АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1127/11Головуючий у 1-й інстанції Швець О.Д.
Категорія - 27 Доповідач - Гурзель І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Дикун С. І., Ходоровського М. В.,
при секретарі - Мендрик І.В.
з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 12 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, третя особа ПП “Віват”, ОСОБА_3 про про визнання незаконним підвищення процентної ставки за договором кредиту та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулася з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Хмельницької філії про визнання незаконною підвищення процентної ставки за договором кредиту та зобов’язання вчинити дії. В обґрунтування вимог вказує, що 28 березня 2006 року між позивачем та АКБ «Укрсоцбанком»укладений договір споживчого кредиту № 890/63-609-3 на умовах тимчасового користування, забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру на суму 100000 грн. для фінансування будівництва житла зі сплатою 15,8% річних з терміном погашення до лютого 2016 року. З метою забезпечення договору між сторонами був укладений іпотечний договір. Виконуючи умови договору та користуючись правом дострокового погашення кредиту, що передбачено п.3.4.1 договору № 890/63-609-3 шляхом збільшення суми періодичних виплат достроково виконувала зобов’язання по погашенню кредиту. В вересні 2010 року помітила, що банк в односторонньому порядку змінив умови договору споживчого кредиту та збільшив розмір річних процентів в зв’язку з чим просить визнати протиправними дії відповідача по зміні в односторонньому порядку умов договору кредиту, укладеного з нею та банком 28 березня 2006 року для фінансування будівництва житла, зобов’язати відповідача відновити умови кредитування відповідно до п.1.1 Договору кредиту щодо сплати 15,85% річних і провести перерахунок по сплачених нею сумах на погашення кредиту в період з 28 березня 2006 року по даний час, виходячи із 15,85% річних з помісячним зарахуванням надлишкових сум платежу на погашення тіла кредиту.
Рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 12 травня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»по зміні в односторонньому порядку умов договору кредиту № 890/63-609-3 від 28 березня 2006 року укладеного з ОСОБА_2 та зобов’язано Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»відновити умови кредитування відповідно до п.1.1 Договору кредиту № 890/63-609-3 від 28 березня 2006 року щодо сплати 15,85 процентів річних і провести перерахунок по сплачених ОСОБА_2 сумах на погашення кредиту в період з 31 липня 2008 року по 12 травня 2011 року виходячи з 15,85% річних з помісячним зарахуванням надлишкових сум платежу на погашення тіла кредиту.
Стягнуто з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” на користь держави 8,50 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права внаслідок невірного тлумачення чинного законодавства, до того ж рішення прийняте без врахування фактичних обставин справи та без врахування змісту укладеного між сторонами договору кредиту.
Заслухавши представника апелянта який підтримав доводи апеляційної скарги а межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вбачається що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Так ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того що підвищення процентної ставки по кредиту для боржника ОСОБА_2 відбулось з порушенням, зі сторони кредитора, встановленого в договорі порядку та всупереч законодавства, що потягло за собою порушення майнових прав боржника.
З таким висновком суду першої інстанції колегія погоджується оскільки він відповідає дослідженим обставинам справи та вірно визначеним правовідносинам.
Так судом першої інстанції вірно встановлено що між стрононами існують договірні правовідносини на підставі договору кредиту № 890/63-609-3 від 28.03.2006 року на суму 100000 грн. для фінансування будівництва житла ОСОБА_2 зі сплатою 15,8% річних з терміном погашення до лютого 2016 року.
Договором передбачено можливість зміни відсоткової ставки та виписана відповідна процедура. Так пунктом 2.6 даного Договору передбачено, що розмір процентної ставки переглядається сторонами один раз на рік не пізніше 20 числа березня місяця кожного року користування кредитом, про що укладається відповідна Додаткова угода між кредитором та позичальником.
П.2.6.2 передбачено також наслідки відмови боржника укладати додаткову угоду а саме у цьому випадку боржник повинен на протязі 20 днів повернути всю заборгованість по кредиту.
Підтвердження необхідності укладення додаткової угоди передбачено також п.7.1 Договору де зазначено що усі додатки, зміни та/або доповнення до цього Договору можуть бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін з обов’язковим посиланням на цей договір.
Банком ініційована процедура підвищення вісоткової ставки 31 липня 2008 року. Позивач була повідомлена листом про підвищення процентної ставки за договором кредиту до 20% річних і про необхідність з’явитись для підписання Додаткової угоди до Договору. Також в листі банк ще раз підтвердив наслідки неукладення додаткової угоди передбачені п.2.6.2.
Дії банку по підвищенню відсоткової ставки в односторонньому порядку для позивача з 15,8 до 20 відсотків вийшли за межі договору, оскільки можливість підвищувати відсоткову ставку без додаткової угоди договором не передбачена.
Колегією не заперечується право банку ініціювати зміну відсоткової ставки в порядку передбаченому законодавством, з врахуванням виписаних в договорі умов. Письмова пропозиція банку про зміну умов Договору не відповідає вимогам до письмової форми правочинів, які встановлені ст.207 ЦК України, зокрема лист не підписаний керівником юридичної особи та не скріплений печаткою. Також згідно ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ст. 654 ЦК України заміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Доводи апелянта про те що позивач погодилась з умовами договору кредиту ніким не оспорюються . Доводи апелянта про те що оскільки ОСОБА_2 не з’явилась для укладення додаткової угоди, також не повернула всю заборгованість, а продовжувала сплачувати кредит за новими відсотковими ставками, що свідчить про її згоду з діями банку є недоведеними.
Як вбачається з розрахунку по сплачених платежах в рахунок погашення тіла кредиту та річних за кредитним договором 890/63-609-3 від 28.03.2006 р за період з 28 березня 2006 року по січень 2011 року, позивач 6 серпня 2008 року внесла на погашення кредиту 10666,45 грн, 4 вересня 2008 року - 1000 грн, 10 жовтня 2008 року - 1000 грн, 10 листопада 2008 року 1000 грн, 8 грудня 2008 року 8990,46 грн. при щомісячному платежі в розмірі 833,33 грн відповідно п. 1.11.2 Договору, що свідчить про реалізацію позивачем права на дострокове погашення кредиту. Як стверджувала позивач сплата платежів по кредиту проводилась нею однією квитанцією де зазначалась сума проплати без розбивки на тіло кредиту і відсотки, а тому вона не знала які суми банк списує на відсотки. Посилання апелянта про те що у квитанціях містився детальний опис здійсненої операції з розбивкою платежу на тіло кредиту і відсотки ним, у відповідності до ст. 60 ЦПК України, не доведені, хоч апелят мав можливість це зробити в суді першої інстанції, оскільки він проводить облік касових операцій. Також у відповідності до ІНСТРУКЦІЇ про касові операції в банках України затвердженої Постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 N 337 та Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. за N 768/8089 до обов’язкових реквізитів форми документів під час приймання готівки є дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
Зазначення в платіжних документах розбивки суми касової операції за платежами не вимагається, що суперечить доводам апеляції.
Посилання апелянта про можливість укладення правочину в усній формі що мало місце на їх думку в данному випадку, не відповідає вимогам ч.3 ст.206 ЦК України де така можливість передбачена якщо це не суперечить договору або закону. А в даному випадку це суперечить як договору укладеному письмово між сторонами де передбачено обов”язкове укладення письмової додаткової угоди так і закону, який вимагає внесення змін до договору в тому ж порядку що укладався договір.
За вказаних обставин рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.
Керуючись п.1ч.1ст.307, ст.ст.308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” відхилити.
Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 12 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель