Справа №1-405/07

ВИРОК

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

22 серпня 2007 р. Святошинський районний суд м.  Києва в складі головуючого судді Сержанюка А.С. ,  з участю секретарів Жук О.В.,  Загірної Л.П.,  прокурора Демиденко Л.В.,  адвоката Шпирука В.Г.,  розглянувши в судовому засіданні в м.  Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженця м.  Києва,  українця,  громадянина України,  не працюючого,  зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1,  раніше засудженого:

01.02.2001 року Шевченківським районним судом м.  Києва за  ст.  ст.  145 ч. 2,  215-3 ч. 2,  42 КК України до 1 року позбавлення волі,  звільненого 13.09.2001 р. за відбуттям покарання;

03.10.2006 року Подільським районним судом м.  Києві за  ст.  186 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,

за  ст.  186 ч.3 КК України,

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,  уродженця м.  Києва,  лезгіна,  громадянина України,  не працюючого,  зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2,  раніше не судимого,

за  ст.  186 ч.3 КК України,

ОСОБА_1 25.03.2007 року,  приблизно в 22 години 30 хвилин,  знаходячись по місцю мешкання свого знайомого ОСОБА_2 - АДРЕСА_2,  вступили між собою в попередню злочинну змову на скоєння крадіжки чужого майна громадян.

З метою виконання свого злочинного умислу,  ОСОБА_1 і ОСОБА_2,  25.03.2007 року,  приблизно в 23 години 10 хвилин,  прибули до будинку АДРЕСА_3,  де піднялися ліфтом на верхній поверх.

Спускаючись вниз по сходах,  ОСОБА_1 почав перевіряти вхідні двері квартир мешканців вказаного будинку.

Під час цього,  виявивши незачинені на замок вхідні двері до загального коридору квартир № 71 і №72,  ОСОБА_1 проник в приміщення,  пристосоване для зберігання матеріальних цінностей мешканців вищевказаних квартир.

В цей час,  ОСОБА_2,  діючи згідно раніше досягнутої з ОСОБА_1 домовленості,  залишився на площадці поверху,  біля кабіни ліфта,  та спостерігав за навколишньою обстановкою,  щоб у випадку виникнення небезпеки бути затриманими на місці вчинення злочину,  попередити ОСОБА_1

Останній,   продовжуючи знаходитись у загальному коридорі квартир № 71 і 72,   з метою обернення на свою користь та особистого збагачення,   таємно викрав чуже майно,   яке належить ОСОБА_3,   а саме:

СД - плеєр „Панасонік" в комплекті з навушниками,   загальною вартістю 600 грн.; МП-3 „Траннсенд" - 200 грн; куртку-вітровку,   чорного кольору - 300 грн.,   а всього майна на загальну суму   1 100 грн.

В цей час,   ОСОБА_3 почув шум в загальному коридорі і подивився в дверне „вічко" і,   помітивши злочинні дії ОСОБА_1,   вибіг із квартири за останнім,   який став втікати з місця скоєння грабежу.

При цьому,   ОСОБА_3 став бігти по східцям за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та кричати щоб останні залишили його майно.

Однак,   ОСОБА_1 і ОСОБА_2,   не зважаючи на законні вимоги ОСОБА_3,   продовжуючи свої злочинні дії,   з метою утримання викраденого,   продовжували втікати з місця скоєння злочину.

Не дивлячись на це,   ОСОБА_1 був затриманий біля під'їзду будинку знайомими потерпілого ОСОБА_3,   а ОСОБА_1 вдалося втекти.

В подальшому ОСОБА_2 також був затриманий працівниками міліції.

Таким чином,   ОСОБА_13а попередньою змовою з ОСОБА_2,   групою осіб,   з проникненням в інше приміщення,   а перший,   окрім цього,   повторно,   відкрито викрали чуже майно яке належить ОСОБА_3,   тобто своїми умисними діями скоїли злочин,   передбачений   ст.   186 ч.3 КК України.

В судовому засіданні підсудні винними себе визнали повністю і підтвердили встановлені судом обставини відкритого викрадення чужого майна за попередньою змовою між собою у встановлений судом час і місці - 25.03.2007 року із загального коридору квартир № 71 і №72 по вул.   Уборевича,  21 в м.   Києві.

Вина підсудних,   окрім цього,   підтверджується зібраними та дослідженими по справі доказами.

Так,   потерпілий ОСОБА_3,   свідки ОСОБА_4  ,   ОСОБА_5,   підтвердили встановлений судом факт скоєння грабежу підсудними при зазначених вище обставинах. В виборі міри покарання поклалися на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_6 вказав на дотримання вимог чинного законодавства при розслідуванні кримінальної справи відносно підсудних,   визнання їх вини в ході досудового слідства та достатність доказів на підтвердження пред»явленого обвинувачення.

Час,   місце скоєння діяння та механізм відкритого заволодіння майном потерпілого,   участь в ньому підсудних підтверджується протоколами усної заяви ( а.с.   7-8 ),   огляду місця події (а.с.   9-10),   фототаблицями до нього (а.с.   11-15),   явкою з повинною ОСОБА_1 ( а.с.   20-21 ) у відповідності до яких ОСОБА_13а попередньою змовою з ОСОБА_2,   групою осіб,   з проникненням в інше приміщення,   а перший,   окрім цього,   повторно,   відкрито викрали чуже майно яке належить ОСОБА_3

Пояснення підсудних,   потерпілого,   свідків та докази по справі не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності,   оскільки вони послідовні та непротиречиві між собою.

Суд,   дослідивши зібрані по справі докази,   оцінивши їх в сукупності,   прийшов до висновку про обґрунтованість пред'явленого підсудним обвинувачення в частині діяння,   встановленого судом,   та правильності кваліфікації їх дій за   ст.   186 ч.3 КК України,   оскільки ОСОБА_13а попередньою змовою з ОСОБА_2,   групою осіб,   з проникненням в інше приміщення,   а перший,   окрім цього,   повторно,   відкрито викрали чуже майно яке належить ОСОБА_3

При обранні міри покарання підсудним,   судом враховується характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного,   їх особистість та характеристику,   склад їх сімей, 

притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 вперше,  відшкодування матеріальної шкоди,  стан здоров'я як самих підсудних,  так і членів сімей.

Обставиною,  що пом'якшує відповідальність підсудних,  суд визнає їх допомогу в ході слідства по розкриттю злочину та суду,  щире каяття,  з»явлення із зізнанням ОСОБА_1   і обтяжуючою для нього - рецидив злочину за  ст.  ст.  145 ч. 2,  215-3 ч. 2 КК України.

Враховуючи наведене,  суд прийшов до висновку,  що для досягнення мети покарання,  виправлення підсудних,  їм необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі,  строком 4 роки,  кожному.

Однак,  на підставі  ст.  75 КК України,  суд вважає за можливе виправлення підсудного ОСОБА_2 без відбування покарання,  виходячи із тяжкості злочину,  особи винного,  інших викладених обставин по справі,  в силу чого необхідно його звільнити від відбування покарання з випробуванням на 3 роки.

До призначеного за новим вироком,  на підставі  ст.  71 ч. 1 КК України,  суд вважає за необхідне частково приєднати підсудному ОСОБА_1 невідбуту частину покарання за вироком Подільського районного суду м.  Києва від 03.10.2006 року,  строком в 6 місяців і остаточно визначити - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Саме таке покарання,  на думку суду,  є необхідним й достатнім для виправлення підсудних та попередження нових злочинів.

Керуючись  ст.  ст.  323 - 324 КПК України,  суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  обох,  визнати винними за  ст.  186 ч.3 КК України і призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі: ОСОБА_1 - за  ст.  186 ч.3 КК України,  строком  4    ( чотири ) роки;

ОСОБА_2 - за  ст.  186 ч.3 КК України,  строком 4 (чотири) роки.

Остаточну міру покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків,  на підставі  ст.  71 ч. 1 КК України,  шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Подільського районного суду м.  Києва від 03.10.2006 року,  строком в 6 місяців,  призначити у вигляді позбавлення волі - строком 4 ( чотири ) роки 6 ( шість ) місяців.

На підставі  ст.  ст.  75,  76 КК України,  звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк в 3 (три ) роки,  поклавши на нього обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,  повідомляти вказані органи про зміну місця проживання,  роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишити попередню - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 УДДВП в м.  Києві та Київській області,  а ОСОБА_2 - змінити в залі судового засідання з тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 УДДВП в м.  Києві та Київській області на підписку про невиїзд.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 30 березня 2007 р. і в строк відбуття покарання зарахувати йому знаходження в Святошинському РУ ГУ МВС України в м.  Києві з 27 по 29 березня 2007 року,  включно.

Речові докази по справі - гроші у сумі 46, 50 грн.,  стартовий пакет мобільного зв'язку,  оператора „Life" - передати потерйдим за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м.  Києва протягом 15 діб з

моменту його проголошення.               

Головуючий                    Сержанюк А.С.