АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4166                                                       Головуючий у 1-й інстанції: Мазур В.С.

2006 р.                                                                               Суддя-доповідач: Боєва В.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 серпня 2006р.                                                                            М.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів:                        Боєвої В.В.

Кримської О.М.

При секретарі:  Винник І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1    та    ОСОБА_2                                                                 на    рішення

Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 22 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, достоїнства, ділової репутації і відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення зловживання цивільними правами та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про захист честі, достоїнства, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначав, що в березні 2003 року група художників звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2. з проханням проведення загальних зборів спілки, на яких заслухати звіт голови спілки про фінансово-господарську діяльність. Головою спілки не було вжито заходів, передбачених Статутом Спілки і не проведено звітування,., що стало підставою припущень стосовно фінансових зловживань. Після звернення групи художників до органів прокуратури з метою перевірки господарської діяльності та використання бюджетних коштів головою спілки, було виявлено ряд порушень, проте, в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Як зазначив позивач, 28.08.2003 р. на засіданні правління Спілки ОСОБА_2. повідомила

членів спілки про результати перевірки і звинуватила його в зведені наклепу на неї, згодом,

на засіданні правління 02.12.2003 р. ОСОБА_2. продовжила свої обвинувачення. На прес-

конференції ЗМІ ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2. оприлюднила рішення правління Запорізької

організації Національної спілки художників України (ЗОНСХУ) про виключення його із

членів Спілки художників - за неетичні дії, оскільки його звернення до правоохоронних

органів носять наклепницький характер, що завдає шкоди авторитету та репутації ЗОНСХУ.

Мали місце і публікації в ЗМІ: „ІНФОРМАЦІЯ_3

в                                                                                                                                   

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1. просив суд зобов*язати 'відповідача спростувати цю інформацію, яка порочить його честь, гідність та творчу репутацію\- шляхом

публічного вибачення та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 1699 грн.

В лютому 2005 року ОСОБА_2. звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1. про припинення зловживання цивільними правами та відшкодування моральної шкоди., посилаючись на те, що ОСОБА_1. перешкоджає їй здійснювати діяльність в якості ІНФОРМАЦІЯ_1, різними шляхами та методами намагається внести розлад між членами Спілки та опорочити діяльність правління Спілки та особисто її, як голови цієї Спілки. Зазначивши, що розповсюдження негативної інформації з боку ОСОБА_1. має місце не тільки в межах Спілки, але й шляхом подачі скарг до правоохоронних і державних органів та публікацій в ЗМІ недостовірних даних про діяльність Спілки художників, що призводить до втрати репутації цього органу та її, як голови Спілки, просила стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 1500 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. та ОСОБА_2. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про захист честі, достоїнства, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи, ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_2. в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні її позову до ОСОБА_1. про припинення зловживання цивільними правами та відшкодування моральної шкоди в зв*язку з тим, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи, ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у задоволенні їх позовних вимог, вірно посилався на положення ст..ст. 34, 40 Конституції України, якими передбачено право громадянина на звернення до органів державної влади, правоохоронних органів з заявами або зверненнями та право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1. і ОСОБА_2. діяли всупереч вищевказаним конституційним положенням, оскільки, висловлюючи свої погляди публічно, лише здійснювали гарантовані Конституцією України  громадянські права.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції також не було встановлено, що сторони поширювали негативні відомості стосовно друг друга з метою приниження честі, гідності та ділової репутації кожного з них. Фактично,   в основі даного спору є  міжособовий конфлікт

різних поглядів на методи та цілі діяльності правління Запорізької організації Національної спілки художників України.

Посилаючись на відсутність доказів щодо наявності спричинення моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 з вини ОСОБА_2. та навпаки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди на користь кожної з сторін.

Доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції повно і всебічно з*ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи судом не порушені і застосовані вірно.

За таких обставин судова колегія вважає, що по справі постановлено законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307,308,314, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 22 травня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий: Судді: