Справа № 22-849 2006 року                    Головуючий суддя у І інстанції - Тішощук О.Я.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк 3.1.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 вересня 2006 року                                                                                   місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської

області у складі:   головуючого Буцяка 3.1.

суддів Шимківа С.С., Ковалевича С.П.

при секретарі Сеньків Т.Б.

з участю ОСОБА_11 та представників відповідачів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Рівненського міського суду від 28 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. ОСОБА_14 і ОСОБА_15 до Рівненського зонального від­ділу Військової служби правопорядку та 896 фінансового відділу Львівського гарнізону про зобов'язання виплатити недоплачену грошову надбавку за безперервну військову службу,

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 28 лютого 2006 року задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 до Рівненського зонального відділу Військової служби пра­вопорядку та 896 фінансового відділу Львівського гарнізону про зобов'язання виплати­ти недоплачену грошову надбавку за безперервну військову службу.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі Рівненський зональний відділ Війсь­кової служби правопорядку, не погоджуючись із такими висновками суду першої інста­нції, посилаючись на повне дотримання ним вимог чинного законодавства, просить апе­ляційний суд про його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковим зміні та скасуванню з ухваленням у цій ча-

стині апеляційним судом новою рішення про задоволення позову більшості позивачів з інших підстав.

Указом Президента України № 389 від 5 травня 2003 року "Про надбавки військо-вослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адмініс­трації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" Міністрові оборони України. Міністрові внутрішніх справ України. Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України було надано право встановлювати військо­вослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну війсь­кову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордон­ній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового за­безпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.

Обов'язок визначити порядок й умови виплати зазначених надбавок військовос­лужбовцям Указ поклав на Міністра оборони України, Міністра внутрішніх справ України, Голову Державної прикордонної служби України та Начальника Управлін­ня державної охорони України.

Відповідно до цього Міністр оборони України 26 травня 2003 року видав наказ № 149, яким затвердив Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, і яким визначив, що розміри зазначених в Указі надбавок встановлюються щорічно рішенням Міністром оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, у суду першої інстанції не було підстав вважати, що МО України повинно було виплачувати щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних Силах України усім без винятку військовос­лужбовцям у максимальному розмірі.

Разом з тим, наказом Міністра оборони України № 88 від 19 березня 2004 року начальникам органів дізнання, офіцерам підрозділів дізнання та профілактики правопо­рушень, підрозділів дізнання та розшукової роботи всіх рівнів органів управління Війсь­кової служби правопорядку у Збройних силах України, починаючи з 1 січня 2004 року, була встановлена щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Си­лах України залежно від стажу служби у максимальних розмірах.

Зважаючи на це, а також виходячи з того, що практично всі позивачі були (є) офі­церами Військової служби правопорядку та обіймали у цій службі посади у військовій інспекції безпеки дорожнього руху, несли патрульно-постову службу, були начальника­ми гауптвахти, оперативними черговими, начальниками адмінгруп Рівненського зональ­ного відділу Військової служби правопорядку, й їхні посади були безпосередньо пов"язані із здійсненням дізнавальних, розшукових і профілактичних функцій, - колегія суддів приходить до висновку, що щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України відповідно до наказу Міністра оборони України № 88 від 19 березня 2004 року, починаючи з 1 січня 2004 року, залежно від стажу служби повинна була виплачуватися їм у максимальних розмірах.

Оскільки позивачам ОСОБА_5., ОСОБА_8. і ОСОБА_15. офіцер­ських звань не присвоювалося, і вони мають військові звання старших прапорщиків -

їхні позовні вимоги задоволенню не підлягають. У зв"язку з ним рішення місцевою суду у зазначеній частині підлягає скасуванню.

Абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції необхідно ви­класти в такій редакції:

"Зобов'язати відповідачів виплатити позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_9. ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 недоплачену грошову надбавку за безперервну військову службу (з урахуванням суми раніше вже виплаченої надбавки), яка передбачена Указом Президента України № 389 від 5 травня

2003       року, виходячи з її максимальних розмірів залежно від стаж) служби відповідно до наказу Міністра оборони України № 88 від 19 березня 2004 року, починаючи з 1 січня

2004       року."

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Рівненського зонального відділу Військової служби правопо­рядку задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 28 лютого 2006 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5., ОСОБА_8. і ОСОБА_15. скасувати.

ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_15 у задоволенні позову відмовити.

Абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції викласти в та­кій редакції:

"Зобов'язати відповідачів виплатити позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 недоплачену грошову надбавку за безперервну військову службу (з урахуванням суми раніше вже виплаченої надбавки), яка передбачена Указом Президента України № 389 від 5 травня

2003       року, виходячи з її максимальних розмірів залежно від стажу служби відповідно до наказу Міністра оборони України № 88 від 19 березня 2004 року, починаючи з 1 січня

2004  року."

В решті рішення місцевого суду залишити без зміни, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.