ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 р. | № 16/219 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Миг”
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2006р. та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 19.06.2006р.
у справі №16/219
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Українська гірничо-металургійна компанія”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Миг”
про стягнення 105 247,28 грн.
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Миг”
на дії Відділу Державної виконавчої служби у Жовтневому районі
м.Дніпропетровська
за участю представників:
від позивача: Бойко В.А. (довір. №3734 від 01.08.05), Лось І.С. (довір.№4172 від 30.08.06)
від відповідача: Щербатюк С.В. (довіреність від 19.04.06),
від ВДВС у Жовтневому районі м.Дніпропетровська: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005р. у справі №16/219 (а.с.73 т.2) затверджено мирову угоду від 02.11.2005р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо-металургійна компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енерго-Миг”, відповідно до якої відповідач –ТОВ “Енерго-Миг” визнав вимоги ТОВ “Українська гірничо-металургійна компанія” у сумах 105 248,28 грн. –заборгованості та 1 172,27 грн. –судових витрат та зобов’язався погасити заборгованість у сумі 106 419,55 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача №26007016001 в Київській філії акціонерного банку “АвтоЗАЗбанк” міста Києва, код банку 320940, код ЄДРПОУ 25412086, на таких умовах:
до 14.11.2005р. –26 604,89 грн.;
до 28.11.2005р. –26 604,89 грн.;
до 12.12.2005р. –26 604,89 грн.;
до 26.12.2005р. –26 604,88 грн.
але у будь-якому випадку до 31.12.2005р.
У зв’язку з невиконанням відповідачем ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005р. про затвердження мирової угоди, позивач –ТОВ “Українська гірничо-металургійна компанія” 20.03.2006р. звернувся до Державної виконавчої служби у Жовтневому районі м.Дніпропетровська із заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005р. у справі №16/219.
21.03.2006р. державним виконавцем ДВС у Жовтневому районі м.Дніпропетровська винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали суду від 03.11.2005р. у справі №16/219.
ТОВ “Енерго-Миг”, вважаючи неправомірними дії ДВС у Жовтневому районі м.Дніпропетровська по винесенню вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження, звернулося до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії державної виконавчої служби у порядку ст.1212 ГПК України і просить суд визнати дії ДВС неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2006р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2006р. (суддя Загинайко Т.В.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. (головуючий, суддя Науменко І.М., судді Білецька Л.М., Голяшкін О.В.), у задоволенні скарги відмовлено.
Вказані ухвала та постанова мотивовані тим, що дії державної виконавчої служби у Жовтневому районі м.Дніпропетровська по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2006р. щодо примусового виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005р. у справі №16/219 не суперечать Закону України “Про виконавче провадження”.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд вказані судові акти скасувати як такі, що ухвалені з порушенням статей 19, 24, 26 Закону України “Про виконавче провадження”, та ухвалити нове рішення про задоволення скарги ТОВ “Енерго-Миг” на неправомірні дії державної виконавчої служби.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов, невиконання вимог яких, тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом на іншими законами України.
В силу ч.4 ст.78 ГПК України, про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”.
Зазначене кореспондується із п.6 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якого підлягають виконанню Державною виконавчою службою рішення, ухвали, постанови господарських судів.
В силу п.1 ч.1 ст.18 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у ст.3 цього Закону.
При цьому, згідно п.4 ст.181 Закону України “Про виконавче провадження” ухвали господарських судів є виконавчими документами.
Як встановлено судами двох інстанцій, у процесі вчинення виконавчих дій щодо виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005р. у справі №16/219 про затвердження мирової угоди, Державною виконавчою службою у Жовтневому районі м.Дніпропетровська 21.03.2006р. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. Законність дій державної виконавчої служби щодо прийняття зазначеної постанови оспорюється відповідачем. Зокрема, відповідач стверджує про те, що вказана ухвала суду від 03.11.2005р., яка є виконавчим документом, не відповідає вимогам ст.19 Закону України “Про виконавче провадження”, у зв’язку з чим державна виконавча служба повинна була відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6 ст.26 цього Закону.
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Відповідно до ст.24 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Отже, при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів, перелік яких визначений у ст.181 Закону, до обов’язку державного виконавця входить перевірка не лише наявності документа, що надійшов від стягувача, але й відповідність цього виконавчого документа реквізитам, зазначеним у ст.19 Закону.
Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст.7 Закону України “Про виконавчу службу”, зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст.7 Закону України “Про виконавче провадження” –використовувати надані йому права у точній відповідності до закону. Тому відкривати виконавче провадження державний виконавець вправі лише при дотриманні у виконавчому документі всіх зазначених у ст.19 Закону реквізитів.
У разі виявлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим у ст.19 Закону, державний виконавець повинен відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6 ч.1 ст.26 цього Закону, про що він виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.
При цьому державний виконавець зобов’язаний роз’яснити заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог ст.19 цього Закону. Тим більше, що оскільки перелік реквізитів виконавчого документа є універсальним, то суд після розгляду справи має всі можливості для дотримання вимог ст.19 цього Закону.
Після усунення недоліків виконавчого документа, заявник вправі звернутися до державної виконавчої служби на загальних підставах.
Отже, вказані вище норми визначають обов’язок державного виконавця діяти певним чином і не містить будь-яких виключень щодо відмови у відкритті виконавчого провадження при наявності зазначеної обставини (п.6 ч.1 ст.26) –невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності передбачених законодавством обставин, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження (ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”).
Як вбачається із змісту ухвали господарського суду від 03.11.2005р. про затвердження мирової угоди у справі №16/219 (а.с.73 т.2) вона не містить усіх визначених ст.19 Закону України “Про виконавче провадження” реквізитів, а саме: місця знаходження стягувача та боржника; ідентифікаційних кодів стягувача та боржника; дати набрання чинності ухвали, а також строку пред’явлення її до виконання, що відповідно до п.6 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню вказаної ухвали суду.
За таких обставин, висновок судів двох інстанцій про законність дій державної виконавчої служби щодо відкриття виконавчого провадження та відповідність виконавчого документа, а саме ухвали суду від 03.11.2005р. про затвердження мирової угоди, вимогам Закону України “Про виконавче провадження”, є неправильним, а тому оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, з прийняттям нового рішення про задоволення скарги ТОВ “Енерго-Миг” на неправомірні дії державної виконавчої служби.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Миг” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. у справі №16/219 скасувати.
3. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Миг” на неправомірні дії Державної виконавчої служби у Жовтневому районі м.Дніпропетровська задовольнити.
4. Дії Державної виконавчої служби у Жовтневому районі м.Дніпропетровська щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2006р. по примусовому виконанню ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005р. про затвердження мирової угоди у справі №16/219 визнати неправомірними, а постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2006р. по виконанню цієї ухвали –недійсною.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій