Справа № 11 - 418 / 07 Головуючий у 1 інстанції Барчук М. В.
ч.2 ст. 186 КК України Доповідач Хлапук Л.І.
УХВАЛА
іменемУкраїни
м. Луцьк 17 липня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого-судді Хлапук Л.І., суддів Бешти Г.Б., Лозовського А.О.,
3 участю прокурора Смолюка Б.С. ,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за
апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду від 18 травня 2007 року,
яким
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.
Червонограда Львівської області, житель м. Луцька, судимий Луцьким міським
судом:
· 23.11.1999 року за ч.2 ст. 141, 46 КК України / в ред. 1960 р./ до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки і зі сплатою штрафу в сумі 680 грн.;
· 09.11.2000 року за ст. 141 ч.2, 43 КК України / в ред. 1960 р./ до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
· 26.01.2004 року за ч. 2 ст. 296, 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 03.11.2005 року за відбуттям покарання,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_3 призначено покарання
4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Стягнено з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 в відшкодування матеріальної шкоди 650 грн. та в відшкодування моральної шкоди 500 грн., в користь держави - 141 грн. 23 коп. судових витрат,
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець і житель м. Луцька, судимий Луцьким міськрайонним судом:
- 15.09.2004 року за ч. 1 ст. 186 КК України до 1 року виправних робіт;
-05.01.2006 року за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу в 1700 грн. -
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі,
встановила:
Засуджені визнані винними у вчиненні таких злочинів.
Зокрема, ОСОБА_3, з серпня по листопад 2006 року в м. Луцьку вчинив повторно ряд таємних крадіжок чужого майна:
2
- біля 15 год. в кінці серпня з приватного швейного ательє по вул. Ш.Руставелі 9 викрав 10 комплектів дитячих шкільних костюмів, заподіявши їх власнику ОСОБА_6 збитки на 1300 грн.;
· з 22 год. до 22 год. 30 хв. 20 жовтня з квартири АДРЕСА_1 викрав належні ОСОБА_7 мобільний телефон „Самсунг Х-140" з сім-картою „UMC" вартістю 780 грн.;
· біля 0 год. 30 хв. 5 жовтня в нічному клубі „Чері", що по пр. Волі в ОСОБА_2 викрав мобільний телефон „Самсунг X -120" вартістю 650 грн.;
· в салоні ігрових автоматів поблизу будинку №3 по вул. Бенделіані біля 2 год. 5 жовтня в ОСОБА_8 таємно викрав мобільний телефон „Моторола Е
· 398" вартістю 720 грн.
Крім того, біля 3 год. 11 листопада 2006 року на вул. Станіславського м. Луцька ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою пограбували ОСОБА_9. Нанісши йому удари кулаками та ногами по тілу, відкрито викрали гаманець з 100 грн. грошей та мобільний телефон „Нокіа - 6103" з сім-картою оператора „UMC", заподіявши ОСОБА_9 збитки на 1051 грн.
Не оспорюючи доведеності вчиненого, та кваліфікацію їх дій, в своїх апеляціях:
· засуджений ОСОБА_3 вказує, що при пограбуванні ОСОБА_9. ударів тому не міг нанести через наявність в нього перелому ноги та струсу головного мозку. Прохає врахувати, що з дванадцятирічного віку він виховувався без матері, кається у вчиненому і тому не позбавляти його волі;
· засуджений ОСОБА_4 посилається на наявність в нього не врахованих судом пом'якшуючих обставин: він є ВІЛ інфікованим, хворіє вірусним гепатитом „В", не був ініціатором злочину, збитки від нього відшкодував сам, має на утриманні малолітню дитину. Вважає, що все це дає підстави для застосування до нього ст. 69 КК України, тому просить не позбавляти його волі.
Прокурор, який приймав участь розгляді справи, в запереченні на дані апеляції вказує про законність вироку і справедливість призначеного засудженим покарання. Просить залишити дане судове рішення без зміни.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку і доводи апеляцій, засуджених, які їх підтримали, потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які вважають справедливим вирок щодо засуджених, думку прокурор про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженого ОСОБА_4 слід задовольнити частково, а апеляція засудженого ОСОБА_3 до задоволення не підлягає.
Вчинення ОСОБА_3 ряду повторних таємних крадіжок чужого майна стверджено сукупністю досліджених судом доказів і не оспорюється апелянтами. Його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України.
Судом підставно визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні повторно за попередньою змовою між собою відкритого викрадення, поєднаного з застосуванням насилля, що не було небезпечне для життя і здоров'я у ОСОБА_9., належного йому майна.
Твердження ОСОБА_3 про не нанесення ним побоїв даному потерпілому в процесі його пограбування спростовано показаннями останнього, засудженого ОСОБА_4 З них вбачається , що в процесі заволодіння майном ОСОБА_9. обоє засуджених діяли узгоджено, обоє застосовували до потерпілого насилля. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає правильною кваліфікацію їх дій по даному епізоду за ч. 2 ст. 186 КК України.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд у відповідності з ст. 65 КК України врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, особу винного, який раніше неодноразово судимий, після відбуття покарання на шлях виправлення не став, не припинивши злочинної діяльності, обтяжуючу покарання обставину - скоєння останнього злочину в стані сп'яніння. Взято до уваги і пом'якшуючі обставини, в тім числі і ті, на які посилається даний засуджений: його каяття у вчиненому, відшкодування збитків. Тому підстав для зміни вироку та пом'якшення ОСОБА_3 покарання судова колегія не знаходить.
Разом з тим, при призначенні ОСОБА_4 покарання суд в порушення вимог ст. 65 КК України не враховано ряд таких же пом'якшуючих обставин: ОСОБА_4 не був ініціатором грабежу, у вчиненому признався і розкаявся, відшкодував завдані збитки, має на утримання малолітню дочку, хворіє рядом тяжких хвороб. Тому, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе призначити йому більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365-366 КПК України, колегія суддів судової палати -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 18 травня 2007 року щодо ОСОБА_4 змінити: на підставі ст. 69 КК України призначити йому покарання з ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, в останній частині - залишити без зміни.
Цей же вирок щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.