Справа № 22-Ц 1455 2006 р.                   Головуючий 1 інстанції Капшук Л.О.

Доповідач Хопта С.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

21 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С.Ф.

суддів, Корзаченко І.Ф., Яворського М.А.,

при секретарі Некора А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 10 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про зміну формулювання причин звільнення, стягнення розрахункових коштів та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 року позивач звернувся з зазначеним позовом, в якому просив змінити формулювання причини звільнення, стягнути розрахункові кошти та відшкодувати моральну шкоду посилаючись на те, що він працював у відповідача експедитором, був незаконно звільнений наказом відповідача від 31.08.2005 року за п. 2 ст. 41 КЗпП України, оскільки мало місце звільнення за власним бажанням, і при звільненні йому не виплатили заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 10 лютого 2006 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, справу направити на новий розгляд. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 17.01.2004 року працював експедитором у приватного підприємця ОСОБА_2 і з ним був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ( а.с.5,47). 4 березня 2004 року між сторонами було укладено трудовий договір зареєстрований в Миронівській службі зайнятості, згідно якому позивач зобов'язувався виконувати роботу експедитора, а відповідач оплачувати його працю в розмірі 205 грн., але не менше встановленого розміру заробітної плати (а.с.46). 23.06.204 року проведеною перевіркою роботи позивача встановлено, що за період роботи позивач не вніс в касу відповідача за отриманий ним товар кошти в сумі 14322,82 грн. та допустив нестачу в розмірі 9945 грн. (а.с.48-52). З 24.06.2005 року позивач на роботу не вийшов. 31.08.2006 року позивача звільнено з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіря до нього з боку власника, оскільки він привласнив грошові кошти.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін, письмових доказів яким суд дав належну правову оцінку. За таких обставин справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача з роботи проведено відповідно до вимог закону, та про відмову у вимогах щодо стягнення розрахункових коштів і моральної шкоди як недоведених та необгрунтованих.

Доводи апелянта про невиплату йому розрахункових коштів, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на доказах, досліджених в судовому засіданні. Інші доводи також не спростовують висновків суду першої інстанції про законність звільнення позивача і проведення з ним повного розрахунку при звільненні.

Суд постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, правильно навів у рішенні правові підстави в обґрунтування своїх висновків, тому колегія не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У X В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  відхилити. Рішення Миронівського районного суду Київської області від 10 лютого 2006 року залишити без змін.  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.