ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 р. | № 17/65 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційну скаргу |
ЗАТ “Донецьксталь”- металургійний завод |
на постанову | від 24.07.06 Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | №17/65 господарського суду Донецької області |
за позовом | Державного підприємства “Донецька залізниця” |
до | ЗАТ “Донецьксталь”- металургійний завод |
про | стягнення 86 864,40 грн. |
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: Поліщук О.І.,довір.№Н-01/597 від 17.02.06
від відповідача: Биковський С.Н., довір. у справі
ВСТАНОВИВ:
Донецька залізниця звернулась з позовом до ЗАТ “Донецьксталь”- металургійний завод з позовом про стягнення 86864,40 грн. як плати за користування вагонами, в т.ч. 14 477,40 грн. податку на додану вартість.
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.05.06 у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що вагони були зареєстровані та знаходилися у власності Державного підприємства “Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів “Укрспецвагон”, якій не є залізницею в розумінні ст. 1 Закону України “Про залізничний транспорт” та необґрунтованість вимог щодо стягнення ПДВ (суддя Татенко В.М.).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.06 зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Постанову мотивовано тим, що у державну власність було повернуто вагони ФДМУ від ТОВ “Лемтранс” і передано їх Фондом державного майна України Державному підприємству “Укрспецвагон”. Нумерація спірних вагонів після повернення їх до статутного фонду ДП “Укрспецвагон” була змінена з початкової цифри “5” на “9”, що підтверджує факт виключення їх з числа власних вантажних вагонів та включення до вантажного парку залізниць. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вартість послуг залізниці за користування вагонами входить до бази оподаткування податком на додану вартість , а плата за користування вагонами є платою за надані залізницею послуги по використанню її майна, а не відповідальністю за неналежне виконання зобов’язання.
У поданій касаційній скарзі ЗАТ “Донецьксталь”- металургійний завод просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обгрунтування своїх вимог завод посилається на те, що доказів про передачу та погодження передачі рухомого складу ДП “Укрспецвагон” до ДП “Донецька залізниця” , а також доказів про находження спірного рухомого складу на балансі ДП “Донецька залізниця” в матеріалах справи відсутні. Користування вагонами у розумінні Статуту залізниць України не може вважатися послугою. Плата за користування вагонами є мірою відповідальності відповідної особи перед залізницею у зв’язку із знаходженням вагонів у цієї особи під вантажними операціями.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
У вересні 2005 року позивачем на під’їзні колії при станції “Донецьк”, що належать відповідачу, під вивантаження подавалися вагони. Облік часу перебування зазначених вагонів на під’їзній колії відповідача здійснювався позивачем при станції “Донецьк” за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ- 46 №№0931296, 0931297, 0941731, 0941732.
За користування зазначеними вагонами відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України на відповідача нарахована плата у сумі 86 864,40 грн. (в.ч. ПДВ 14 477,40 грн.). Зазначені відомості плати за користування вагонами відповідач підписав з зауваженнями, не визнавши плату у сумі 86 864,40 грн.
Спірні вагони згідно акту приймання-передачі від 5.09.05 було передано Фондом державного майна України Державному підприємству “Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів” (ДП “Укрспецвагон”) на виконання мирової угоди від 25.08.05 між Міністерством транспорту та зв’язку України, ДП “Укрспецвагон” та ФДМУ, Державною адміністрацією залізничного транспорту України, виконавчим комітетом Донецької міської ради, ТзОВ “Лемтранс”, ВАТ “Танспорт і сервіс”, ЗАТ “Систем Кепітал Менеджмеент”, ПП “Сервіс-охорона-транспорт”, ТзОВ “Донбаське промислово-транспортне підприємство”, ТзОВ “Керченський стрілочний завод”, ТзОВ “Супутник-2002”, ТзОВ “Укрстроймеханізація” (а.с. 64).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, нумерація спірних вагонів відповідно до “Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів”, затв. наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.09.04 №856, які регламентують порядок реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування”, після повернення їх до статутного фонду ДП “Укрспецвагон” була змінена з початкової цифри “5” на “9”, тобто включено спірні вагони до вантажного парку залізниць.
Згідно зі ст.119 Статуту залізниць України порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) встановлюється “Правилами користування вагонами і контейнерами”, затв. наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 №113.
Відповідно до п.1 цих Правил всі вагони і контейнери, які використовуються для перевезення, поділяються на вагони і контейнери : парку залізниць України, парку залізниць інших держав, які належать підприємствам, організація, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (власні вагони).
Відповідно з п.2.7 “Правил обслуговування залізничних під’їзних колії, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2002 року та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2003, відповідальність перед залізницею за користування вагонами несе підприємство, якому належить залізнична під’їзна колія. Пункт 3.7 цих же Правил передбачає, що у разі обслуговування під’їзної колії підприємством промислового залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії укладається залізницею з цим підприємством на загальних підставах.
У таких випадках розрахунки за подачу та збирання вагонів, користування вагонами проводяться залізницею безпосередньо з підприємством промислового залізничного транспорту.
Таким чином, платниками за користування вагонами, контейнерами залізниці є власники залізничних під’їзних колій навіть і тоді коли вони не виступають в якості вантажовідправників і вантажоодержувачів (такій висновок зроблено Верховним судом України по іншим справам).
Виходячи зі змісту норм Статуту залізниць України, плата за користування вагонами є мірою відповідальності відповідної юридичної особи перед залізницею у зв’язку із знаходженням вагонів у цієї особи під вантажними операціями та затримкою вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від зазначених осіб та у зв’язку з затримкою вагонів, пов’язаних з митним оформленням.
Згідно з п.3.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, об’єктом оподаткування ПДВ є товари, роботи та послуги. Плата за користування вагонами не відноситься до такого об’єкту.
Пункт 4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає, що база операцій з продажу товарів, робіт, послуг, визначається з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що не включається в ціну товарів, робіт, послуг згідно із законами України з питань оподаткування.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
З урахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції неправомірно дійшов до висновку, що плата за користування вагонами, як міра відповідальності, може вважатись базою оподаткування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115,1117, 1119-12 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ “Донецьксталь”- металургійний завод задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.06 у справі №17/65 господарського суду Донецької області змінити, скасувавши її в частині задоволених позовних вимог про стягнення 14477,40грн., в решт і- залишити без змін.
Головуючий В. Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун