№ 2-1235/2011
ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 серпня 2011 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого – судді БІЛЮНАСА В.Ю.,
при секретарях КУЦЕНКО Є.О. та АРІСТОВІЙ І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, - виконавчий комітет Ялтинської міської ради та інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самочинних споруд,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні
власністю - житловим будинком, господарськими будівлями літ. Г та Д, а також земельною ділянкою, що розташовані по АДРЕСА_1, шляхом покладання на ОСОБА_2 обов'язку демонтувати самочинно спорудженні внутрішні кам'яні перегородки на четвертому та п'ятому поверхах, залізобетонне перекриття п'ятого поверху та конструктивні елементи шостого поверху споруди літ. В будинку НОМЕР_2по тій самій вулиці.
Мотивуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 разом з
ОСОБА_3 (нині покійною) розпочав будівництво багатоповерхового готелю, розмістивши його у безпосередній близькості від межі земельної ділянки, що знаходиться у неї в постійному користуванні. Наголошувала, що будівництво здійснюється без дотримання містобудівних, протипожежних та санітарних норм і правил, що створює їй перешкоди та порушує її суб'єктивні права.
ОСОБА_2 проти позову заперечував, зазначаючи, що будівельні роботи здійснювалися за замовленням ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в той час як він жодного відношення до створюваного об’єкта не має.
Виконавчий комітет Ялтинської міської ради та інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АРК просили розглядати справу за відсутності їх представників та ухвалити рішення на розсуд суду (т. 1, а. с. 26, 61-62).
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено такі факти (обставини) та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 6283-І від 5 травня 1994 року, та користувачем земельної ділянки площею 0,0776 га, розташованої за цією ж адресою, що вбачається з державного акта на права постійного користування землею серії І-КМ № 003357 (т. 1, а. с. 8-10).
На межі земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1, знаходиться об'єкт незавершеного будівництва.
Постановою № 1205 від 25 травня 2009 року, ухваленою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, на ОСОБА_3 накладено штраф за правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 96 КУпАП (недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування та проведення будівництва). Встановлено, що ОСОБА_3, здійснюючи будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_2, допустила відхилення від узгодженого проекту, яке полягає у надбудові четвертого поверху та влаштуванні арматурних каркасів і колон на рівні п'ятого поверху створюваного об’єкту (т. 1, а. с. 65-66).
Зі змісту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 9021, наданого 5 березня 2009 року експертом ОСОБА_5 в рамках цивільної справи Ялтинського міського суду АРК № 2-4392/08 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні, вбачається, що відстань між межею земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивачки, та об'єктом, який будується ОСОБА_3, не відповідає містобудівним нормам, а саме пунктам 4.1, 2.1 ДБН А.2.2-3-2004 (Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва), а також пунктам 3.1, 3.2, 3.8, 3.25 ДБН 360-92** (Містобудівництво. Планування та забудова міських та сільських поселень). Внаслідок вчинення зазначених порушень позивачці завдано майнову шкоду (т. 1, а. с. 36-56).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що випливає зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого відділом запису актів цивільного стану Октябрьського району м. Єкатеринбурга Свердловської області Російської Федерації (т. 1, а. с. 15).
ОСОБА_1 вважає, що після смерті ОСОБА_3 обов’язок з демонтування спірного об’єкту підлягає покладанню на ОСОБА_2 як на її співмешканця.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги наступне.
Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови знесення самочинно збудованого нерухомого майна визначені в ст. 376 ЦК України. Згідно з приписами цієї статті нерухоме майно, яке збудоване (будується) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил вважається самочинним будівництвом. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення про покладання на особу, яка здійснила будівництво, обов’язку провести перебудову або демонтаж. Споруджена будівля підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, також у випадку порушення нею прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Встановлюючи цивільно-правові способи захисту права власності, Цивільний кодекс України надає власнику (титульному володільцю) право на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у здійснення ним дій щодо користування своїм майном (ст. 391).
Вчинення перешкод у користуванні певним майном шляхом здійснення самочинного будівництва є цивільно-правовим правопорушенням.
В силу частини 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи (в тому числі цивільно-правова) має індивідуальний характер.
Зазначена норма у системному зв’язку з приписами частини 4 ст. 376 ЦК України дає підстави дійти висновку, що обов'язок з усунення перешкод у користуванні власністю шляхом демонтування об’єкту самочинного будівництва може бути покладений виключно на ту особу, яка вчинила (вчинює) правопорушення, тобто здійснила (здійснює) таке будівництво (або на її правонаступника).
За таких обставин, у судовому засіданні підлягав встановленню не тільки факт порушення суб'єктивного матеріального права позивачки, але і безпосередня участь відповідача у вчиненні протиправних дій.
В силу частини 2 ст. 59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
За змістом ст. 31 Закону України "Про планування і забудову територій" (який був чинним у момент виникнення спірних правовідносин), ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинність 12 березня 2011 року), підпунктів 8-11 пункту 4 та підпунктів 7-9 пункту 5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011, державний контроль за дотриманням державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт, перепланування та реконструкції здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи. Зазначеному спеціально уповноваженому органу виконавчої влади надано право проводити перевірки, за наслідками яких фіксувати виявлені порушення шляхом складання відповідних актів, виносити приписи про усунення таких порушень та накладати штрафи.
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що факт здійснення самочинного будівництва певною (конкретною) особою повинен підтверджуватись актом перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, складеним уповноваженою посадовою особою.
В силу частини 1 ст. 11 ЦПК України цивільні справи розглядаються виключно на підставі наданих сторонами доказів. Згідно з частиною 3 ст. 10 та частиною 1 ст. 60 ЦПК України позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Суд сприяє у повному і всебічному з'ясуванню обставин справи, проте, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, не може самостійно збирати докази.
В порушення вимог процесуального закону ОСОБА_1 не змогла довести факт безпосередньої або опосередкованої участі ОСОБА_2 у здійсненні самочинного будівництва та вчиненні їй своїми діями (бездіяльністю) перешкод у користуванні власністю, що позбавляє суд можливості задовольнити позовні вимоги.
Суд також не знаходить підстав для покладання на ОСОБА_2 обов'язку як на правонаступника ОСОБА_3, оскільки він не є особою, що прийняла спадщину (тобто, не є особою, до якої перешли права та обов'язки правопорушника). Отже, застосування положень ст. 37 ЦПК України (щодо правонаступництва у цивільному процесі) у спірному випадку є неможливим.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 376, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України , суд
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, - виконавчий комітет Ялтинської міської ради та інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, про усунення перешкод у користуванні власністю та знесення самочинних споруд - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд АРК в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України.
С у д д я –