У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
23.08.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Дорчинець С. Г.,
суддів – Симаченко Л.І., Лізанця П.М.,
з участю прокурора – Сирохман Л.І.,
адвоката – ОСОБА_1,
підсудних – ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурорів, які брали участь в суді першої інстанції, на постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 25.02.2011року, якою кримінальна справа стосовно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, ромської народності, громадянина України, з освітою 7 класів, неодружений, непрацюючий, раніше несудимого та
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 громадянина України, ромської народності, безграмотного, неодруженого, непрацюючого, несудимого
обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України – повернута Берегівському міжрайонному прокурору для організації додаткового розслідування з метою усунення неповноти та неправильності досудового слідства.
Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вступлення постанови в законну силу постановлено залишити попередній – підписку про невиїзд.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що вони 20.02.2010 року приблизно в 23 год., будучи в стані алкогольного сп’яніння, на Окремому Хуторі м. Берегово грубо порушили громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, порушили нічний відпочинок людей, пошкодили майно, вчинили насильство над потерпілим та уперто протягом тривалого часу не припиняли свої дії. Тобто вони обвинувачуються у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Дана кримінальна справа постановою суду повернута Берегівському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування. Постанова суду мотивована тим, що орган досудового слідства допустив неповноту слідства та істотні порушення кримінально-процесуального закону. Зокрема досудовим слідством в порушення вимог ст. ст. 22, 433 КПК України не вжито всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Органом досудового слідства взагалі не з’ясовувались матеріальний стан неповнолітнього ОСОБА_3 та його батьків, стосунки з батьками, дієвість існуючого контролю за його поведінкою, схильність, поведінку в побуті, умови життя та виховання, а також дані про батьків: судимості, їх спосіб життя, здатність забезпечити виховний вплив на неповнолітнього та постійний контроль за його поведінкою. Крім того, органом досудового слідства було порушено право неповнолітнього ОСОБА_3 на захист, оскільки не йому, ні його представнику не були роз’яснені права, а також в порушення вимог ст. 438 КПК України ОСОБА_3, який не володіє держаною мовою, у відсутності захисника була оголошена постанова про притягнення його в якості обвинуваченого, без перекладу. Крім того, в матеріалах кримінальної справи відсутні відомості про те, що перекладач ОСОБА_4 попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад або відмову без поважних причин від перекладу. А також органом досудового слідства не виконане доручення суду про проведення відтворення обстановки та обставин події.
В апеляції прокурорів, які брали участь в суді першої інстанції порушується питання про скасування постанови суду. При цьому апелянти вказують, що постанова суду є незаконною та такою, що не відповідає дійсності. Так, в матеріалах кримінальної справи є достатньо даних, що характеризують матеріальний стан неповнолітнього ОСОБА_3 та його батьків, стосунки з батьками, дієвість існуючого контролю за його поведінкою, умови життя та виховання, рівень загального розвитку, а також з’ясовані всі необхідні дані про батьків неповнолітнього, витребувані необхідні документи та проведені інші слідчі та судові дії. Судом безпідставно вказано, що необхідно з’ясувати наявні судимості у батьків неповнолітнього ОСОБА_3, їх спосіб життя. Крім того є безпідставним вказівка суду на те, що неповнолітньому ОСОБА_3 не роз’яснено право на захист, що не дивлячись на те, що ОСОБА_3 є неповнолітнім і не володіє державною мовою, оскільки є угорцем, постанова про притягнення в якості обвинувачення оголошена йому без захисника, перекладача. Таке твердження суду не відповідає матеріалам справи. Вказані вимоги КПК України слідчим дотримані в повному обсязі. Апелянти також вказують, що суд постановив своє рішення з порушенням вимог ст. 281 КПК України. Не є також підставою для повернення справи на додаткове розслідування і те, що органом досудового слідства не виконане доручення суду, дане в порядку ст. 315 – 1 КПК України, оскільки суд міг в судовому засіданні перевірити чи бачив потерпілий, як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняли хуліганські дії. Просить справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, виклавши основні доводи апеляції, заслухавши міркування прокурора, який підтримав апеляцію в повному обсязі та просив її задовольнити, підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх адвоката ОСОБА_1, які вважають постанову суду законною, а апеляцію безпідставною, перевіривши доводи сторін та кримінальну справу в межах апеляції, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. Якщо суд при судовому розгляді справи має змогу усунути виявлені недоліки досудового розслідування шляхом більш ретельних допитів підсудного, потерпілого, свідків, допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, дачі судових доручень в порядку ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення на додаткове розслідування справи не допускається.
Ці вимоги закону суд не виконав.
Вказавши в постанові, що органом досудового слідства не з’ясований матеріальний стан неповнолітнього ОСОБА_3 та його батьків, не з’ясовані стосунки з батьками, дієвість контролю за його поведінкою, схильність, поведінку в побуті, умови життя та виховання, а також дані про батьків: судимості, їх спосіб життя, здатність забезпечити виховний вплив на неповнолітнього та постійний контроль за його поведінкою, на порушення прав його на захист, суд не вжив жодного заходу для усунення вказаних недоліків у судовому засіданні.
Не може бути підставою для повернення даної кримінальної справи на додаткове розслідування і та обставина, що органом досудового слідства не виконане доручення суду в порядку ст. 315 – 1 КПК України про проведення відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_5, оскільки як вбачається з рапорту слідчого СВ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області провести вказану слідчу дію в установлений строк неможливо у зв’язку з відсутністю по місцю мешкання потерпілого ОСОБА_5, який виїхав за межі області ( а.с. 221 т. 2).
Тобто рішення суду про повернення даної кримінальної справи на додаткове розслідування є передчасним, і таким, яке суперечить вимогам ст. 281 КПК України. Тому апеляція прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію прокурорів задовольнити;
постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 25.02.2011 року, якою кримінальна справа стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернута на додаткове розслідування – скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд першої інстанції.
Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити попередній – підписку про невиїзд.
Судді: головуючий – Дорчинець С. Г.
судді – Симаченко Л.І., Лізанець П.М.
Вірно:
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області С.Г. Дорчинець
Судді: