Справа №  2-180/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

26 серпня 2011 року                                                                              м.  Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого –судді Веселова  В.М.,

секретаря –Максим’юк М.А.

позивача ОСОБА_1

представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна,придбаного в шлюбі, -

                   ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки, в якій вказує,що перебував спочатку у фактичних шлюбних відносинах,а в подальшому в офіційно зареєстрованих шлюбних відносинах з відповідачкою,шлюб між сторонами є розірваним 16.09.2010 року. Оскільки позивач не проживає з відповідачкою, а вирішити добровільно питання про поділ майна відповідачка відмовляється, просить суд постановити рішення яким поділити майно придбане в шлюбі між сторонами, а саме позивачу:

        Холодильник «Вірпул»вартістю 3500 грн.;

        Газову плитку «Веко»вартістю 2600 грн.

        Телевізор «Шарп»  1700 грн.,

Всього на загальну суму 7800 грн., а відповідачці:

        Меблі кухонні (стінка) 2000 грн.;

        Ліжко двохспальне з матрасом   2000 грн;

        Телевізор «Самсунг»      1500 грн.;

        Мікрохвильову піч         700 грн.;

        Праску виробн. Фірми «Філіпс»   500 грн.;

        Електром’ясорубка   300 грн.;

        Тумба під телевізор     300 грн.;

        Електронна вага          300 грн.

Всього на загальну суму 7600 грн., та стягнути на його користь 28000 грн. вартості Ѕ частини автомашини ВАЗ 11930-110-20 д.н.знак НОМЕР_1, яка зареєстрована в Коломийському ВРЕР на праві власності за відповідачкою і так само придбана за спільні кошти сторін. В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав.

          Відповідачка вимоги позовної заяви в судовому засіданні частково визнала. Вказала,що перебувала з позивачем в офіційному шлюбі з  30.09.2008 року по 16.09.2010 року. Відповідно в цей період сторони вели дійсно  спільне господарство. Однак заперечує факт спільного придбання предметів, які вказує позивач, з Вказує,що холодильник «Вірпул»придбала  9 лютого 2007 року,газову плитку “ВЕКО” придбала її донька,  кухонні меблі придбала перед одруженням,ліжко 2-х спальне з матрасом мала своє. Зазначає,що в шлюбі сторони спільно придбали мікрохвильову піч,праску “ЕЛЕНБЕРГ”,електричну вагу,елетромясорубку. Вказує,що саме  предмети може віддати позивачу, як спільно набуте майно в шлюбі. Автомобіль придбавала за  власні кошти,уклала з ЗАТ «Приватбанк»кредитний договір  11.06.2007 року до одруження і самотужки сплатила кредит. Просить суд відмовити позивачу у позові в частині майна ,що він просить виділити йому, виділити йому мікрохвильову піч,праску “ЕЛЕНБЕРГ”,електричну вагу,елетромясорубку ,в решті позовних вимог відмовити.

     Допитані в судовому засіданні свідки від позивача ОСОБА_5 (син позивача),ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8   повідомили,що поселився позивач у відповідачки в квартирі з 28 квітня 2007 року,що сторони спільно проживали до розлучення мали спільний бюджет,купували все спільно, в тому числі спірний автомобіль та побутові речі.

          Допитані в судовому засіданні свідки від відповідача ОСОБА_9,ОСОБА_10ОСОБА_11 повідомили,що сторони почали спільно проживати тільки з вересня 2008 року. Ці свідки вказують,що відповідачка до літа 2008 року мала іншого чоловіка на ім’я Роман, з яким бажала одружитись,тому позивач не міг в неї жити. Крім цього , свідок ОСОБА_9 пред’явив суду розписку про те,що відповідачка позичала в нього кошти в сумі 1500 дол.США на погашення кредиту, кошти до цього часу не віддала. Свідок ОСОБА_10 стверджує,що  відповідачка так само брала в неї в борг 1000 дол.США для погашення кредиту. Свідок ОСОБА_11   вказала,що газову плитку «ВЕКО»вона придбала за власні кошти.     

            Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачки та ъъ представника, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

          Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 30.09.2008 року, який 16.09.2010 року розірвали. Перебуваючи у шлюбі сторони придбали ряд побутових речей наступне майно – газову плитку «Веко»вартістю 2600 грн. , телевізор «Шарп»  1700 грн., мікрохвильову піч,праску ЕЛЕНБЕРГ,електричну вагу,елетромясорубку. Після розірвання шлюбу позивач пішов з будинку відповідачки,однак вважає, що спільне нажите майно підлягає розподілу у відповідності до чинного законодавства, оскільки відповідачка добровільно його частку майна не віддає.

            Згідно ст.60,61 СК України  майно,набуте подружжям за час шлюбу ,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку доходу. Кожна річ набута під час шлюбу,крім речей індивідуального користування, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Згідно ст.69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна,що належить їм на праві спільної сумісної власності,незалежно від розірвання шлюбу. У відповідності до ст.70 СК України, у разі поділу майна,  що  є  об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки  майна  дружини та чоловіка є рівними, якщо інше  не  визначено  домовленістю  між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору  про  поділ  майна суд  може  відступити  від  засад  рівності  часток  подружжя   за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них  не дбав про  матеріальне  забезпечення  сім'ї,  приховав,  знищив  чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути  збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні  повнолітні син, дочка, за умови, що розмір  аліментів,  які  вони  одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

           Як встановлено в судовому засіданні кредитний договір на придбання автомобіля було укладено між банком та відповідачкою  11 червня 2007 року,тобто до одруження з відповідачем,заборгованість по договору погашена 1.06.2010 року. Як вбачається з представлених документів, автомобіль було зареєстровано на відповідачку, позивач не мав довіреності на керування придбаним автомобілем і не був внесений в технічний паспорт автомобіля як власник чи співвласник автомобіля,не виступав поручителем по цьому договору. Позивач не зміг довести суду, що він здійснював платежі за придбаний автомобіль, або приймав участь в його придбанні з відповідачкою. Так само спростовуються твердження свідка  ОСОБА_5,який вказав,що бачив як позивач приїжджав до нього на автомобілі,оскільки у позивача не було ні довіреності на автомобіль,ні права керування даним автомобілем. Крім цього, суд бере до уваги той факт,що у відповідачки у власності до 13.10.2000 року перебував автомобіль марки ВАЗ 2107,який вона відчужила,тобто суд приходить до висновку,що позивачка мала кошти та можливість придбати самотужки автомобіль та виплачувати за нього кредитні кошти.

         Так само суд критично оцінює пояснення інших свідків від позивача щодо початку спільного проживання сторонами з 28 квітня 2007 року,оскільки фактичних даних,які б цей факт підтверджували суду не надано. Довідка з військомату про те,що позивач проживав у відповідачки з квітня 2007 року судом до уваги не береться,оскільки військомат не є орнаном ,що проводить реєстрацію.У відповідності до реєстрації,яка є в паспорті позивача, він був і є зареєстрований в АДРЕСА_1,тобто в квартирі бувшої дружини.

         Так само суд критично оцінює пояснення свідка відповідача ОСОБА_11 щодо придбання нею газової плитки  «ВЕКО»за власні кошти,оскільки жодних доказів того, що саме вона придбала цю плитку суду не представлено.

           Як вбачається з представлених відповідачкою документів під час шлюбу  з речей ,на які претендує позивач, сторонами були придбана газова плитка «Веко»вартістю 2600 грн.  Телевізор «Шарп» вартістю 1700 гр. та холодильник «Вірпул»вартістю 3500 грн. були придбано  відповідачкою до одруження з відповідачем, про що свідчить чек  від 9 лютого 2007 року та 19 грудня 2007 року. Суд бере до уваги  добровільне бажання відповідачки передати телевізор «Шарп»позивачу.

            Оскільки в показаннях свідків як від позивача так і відповідача є протиріччя в частині  показань часу з якого сторони позову проживали спільно,то  у  суду  не має  підстав   покладати показання  свідків  в цій частині   основу   рішення,а тому суд бере до уваги тільки документально підтверджені дані,а саме  свідоцтво про шлюб (а.с.6) та рішення суду про розірвання шлюбу від 16 вересня 2010 року (а.с.7) ,а також копію паспорта позивача,  в якому зазначена єдина адреса реєстрації позивача АДРЕСА_1.

          Оскільки частина спірного майна придбане сторонами у шлюбі та дане майно згідно з ст.60 Сімейного кодексу, ст.368 ЦК України є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно до ст.70 Сімейного кодексу України та ст.372 ЦК України частки в майні подружжя є рівні. Крім цього, ст.74 СК України визначено,що якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.Оскільки позивач не зміг довести суду,що він проживав з відповідачкою в спірний період з  квітня 2007 року по серпень 2008 року,оскільки рішення Коломийського міськрайонного суду  про розлучення позивача з першою дружиною вступило в законну силу 6 листопада 2007 року, то майно,яке набула позивачка  за період з квітня 2007 року по   вересень 2008 року (час укладення шлюбу з позивачем) належить тільки їй.

 На підставі ст.ст.60,69,70,74 СК України, ст.ст.368,372 ЦК України, та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд , -

                                             ВИРІШИВ:

             Позовну заяву  позивача задовольнити частково.

             Поділити придбане у шлюбі майно та виділити  наступне майно за  ОСОБА_1  - газову плитку «Веко»вартістю 2600 грн. ,  телевізор «Шарп»  1700 грн.,всього майна на суму 4300 грн., в решті позовних вимог відмовити.

             Стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 державне мито в сумі 179 грн. та 60 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

               Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано – Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня
проголошення рішення.

В И Р І Ш И В:

Суддя:Веселов