ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/5846/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача – Погребняк С.І.
представника відповідача –Вірченко Д.М., Кравченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Мир-ТВ»до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування наказу, рішення акту та висновку, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Мир-ТВ», звернувся до суду з позовом до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування наказу, рішення, акту перевірки та висновку-розрахунку. В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, зазначивши в обґрунтування, що наявність роздрукованого Z-звіту підтверджує повне та своєчасне оприбуткування готівки, оскільки зазначена сума коштів занесена до фіскальної пам’яті, а відтак така сума не може вважатись прихованою. Запису у касовій книзі не було зроблено у зв’язку з проведенням в приміщенні позивача обшуку працівниками прокуратури, документація була взята на перевірку слідчим прокуратури. Враховуючи наведене, а також з огляду на не відповідність дат проведення фактичної перевірки та реєстраціях номерів з Актами, наказами, рішенням та висновком-розрахунком, складеним за два дні до проведення фактичної перевірки, оскаржувані документи є незаконними та підлягають скасуванню.
Відповідач, Західно-Донбаська об’єднана державна податкова інспекція, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надавши заперечення проти позову та письмові пояснення. Незгоду з позовними вимогами мотивував тим, що наказ на перевірку та направлення були врученні позивачу, перевірка проводилась в присутності директора, якому був вручений акт перевірки, про що свідчить його підпис. Оскаржуване рішення винесене на підставі акту перевірки, за висновками якого в ході перевірки встановлено неоприбуткування позивачем готівки у повній сумі її фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій. Відтак рішення, яким до позивача застосовані штрафні санкція за виявлене порушення порядку ведення касових операцій, є законним.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Судовим розглядом справи встановлено, що Західно-Донбаською ОДПІ в період з 21.04.11 по 30.04.11 відносно позивача проведена фактична перевірки щодо дотримання останнім порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтва, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Матеріалами справи підтверджено, що фактична перевірки позивача проведена на підставі рішення керівника податкового органу, оформленого Наказом від 20.04.11 №619. А.с.41. Перевіряючи правомірність видання Наказу від 20.04.11 №619, суд відмічає, що за його змістом фактична перевірка позивача призначена за наявності обставин, визначених пп.80.2.6 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (далі – ПК), тобто у зв’язку із виявленням за результатами попередньої перевірки позивача порушення законодавства з питань, визначених у пп.75.1.3 п,75.1 ст.75 ПК.
За правилами п.80.3 ст.80 ПК фактична перевірка, що здійснюється за наявності таких обставин, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акту за результатами попередньої перевірки.
Оглядом витребуваної судом копії акту попередньої перевірки позивача а.с.43 встановлено, що така попередня перевірка була проведена відповідачем 06.09.10, в ході її проведення були виявлені порушення вимог закону щодо забезпечення зберігання фіскальних звітних чеків, незабезпечення зберігання контрольної стрічки., за результатами перевірки складений акт від 06.09.10 № 0349/04/10/23/34766439. Наведене свідчить, що ОДПІ дотримані умови призначення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.6 п.80.2 ст.80 ПК.
Відповідно до п.82.3 ст.82 ПК тривалість фактичних перевірок не повинна перевищувати 10 діб. За змістом Наказу від 20.04.11 №619 керівником ОДПІ визначено провести фактичну перевірку позивача у квітні 2011 року тривалістю не більше 10 діб, що відповідає визначеному законодавцем строку проведення такого виду перевірки.
Таким чином, спірний Наказ «Про проведення фактичних перевірок» від 20.04.11 №619, підписаний керівником ОДПІ Драгун А.О., виданий в межах повноважень податкового органу, відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають.
Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби фактичних перевірок унормовані ст.80-81 ПК. Так, копія наказу має бути вручена платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки. Посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення перевірки за умови пред’явлення направлення на проведення такої перевірки. Суд зазначає, що в матеріалах справи наявне направлення від 20.04.11 №73 (а.с.40), видане посадовим особам відповідача для проведення фактичної перевірки ТОВ «Телерадіокомпанія МИР-ТВ». З копії розписки, наданої відповідачем, вбачається, що директор Позивача особисто ознайомлений з направленням на перевірку, копію наказу від 20.04.11 №619 про проведення фактичної перевірки отримав.
Результати проведеної фактичної перевірки Позивача оформлені актом від 30.04.11, який зареєстрований в ОДПС 04.05.11 №72/04/10/23/34766439, що узгоджується з вимогами п.86.5 ПК, відповідно до якого акт про результати фактичних перевірок реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. За висновками вказаного акта Позивачем було порушено вимоги п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме: не оприбутковано готівку у повній сумі її фактичних надходження у книзі обліку розрахункових операцій №0410002969р/4 від 02.03.11.
Враховуючи висновки, зазначені в акті перевірки, Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форма «С» від 10.05.11 № 0001192343, яким до Позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 475,00 грн.
Суд зазначає, що порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 № 637 (далі – Положення № 637).
Так, відповідно до п.2.6 означеного нормативно-правового акту уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). При цьому суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах. Викладене узгоджується з наведеним в п.1.2 Положення визначенням «оприбуткування готівки», відповідно до якого оприбуткування готівки – це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі
обліку розрахункових операцій. Суд зауважує, що порядок ведення книги обліку розрахункових операцій визначений Порядком реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим наказом ДПАУ від 01.12.00 №614 (в редакції від 10.01.11). Аналіз положень означеного Порядку дозволяє суду дійти висновку, що проведення підприємством обліку готівки в касі у книзі обліку розрахункових операцій здійснюється шляхом щоденного виконання у такій книзі записів про рух готівки та суми розрахунків.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Позивачем здійснюються готівкові операції з застосуванням РРО. З наведених законодавчих приписів випливає, що оприбуткування готівки включає сукупність законодавчо встановлених дій, зокрема, для підприємств, які здійснюють готівкові розрахунки при продажу товарів (послуг) із застосуванням РРО, тобто для Позивача, - реєстрацію таких коштів через РРО та відображення цієї готівки у книзі обліку розрахункових операцій. А відтак невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки.
З огляду на викладене суд сприймає критично посилання Позивача, що наявність роздрукованого Z-звіту підтверджує повне та своєчасне оприбуткування готівки, тобто є достатньою для підтвердження факту оприбуткування у касах готівки. Необґрунтованими суд вважає і покликання позивача, що запис у книзі обліку розрахункових операцій не був зроблений, оскільки 09.03.11 працівниками прокуратури був зроблений обшук підприємства, а документація, в тому числі і КОРО, взяті на перевірку слідчим прокуратури. Так, порядок проведення обшуку та виїмки визначений ст.ст.177-186 Кримінально-процесуального кодексу України. Зокрема, за змістом ст.186 КПК України, всі документи і предмети, які підлягають вилученню, перелічуються в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. Оглянувши додану до позову копію протоколу обшуку від 09.03.11, судом встановлено, що обшук розпочався 09.03.11 об 11:10, закінчився того ж дня о 20:30, книга обліку розрахункових операцій №0410002969р/4 вилучена не була. За викладених обставин працівник Позивача мав всі можливості та зобов`язаний був виконати вимоги п. 2.6 Положення № 637.
Положеннями Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Враховуючи факт не оприбуткування Позивачем суми готівкових коштів у розмірі 1 495 грн., що підтверджено матеріалами справи, застосування штрафних санкцій у розмірі 7 475,00 грн. є правомірним. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та скасуванню не підлягає.
Також суд зазначає, що вимога позивача про визнання недійсним акту перевірки та висновку-розрахунку до нього не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) – це публічно правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Із системного аналізу ч. 2 ст. 2 та п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Під нормативно-правовими актами розуміються рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб, і які призначені для неодноразового застосування щодо цього коло осіб. Під правовими актами індивідуальної дії розуміються рішення, які є актами одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. Конституційним Судом України зазначено, що за своєю природою ненормативні акті, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
За змістом ст. 86 ПК актом про результати фактичних перевірок слід вважати службовий документ, який підтверджує факт проведення такої посадовими особами податкового органу і є носієм доказової інформації про обставини діяльності платника щодо дотримання ним порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Тобто сам по собі акт перевірки, як і додатки до нього (яким є висновок-розрахунок), не породжують для Позивача будь-яких обов'язків, не носять обов’язкового характеру для нього, не встановлюють, не припиняють та не змінюють правовідносини, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання акту та додатків до нього недійсним.
Акт перевірки є підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення порушень, які і породжують для позивача відповідні негативні наслідки та можуть бути оскарженні. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Щодо доводів позивача про невідповідність дати на висновку-розрахунку даті акту перевірки, та зазначення в графі «строк проведення перевірки» дати направлення на перевірку - 20.04.11, суд зауважує, що допущення податковим органом процедурних порушень, технічних помилок при складанні, надісланні як актів так і податкових повідомлень-рішень за умови факту вчинення з боку суб’єкта господарювання порушень положень чинного законодавства, контроль за дотриманням яких покладений на податковий орган, якщо такі порушення контролюючого органу не впливають на правильність визначення грошових зобов’язань, не є виключеною підставою для визнання противоправними таких рішень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Враховуючи, що порушення в діяльності позивача були виявлені ОДПІ у встановлений законом спосіб, в порядку та в межах повноважень податкових органів, наявність порушень підтверджена матеріалами перевірки, штрафні санкцій правомірно застосовані до позивача, позов в частині скасування наказу та податкового повідомлення-рішення підлягає залишенню без задоволення. Справа в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки та додатку до нього висновку-розрахунку з огляду на положення п.1 ч.1 ст.157 КАС України підлягає закриттю.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Мир-ТВ» до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції в частині скасування наказу та податкового-повідомлення рішення - залишити без задоволення.
В частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки та висновку-розрахунку провадження у справі закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 22.08.11.
Суддя
А.О. Коренев