ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/5462/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача –Браги Л.М.,
представників відповідача –Кашпіровської О.М., Остренко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровської області про скасування припису та подання, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, звернувся до суду з позовом до територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровської області про скасування припису від 06.04.11 №04-01-123/84-78, подання державної інспекції праці у Дніпропетровської області від 06.04.11 №123 та стягнення з відповідача суми у розмірі 7 грн. 68 коп., понесеної у зв’язку із направленням на адресу відповідача засобами поштового зв’язку копії позову з додатками. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, зазначивши в обґрунтування наступне. Поновлення ОСОБА_4 на посаді директора Дніпропетровської районної виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування відбувалось на підставі рішення суду. Згідно з роз’ясненням, наданим Міністерством праці та соціальної політики України листом від 07.08.07 №205/06/187-07, після поновлення працівника на роботі оплата праці повинна провадитись згідно штатного розпису і відповідно до укладеного нового договору. Крім того, питання дотримання позивачем законодавства праці відносно ОСОБА_4 вже було предметом перевірки відповідача, за результатом якої складений акт від 21.02.08 №04-01-101/38, порушень законодавства проведеною перевіркою не виявлено. Оплата праці працівників позивача здійснюється відповідно Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.12.2003р. №127. Щодо відсутності під час перевірки трудової книжки ОСОБА_5, представником позивача зазначено, що вона була під розписку тимчасово взята ОСОБА_5 для пред’явлення в управління пенсійного фонду, оскільки відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Таким чином, оскаржувані документи, винесені за результатом перевірки, є неправомірними. Крім того, через відмову відповідача отримати копію позову з додатками, позивач був вимушений вдруге направляти на адресу позивача копію позову, за що сплачувати суму в розмірі 7 грн. 68 коп. З наведених мотивів представник позивача просила позов задовольнити.
Представники Відповідача, Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровської області, в судове засідання з’явились, проти задоволення позову заперечували, зазначивши, що ОСОБА_4 був поновлений на роботі із зменшеним обсягом посадових обов’язків та оплатою праці, ніж ти, що було до його звільнення, що є порушенням ст.32 та ст.103 КЗпП України. Крім того, перевіряючою був встановлений факт відсутності трудової книжки ОСОБА_5 на робочому місці, до перевірки надана завірена копія трудової книжки та заява ОСОБА_5, в якій він просить видати під особистий підпис його трудову книжку, що є порушенням ст.48 КЗпП, Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Мінпраці України від 29.07.93 №58, п.3 постанови КМУ від 27.04.93 №301. Враховуючи висновки акту перевірки, винесені на його підставі спірні документи є законними, а відтак у задоволені позову має бути відмовлено.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, Територіальною державно інспекцією праці у Дніпропетровської області на підставі Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 18.01.03 №50 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), за дорученням Держнагляд праці від 11.03.11 №013-Б0265/04/46 проведена первинна перевірки Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з питання додержання законодавства України про працю за зверненням ОСОБА_4 За результатами перевірки складено акт перевірки від 06.04.11 № 04-01-123/84 (а.с.8). На підставі акту перевірки державним інспектором праці Кашпировською О.М. складений припис від 04.04.11 №04-01-123/84-78 щодо усунення Позивачем виявлених в ході перевірки порушень, в якому приписано: забезпечити виконання вимог ст.48 КЗпП, п.2.7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Мінпраці України від 29.07.93 №58 та п.3 постанови КМУ від 27.04.93 №301, не допускати в подальшому порушення вимог ст.32, 103 КЗпП України щодо попередження працівника про зміну істотних умов праці – системи та розмірів оплати праці, тощо (а.с.10). Також за результатами перевірки Відповідачем складено Подання від 06.04.11 №123 щодо накладання Позивачем дисциплінарного стягнення на винних посадових осіб підприємства відповідно до вимог ст.147-148 КЗпП України (а.с.11).
Судом встановлено, що фактичною підставою для складення позивачем оскаржуваних припису та подання слугували висновки акту перевірки щодо порушення Позивачем вимог ст.32, 48, 103 КЗпП України, п.2.7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Мінпраці України від 29.07.93 №58, п.3 постанови КМУ від 27.04.93 №301.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного припису на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Спірні правовідносини між сторонами по справі виникли з приводу визначення ОСОБА_4 коло посадових обов’язків та встановлення розміру оплати праці після його поновленого Позивачем на посаді директора на підставі рішення суду, а також з приводу відсутності у позивача на зберіганні трудової книжки ОСОБА_5 на час здійснення перевірки.
Так, судом встановлено, що на виконання рішення Баглійського районного суду по справі №2-1236-2007 Наказом позивача від 03.10.07 №65-к ОСОБА_4 був поновлений на роботі на посаді директора Дніпропетровської районної виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на умовах оплати праці, які діяли до його звільнення. Суд відмічає, що саме з зазначеної посади ОСОБА_4 був звільнений Наказом позивача від 16.04.07, копія якого долучена до матеріалів справи. З Наказом Позивача про поновлення на роботі ОСОБА_4 був ознайомлений під розпис, зазначивши, зокрема, що з травня 2007р. діє новий штатний розклад.
Суд зазначає, що як до звільнення ОСОБА_4 з посади так і після його поновлення на ній заробітна плата працівникам виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності нараховується відповідно до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.12.03 №127 (далі - Положення №127).
Відповідно до п.п.2.2. Положення №127 конкретні розміри посадових (місячних) окладів відповідно до Тарифної сітки Фонду та схем посадових (місячних) окладів, встановлюють: директори виконавчих дирекції відділень Фонду в областях - працівникам зазначених дирекції, директорам районних, міжрайонних, міських виконавчих дирекцій відділень Фонду. Згідно з п.2.4. Положення №127 при встановленні конкретних розмірів посадових (місячних) окладів враховується рівень освіти, стаж та досвід роботи, а також ділові якості працівника. На виконання вимог п.3.1. Положення №127, щомісячна надбавка за високі досягнення у праці встановлюється керівним працівникам, спеціалістам і службовцям у розмірі до 50 відсотків посадового окладу і у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи, невиконання в повному обсязі посадових обов’язків, порушення трудової дисципліни працівниками, надбавки за високі досягнення у праці скасовуються або зменшуються.
В ході розгляду справи судом встановлено, що Наказом Позивача від 31.05.07 №115 на підставі постанови правління ФСС з ТВП від 15.05.07 №26 «Про упорядкування умов оплати праці працівників Фонду» з 01.05.07 затверджений штатний розпис та розрахунок граничних сум на оплату праці фахівців Фонду, відповідно до якого місячний посадовий оклад директора збільшено та визначено у розмірі 1 090 – 1 140 грн. В подальшому наказом Позивача від 29.10.07 №218 на підставі постанови правління ФСС з ТВП від 25.10.07 №45 «Про упорядкування умов оплати праці працівників Фонду» з 01.10.07 затверджений новий штатний розпис та розрахунок граничних сум на оплату праці фахівців Фонду, відповідно до якого місячний посадовий оклад директора збільшено та визначено у розмірі 1 366 – 1 428 грн.
Судовим оглядом довідок про заробітну плату, нараховану ОСОБА_4 за період роботи 2006р.-2008р. встановлено, що його середня заробітна плата до звільнення у 2006 р. складала 2 521,21 грн. (30254,49грн. : 12 міс), у 2007 році 2 904,87 грн. (11 619,48грн. : 4 міс.), у 2008р., після поновлення на роботі, з урахуванням збільшення окладів 3 671,18 грн. (18 355,88грн. : 5 міс), що є більшим за попередні роки.
За змістом ст.32 КЗпП України працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці про зміну систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Викладене кореспондується зі ст. 103 КЗпП України, відповідно до якої про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Аналіз зазначених норм, з урахуванням положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», дає підстави вважати, що роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором. Підвищення розміру оплати праці як і визначення розміру заробітної плати за працю нижче за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати з передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника, не тягне за собою обов’язковість попередження працівника за два місяця.
Враховуючи наведені висновки, визначення ОСОБА_4 розміру заробітної плати згідно зі штатним розміром, що діяв на час поновлення його на роботі, яка є більшою за розміром відповідно попереднього штатного розпису, а також встановлення ОСОБА_4 надбавки за високі досягнення у праці у меншому розмірі, що обумовлено оголошенням йому догани за дисциплінарний проступок відповідно до Наказу директора виконавчої дирекції обласного відділення Фонду від 13.04.07р. №72, тобто його виною, не потребують на попередження ОСОБА_4 за два місяці.
Не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді із зменшеним колом посадових обов’язків без попередження останнього за два місяці, оскільки зменшення кола посадових обов’язків, яке виразилось у залишенні права першого підпису банківських та касових документів за головним спеціалістом Шаройко В.П. до вирішення в судовому порядку апеляційної скарги по справі №2-1236-2007, не свідчить про зміну істотних умов праці ОСОБА_4
Крім того, суд також зазначає, що правовідносини з приводу поновлення ОСОБА_4 на посаді та виплати йому заробітної плати вже були предметом перевірки під час її проведення інспекцією праці відносно позивача, про що складений акт від 21.02.08 №04-01-101/38 (а.с21-27). За змістом означеного акту перевіркою не встановлено жодних порушень чинного законодавства про працю. Зазначений факт не узгоджується з висновками акту перевірки відповідача від 06.04.11 № 04-01-123/84.
Щодо відсутності на зберіганні у позивача трудової книжки ОСОБА_5 під час здійснення перевірки, суд зауважує на наступному. Як в ході проведення перевірки так і під час слухання справи позивачем було зазначено, що причиною відсутності трудової книжки була її видача ОСОБА_5 на підставі його заяви для пред’явлення до управління пенсійного фонду з метою перерахунку пенсії. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що трудова книжка була йому потрібна з метою її пред’явлення до Управління Пенсійного фонду України за вимогою управління, в подальшому трудова книжка ним повернута, та зберігається на підприємстві. Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються ст.48 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.93 №301, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 №58. За змістом означених нормативних актів трудові книжки зберігаються на підприємствах як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Ця постанова застерігає про дисциплінарну та іншу відповідальність за порушення порядку організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи особи є трудова книжка. З огляду на викладене, враховуючи, що з положень наведених нормативно-правих актів не вбачається прямої заборони видачі працівнику трудової книжки з метою її пред’явлення на вимогу відповідного органу для перерахування пенсії, тимчасова відсутність за викладених обставин трудової книжки не може вважатись порушенням з боку позивача.
Наведене дає підстави для висновку, що припис, вимоги якого не можуть бути виконанні посадовими особами позивача за необґрунтованості висновків про порушення вимог чинного законодавства, вказаних в акті перевірки, є таким, що безумовно порушує права позивача і тягне негативні наслідки для нього, а відтак підлягає скасуванню.
Щодо скасування подання державної інспекції праці у Дніпропетровської області від 06.04.11 №123, яким зазначено про накладення директором Фонду дисциплінарного стягнення на винних посадових осіб підприємства відповідно до вимог ст.147-148 КЗпП України, суд зазначає наступне. Територіальна державна інспекція праці у Дніпропетровській області на час виникнення спірних правовідносин здійснювала свою діяльність на підставі Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003р. № 50 (далі - Положення). Вказаним Положенням визначені повноваження посадових осіб Держнаглядпраці, переглядом яких встановлена відсутність права направляти на адресу об’єкта перевірки подання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, яке має обов’язкових характер. Відповідно до п. 6 Положення посадові особи Держнаглядпраці мають право вносити роботодавцям пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю. Вивченням змісту оскарженого подання, враховуючи права посадових осіб Держанагляд праці, що визначені Положенням, суд робить висновок, що зазначений документ є пропозицією позивачу про накладення дисциплінарного стягнення, а відтак має рекомендаційний характер та вирішується на розсуд роботодавця.
Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження. Оскільки оскаржуваний позивачем документ безпосередньо не породжує у нього права та обов’язки, не носить обов’язкового характеру для нього, не встановлює, не припиняє та не змінює правовідносини, публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем з приводу оскаржуваного документу відсутній.
З огляду на це позовні вимоги в наведеній частині не можуть бути предметом судового розгляду за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі у даній частині слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Стягнення витрат, понесених сторонами у зв’язку із розглядом адміністративної справи, відбувається за правилами, визначеними главою 7 КАС України. Так, перелік витрат, що покриваються в адміністративному процесі сторонами, визначається ст.87 КАС України: судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Як вбачається з наведених положень витрати понесені у зв’язку з відправкою на адресу сторони копії позову з додатками до нього не віднесені законодавцем до судових витрат. Отже сума у розмірі 7 грн. 68 коп., сплачена позивачем за відправлення засобами поштового зв’язку кореспонденції не підлягає компенсації відповідачем.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 157, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровської області про скасування припису та подання – задовольнити частково.
Скасувати припис територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровської області від 06.04.11 №04-01-123/84-78.
В іншій частині вимог адміністративного позову - провадження в адміністративній справі закрити.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 22.08.11.
Суддя
А.О. Коренев