому були нанесені удари молотком по голові,  а потім і по тулубу.

ОСОБА_1  він не погрожував і не намагався підпалити його хату.

 

3

 

Про те,  що ОСОБА_3 в цей день був сильно побитий,  ствердила і його мати,  ОСОБА_2

Про факт нанесення ОСОБА_3 побоїв пояснювала в судовому засіданні і свідок ОСОБА_5,  яка у лютому 2006 р. бачила ОСОБА_3 травмованим і він сказав,  що його побив ОСОБА_1,  як вона в подальшому зрозуміла,  ОСОБА_1

Згідно висновку експерта №1012 від 31.05.06 р. тяжкість тілесних ушкоджень,  заподіяних ОСОБА_3,  а саме: переломів 9,  10 ребер,  відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Вид цих ушкоджень,  численність та локалізація свідчать про неодноразову дію тупого предмету з обмеженою поверхнею,  індивідуальні особливості якого не відобразились.

Встановлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження в сукупності не властиві для утворення при падінні з висоти власного росту (на площині) (а.с. 91-92).

Таким чином,  ці та інші докази свідчать про неправдивість показань підсудного щодо його непричетності до отриманих ОСОБА_3 травм,  вони є допустимими,  достовірними,  а тому суд підставно поклав їх в основу обвинувального вироку.

Разом з тим,  при вирішенні питання щодо кваліфікації дій засудженого за ч.1  ст. 296 КК України суд допустився помилки.

Згідно закону хуліганство - це навмисний злочин,  який вчиняється з прямим умислом.  При цьому особа усвідомлює,  що грубо порушує громадський порядок,  що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Кваліфікуючі дії ОСОБА_1  за ч.1  ст. 296 КК України,  суд зазначив,  що вони грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства,  що супроводжуються особливою зухвалістю.

Між тим,  такий висновок є неконкретним.

У вироку суду не зазначено,  з чим була пов'язана особлива зухвалість дій ОСОБА_1,  який взагалі заперечив свою участь у вчиненні цього злочину,  саме же його обвинувачення за ч.1  ст. 296 КК України грунтується на спричиненій їм потерпілій шкоди при побитті вікон на суму 230 грн.

З матеріалів справи вбачається,  що ОСОБА_1  дійсно спричинив шкоду побиттям вікон ОСОБА_2,  син якої 19 лютого 2006 р. розбив йому вікно в будинку,  намагаючись викликати потерпілого на розмову.

Про це ствердила і допитана в судовому засіданні ОСОБА_3,  яка пояснила,  що саме ОСОБА_1  розказав їй,  що побив її сина за те,  що останній розбив в нього вікно.

Ці обставини дають підстави рахувати,  що спричинення шкоди ОСОБА_2 ОСОБА_1  мало місце не з хуліганських спонукань,  а в зв'язку з неправильною поведінкою ОСОБА_3

 

4

 

Крім того,  ОСОБА_1  під час побиття вікон спричинені збитки на суму 230 грн.,  як це вбачається з довідки,  долученої до матеріалів справи (а.с. 86).

Відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна настає за  ст. 194 КК України за умови заподіяння шкоди у великих розмірах.

Враховуючи,  що сума в 230 грн. не є великою,  а обвинувачення за хуліганські дії не конкретизоване,  вирок в частині засудження ОСОБА_1  за цим епізодом,  який кваліфікований за ч.1  ст. 296 КК України,  підлягає до скасування,  а справа - закриттю за відсутністю в його діях складу злочину.

При призначенні покарання ОСОБА_1  суд не в повній мірі врахував особу винного та обставини справи,  зокрема те,  що ОСОБА_1  згідно висновків стаціонарної судово-психіатричної експертизи №127 (а.с. 109-110) є -обмежено осудним,  а тому колегія суддів вважає за можливе при застосуванні за ч.1  ст. 122 КК України  ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням призначити іспитовий строк в межах одного року.

Керуючись  ст.  ст. 365,  366 КПК України,  колегія суддів, -

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляцію засудженого ОСОБА_1  задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайсуду від 10 квітня 2007 р. щодо засудження ОСОБА_1  за ч.1  ст. 296 КК України та стягнення з нього матеріальних збитків в сумі 460 грн. на користь потерпілої ОСОБА_2 скасувати і справу в цій частині закрити за п.2  ст.  6 КПК України.

Вважати ОСОБА_1  засудженим за ч.1  ст. 122 КК України до 3 років обмеження волі із застосуванням  ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до вимог  ст. 76 КК України покласти на нього обов'язки:

·        не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

·        повідомляти   органи   кримінально-виконавчої   системи   про   зміну   місця проживання,  роботи або навчання;

періодично  з'являтися  для  реєстрації  в  органи  кримінально-виконавчої системи.