Справа № 11-467/11 16.08.2011 16.08.2011 23.08.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-467 /2011 рік Головуюча у 1 інстанції
Категорія ч.3 ст.286 Павлова Ж.П.
КК України Доповідач апеляційної інстанції:
Ржепецький О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі
Головуючого: Ржепецького О.П.
Суддів: Пустовара М.Л., Значок І.С.
За участю прокурора: Омеляна В.М.
Захисника: ОСОБА_3
Потерпілих : ОСОБА_4, ОСОБА_5
Засудженого: ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2011 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше не судимий,
- засуджений за ч.3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 300 грн., на користь ОСОБА_5 – 2 500 грн. затрат на правову допомогу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 5 119 грн. 26 коп. матеріальної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 30 000 грн., на користь ОСОБА_5 – 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним в тому, що 04 грудня 2009 року, приблизно о 16 год. 15 хв., керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, технічно справним автомобілем марки Hyundai Tucson 2.0, державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, рухався в темний час доби, в умовах обмеженої видимості по мокрій асфальтованій проїзжій частині вул. Скороходова в м. Миколаєві, яка має по 2 полоси для руху в кожному напрямку, з боку пересічення з вул. Садовою в напрямку пересічення з вул. Комсомольською, із швидкістю приблизно 80 км/год., за невстановленим в ході досудового слідства грузовим автомобілем , який рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год.
В цей час, проїжджу частину вул. Скороходова в районі будинку № 86 зліва направо по ходу руху ОСОБА_6 переходили пішоходи ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які дійшовши до суцільної лінії дорожньої розмітки зупинились на ній для пропуску транспортних засобів, які рухались в напрямку вул. Комсомольської, при цьому не створюючи ні перешкод, ні небезпеки для інших учасників дорожнього руху.
В той самий час по вул. Скороходова з боку вул. Комсомольської в напрямку вул. Садової рухався автомобіль Audi 80 під керуванням водія ОСОБА_7
При проїзді в районі будинку №86 по вул. Скороходова водій ОСОБА_6 порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 11.1, 11.2, 12.1, 12.3, 12.4, 12.9 «б», а також вимоги дорожньої розмітки 1.1 Додатку 2 Правил дорожнього руху України, тобто проявив неуважність до дорожньої обстановки, яка склалася та її змінам, керуючи транспортним засобом в темний час доби та в умовах обмеженої видимості, в межах населеного пункту, не обрав безпечну швидкість свого руху, перевищив її , рухаючись зі швидкістю 80 км/год замість дозволеної максимальної швидкості руху на даній ділянці дороги 60 км/год. Водій ОСОБА_6, маючи об’єктивну можливість завчасно бачити, що по ходу його руху на суцільній лінії знаходяться пішоходи, не дивлячись на те, що проїжджа частина вул.. Скороходова має тільки по одній полосі для руху в кожному напрямку, прийняв рішення обігнати попутній транспортний засіб, при цьому ОСОБА_6 порушив вимоги горизонтальної дорожньої розмітки, пересік суцільну лінію, маючи можливість побачити пішоходів, не прийняв заходів до зниження швидкості свого транспортного засобу, не відмовився від маневру обгону попутного транспортного засобу, не повернувся на смугу свого руху, а напроти продовжив рух по розподільчій смузі , внаслідок чого передньою правою частиною свого автомобілю скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Після цього водій ОСОБА_6 вже не контролюючи рух свого транспортного засобу, допустив дотичне зіткнення з автомобілем ОСОБА_7, який рухався по своїй смузі у зустрічному напрямі.
Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пішоходи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 загинули на місці.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суд, викладених у вироку, дійсним обставинам справи, кримінальну справу направити на додаткове розслідування, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд до прийняття остаточного рішення у справі. Вказує, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що зіткнення транспортного засобу Hyundai Tucson 2.0 з пішоходами сталося на розподільчій лінії. Посилаючись на висновок транспортно – трасологічної експертизи № 4/93 від 11.01.2010 року, схеми огляду місця пригоди від 04.12.2009 року, висновки СМЄ №1950, 1949 від 08.01.2010 року стверджує, що характер ушкодження автомобіля та осип скла, та уламків автомобіля, характер тілесних ушкоджень потерпілих свідчить про те, що зіткнення відбулося на проїзній частині по смузі його руху, а не на суцільній ліній. Крім того, при наявності спірних питань про місце контактування, слідчий з незрозумілих причин при призначенні судово – авто технічної експертизи № 1/89 від 24.06.2010 року дане питання не поставив.
Також стверджує, що ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду справи не враховані те , що згідно висновків СМЕ № 1949 від 08.01.2010 року , СМЕ № 1950 від 08.01.2010 року потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_8 знаходилися у стані сп’яніння.
Посилається на те, що й суд не розібрався в дорожній обстановці та розташуванні пішоходів на проїжджій частині. А тому прийшов до помилкового висновку, що контактування автомобіля з пішоходами відбулось на розподільчій смузі.
Вказує, що при проведені відтворення обстановки та обставин скоєння ДТП з ОСОБА_10 були порушені вимоги закону, оскільки відтворення проходило при інших погодніх умовах та умовах освітлення ніж в тих , при яких сталося ДТП, та у відсутності ОСОБА_6
Стверджує, що в ході досудового та судового слідства не дана оцінка обставинам скоєння ДТП, а саме - пішоходи порушили правила дорожнього руху, знаходячись у нетверезому стані, перебігаючи проїжджу частину в невстановленому місці, в поганих погодніх умовах створили аварійну обстановку, яка привела до дорожньо – транспортної пригоди.
Крім того, вказує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в нарко- та психдиспансері не стоїть, має на утриманні малолітнього сина та батьків, які потребують догляду, під час досудового розслідування та судового засідання являвся за першим викликом, сприяв розкриттю злочину та встановленню істини по справі.
На його думку, вихідних даних недостатньо для об’єктивних висновків, а тому необхідно повторно провести відтворення обстановки та обставин скоєної дорожньо – транспортної події та додаткову трасо логічну (авто технічну ) експертизу, виконання якої доручити іншій експертній установі.
Вважає, що досудове слідство проведено не в повному обсязі, поверхово, а тому справа підлягає направленню на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_6 в підтримку апеляції, пояснення потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, які просили відмовити в задоволенні апеляції, думку прокурора Омеляна В.М., який підтримав доводи апеляції та просив вирок суду скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 22 КПК України, слідчий зобов’язаний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що виривають, так і ті, що виправдовують обвинувачують, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.
Як видно з матеріалів кримінальної справи вказана вимога закону слідчим не виконана.
Висновки слідчого щодо обставин вчинення злочину, як вони викладені в постанові про пред’явлення обвинувачення так і в обвинувальному висновку не підтвердженні достатніми доказами. Ті ж докази, на які слідчий послався в обвинувальному висновку, мають суттєві суперечності щодо фактичних обставин дорожньо – транспортної пригоди.
В підтвердження обвинувачення слідчий послався на протокол огляду місця події зі схемою від 04.12.2009 року, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 А також на висновки: судово - медичних експертиз, технічної, транспортно - трассологічної, судово – авто технічної експертизи та на відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_18
Матеріали справи свідчать, що безпосереднім очевидцем дорожньо – транспортної пригоди була лише свідок ОСОБА_11, а інші свідки прибули на місце події після її закінчення, або ж приймали участь при відтворенні обстановки та обставин події.
З протоколу огляду місця події та залученої до нього схеми та фото таблиці від 04.12.2009 року вбачається, що на місці події виявлені сліди, які зафіксовані як в протоколі, так і на схемі. Призначивши транспортно – трасологічну експертизу та отримавши висновок № 4 /93 від 11.01.2010 року, слідчий не звернув уваги на те, що експертом не були надані відповіді на всі поставлені питанні. При цьому експерт у висновку послався на те, що єдиним вірним підходом до вивчення взаємодії транспортного засобу з людиною є проведення комплексного транспортно – трасологічного та медичного дослідження.
Не зважаючи на це, слідчим було призначено не комплексну, а додаткову судову транспортно- трасологічну експертизу. В висновку №4/15 від 04.03.2010 року експерт підтвердив свої попередні висновки. В цьому висновку експерт вказав, що наїзд автомобіля на пішоходів стався в смузі руху в напрямку до вул. 2 - га Слобідська до початку виявленого на схемі осипу, початок якого знаходиться на відстані 3, 25 м. від правого краю проїжджої частини, та під час наїзду на пішоходів автомобіль ймовірно знаходився біля розподільчої смуги дорожньої розмітки.
Вказані висновки експерта відповідають інформації зафіксованої в протоколі огляду місця події та схемі дорожньо - транспортної пригоди.
З врахуванням висновків судово – медичних експертиз № 1949 від 08.10 2010 року та №1950 від 08.01.2010 року проведення комплексного транспортного – трасологічного та медичного дослідження дало б можливість встановити місце контактування транспортного засобу з пішоходами.
Слідчий в супереч рекомендацій експерта поклав в основу обвинувачення щодо місця контактування транспортного засобу з пішоходами не інформацію яка добута при огляді місця події, і висновки транспорнто – трасологічної експертизи, а пояснення свідка ОСОБА_11
Зважаючи на наявність суттєвих суперечностей щодо місця контактування слідчий не прийняв заходів для їх усунення.
Провівши відтворення обстановки та обставин події, та призначивши судову авто - технічну експертизу слідчий не дав належної оцінки як даним відтворення обстановки та обставин події так і свідченням ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_7, ОСОБА_11. які були предметом дослідження експерта. Не звернув уваги на те, що формулюючи висновок № 1/89 від 24.06.2010 року, експерт автотехнік дав аналіз показам вказаних осіб і на свій розсуд приймав чи відкидав ті чи інші покази і вдався до юридичної оцінки дій ОСОБА_19 чим вийшов за межі своєї компетенції.
Вказана неправильність досудового слідства привела до того, що місце контактування транспортного засобу з пішоходами фактично встановлено не було
Суд при розгляді справи та постановлені вироку не звернув уваги на суттєву неправильність досудового слідства. У вироку при формулюванні обвинувачення яке він визнав доведеним, допустив суттєві суперечності щодо кількості рядів для руху в кожному напрямку. В мотивувальній частині вироку суд послідовно виклав докази, які були досліджені в судовому засіданні, але не дав їм жодної оцінки і не усунув істотні суперечності щодо обставин дорожньо - транспортної пригоди, чим порушив вимоги ст.. 334 КПК України.
Таким чином висновки суду викладені у вироку не підтверджуються доказами дослідженими у судовому засідання, а ті докази на які суд послався в обґрунтування обвинувачення мають суттєві суперечності. Вказані порушення допущені судом, згідно з ст.. 369 КПК України, є підставою до скасування вироку.
Оскільки орган досудового слідства допущена така неправильність, яка не може бути усунута при судовому розгляді справи, справа підлягає направленню для проведення додаткового розслідування.
В ході додаткового розслідування необхідно перевірити належним чином пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_11 та прийняти всі заходи для встановлення місця контактування транспортного засобу з пішоходами. З цією метою слід провести ряд слідчих дій, призначити та провести необхідні експертизи.
З врахуванням добутих доказів пред’явити обвинувачення ОСОБА_6 у відповідності з вимогами кримінально – процесуального законодавства.
У зв’язку з скасуванням вироку, яким ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді взяття під варту, колегія суддів вважає необхідним обрати йому запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_3 задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2011 року, у відношенні ОСОБА_6, скасувати, а справу направити прокурору Миколаївської області для проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_6 обрати у виді підписки про невиїзд.
ОСОБА_6 з під варти звільнити з зали суду.
Головуючий :
Судді: