Справа  № 2-10/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2007 року                                                                     м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Яремчука в.І., при секретарях Новаковій Т.е. і Шелеховській О.Л.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивачаОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, доОСОБА_3 і ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, причинених ушкодженням здоров'я дитини, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2003р. позивач ОСОБА_7 подала до суду позов в інтересах малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, доОСОБА_3 і ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, причинених ушкодженням здоров'я дитини - ОСОБА_6 внаслідок дій малолітнього сина відповідачів -ОСОБА_3, 1992р.н. Позивачка вказала у позові, що 18.07.2002р. на вулиці, біля будинкуАДРЕСА_1, малолітнійОСОБА_8 вдарив ракеткою по каменю, який влучив малолітній її дочці - ОСОБА_6у ліве око, травмувавши його. Донька одразу була поміщена на стаціонарне лікування до 14-ї міської клінічної лікарні, де лікувалася по 12.08.2002р., потребує проведення операції на оці. Просила стягнути матеріальну шкоду у розмірі 9970грн. і моральну у розмірі 15000грн., стягнути судові витрати.

Під час розгляду справи позивачка змінила позовні вимоги і просить суд стягнути в інтересах потерпілої дочки ОСОБА_6 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 7021,67грн., моральну шкоду у розмірі 50000грн. (т.2 а.с.2-5).

Матеріальну шкоду позивачка у позові обґрунтувала наступними витратами:

588,55 грн. - проїзд на залізничному транспорті у м. Київ і м. Одесу,

168 грн. - вартість комплектів білизни,

1,60 грн. - користування туалетом,

81,90 грн. - проїзд у міському транспорті у м. Харкові і м. Одесі,

272 грн. - консультації лікарів,

773,22 грн. - ліки,

2200 грн. - за оперування і на ліки,

72 грн. - на окуляри,

4,70 грн. - відправлення повісток,

70 грн. - за складання позову,

99,70 грн. - судові витрати,

2690 грн. - за правову допомогу

Моральну шкоду обґрунтувала фізичними і моральними стражданнями дочки при травмуванні і по цей час, стражданнями від часткової втрати зору лівого ока, та у зв'язку із косінням очей, яке негативно впливає на стосунки з людьми. Позивачка підтримала вимоги у суді і пояснила, що 18.07.2002р. 10-річний син відповідачів травмував каменем око її 9-річної дочки ОСОБА_6. З приводу травми лівого ока дочка з 18.07.2002р. по 12.08.2002р. перебувала на стаціонарному лікуванні в 14-й міській спеціалізованій лікарні. Потім лікувалась амбулаторно в 30-й офтальмологічній лікарні і 13-1 дитячій поліклініці, де стоїть на обліку. Через різке погіршення зору возила доньку у вересні 2002р. на консультацію в лікарню у м. Київ, а у 2003р. в м. Одесу. 19.06.2003р. донька була прооперована в м. Одеса, у ліве око була поміщена штучна оптична лінза. Потім їздили в Одесу на повторний огляд, у вересні 2003р. в м. Одесі була проведена ще одна операція. Тривалий час донька приймала велику кількість уколів, капель для ока, інших ліків, у неї розвивається косіння очей, вона вимушена була покинути заняття танцями у танцювальному колективі „Анжеліка", у якому була з 1999р. по час травмування, звільнена від занять фізкультурою. Відповідачі 20.08.2002р. дали їй 100грн. на лікування дочки, обіцяли, що лікування буде за їх рахунок, однак своїх обіцянок не виконали, і не дали більше жодної гривні. Вона розлучена, проживає з донькою, зарплата у 2002р. була меншою від 300 грн. за місяць, не було власних коштів на лікування доньки. У 2002р. мала намір повезти доньку на відпочинок на море, але через травмування доньки усі кошти були витрачені на лікування, зірваний відпочинок.

Відповідачі позов не визнали, при цьому не заперечували, що травмування потерпілої їх сином

мало місце, але не вважають сина винним.

Відповідач ОСОБА_8пояснив у суді, що його син ОСОБА_8причинив тілесні ушкодження ОСОБА_6ненавмисне, під час ігор. Винним сина у вчиненому не вважає. Згодний компенсувати матеріальну шкоду, моральну шкоду не згодний. 20.07.2002р. передав ОСОБА_7 близько 100грн., до 01.08.2002р. ще кілька разів відвідував потерпілу у лікарні, купляв ліки, а потім поїхав у відрядження. Повернувшись із відрядження дізнався, що мати потерпілої подала заяву до міліції. ОСОБА_1повідомила, що везе доньку до м. Києва і потрібні гроші, він їй у грошах відмовив і перестав спілкуватися.

Аналогічні пояснення дала суду відповідач ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_9 показала у суді, що 18.07.2002р. гуляла з двома онучками 10 і 11-річного віку біля будинку № 130-В по пр. Тракторобудівників. Біля 17год. із будинку вийшовОСОБА_8 підійшовши до дітей, які грали у бадмінтон, відібрав ракетку і потім став відбирати у ОСОБА_6. воланчик. ОСОБА_1 не хотіла з ним гратися, але ОСОБА_8.,

 

піднявши із землі камінь, вдарив по ньому ракеткою із відстані 1,5-2 метри і влучив прямо у око ОСОБА_6., це було пряме влучення, а не рикошет, як стверджують відповідачі, до гаражів у місці події відстань була близько 3-4 метрів. Інші діти каміння ракетками не били. Сама вона перебувала на відстані 1-2 метрів від місця події і все сталося на її очах. За участю ОСОБА_3 були і інші конфлікти, ОСОБА_8. схильний до провокування конфліктів, а потім звинувачує інших дітей, усе робить спідтишка, вона не дозволяє своїм онукам гратися у присутності ОСОБА_3, який неодноразово їх ображав. Дід ОСОБА_3., який проживає у цьому будинку, неодноразово вимагав, щоб вона не ходила до суду і не давала свідчення по цьому випадку (т.1 а.с.182-188).

СвідокОСОБА_10 показала у суді, що у 2002р.ОСОБА_8з дитячої іграшки вистрелив у око її онуку. А 18.07.2002р. перебуваючи на балконі своєї квартири вона почула крик ОСОБА_6. яка прикривала обличчя руками, а коли відняла руки, то вона побачила, що у ОСОБА_6око представляло суцільне місиво. Зі слів онуків дізналася, що ОСОБА_8. ракеткою наніс удар чи то по каменю, чи то по каштану і влучив дівчинці у око (т.1 а.с.189-192).

СвідокОСОБА_11 показала у суді, що під час травмування ОСОБА_6. діти гралися і кидали камінням по гаражах. її онук ОСОБА_8. вдарив ракеткою по каменю, цілячись у гараж, камінь потрапив на металеву обручку ракетки і попав у око ОСОБА_6. її дочка, відповідачка по справі ОСОБА_8, купляла ліки для потерпілої, зять ОСОБА_8відмовився від путівки, залишився у Харкові допомагати потерпілій. її хвилює питання про те, хто буде платити її онуку ОСОБА_8 у якого після цієї події болить голова, він не може керувати велосипедом (т.1 а.с.193-196).

Свідок ОСОБА_12 показала у суді, що перебуваючи у дворі бачила, що діти кидають камінням по гаражах і один із хлопчиків підняв камінь і відбив його ракеткою та потрапив у обличчя дівчинці, яка стояла від нього на відстані близько 1 метра (т.1 а.с.197-200).

Свідок ОСОБА_13 показала у суді, що не бачила як камінь потрапив у обличчя ОСОБА_7, але бачила, що діти гралися, конфлікту між ними не було, кидали камінням по гаражу (т.1 а.с.201-205) .

Свідок ОСОБА_14. показала у суді, що ОСОБА_8. виріс на її очах, характеризується позитивно, по характеру спокійний, а хлопчик, з яким він товаришує, пустун. Потерпілу вона не знає (т.1 а.с.166-168) .

Свідок ОСОБА_15 показала у суді, що її син ОСОБА_16, 1994р.н., товаришує з ОСОБА_8 вона ОСОБА_8ставить у примір своєму сину, позитивної про нього думки, потерпілу не знає, чула від своєї матері, що ОСОБА_8. каменем ушкодив око дівчинці (т.1 а.с.169-172) .

СвідокОСОБА_17 показала у суді, що вона як вчитель чотири роки вчила ОСОБА_3, який отримував похвальні грамоти за 1-3 класи. Характеризує його тільки з позитивної сторони, скарг на його поведінку ніколи не було (т. а.с 164-166) .

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, матеріали відмовного провадження № 7529 по заяві ОСОБА_6, оцінивши кожний доказ окремо і докази у їх сукупності, прийшов до наступного.

18.07.2002р. біля 17 год.ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаюча у буд.АДРЕСА_1, винесла із квартири на вулицю дві ракетки і волан і стала грати у бадмінтон із знайомим хлопчиком. До них підійшов ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_2., проживаючий поАДРЕСА_2, і став заважати грати. Він відібрав волан, став з ним тікати. Потім, повернувши волан, ОСОБА_8. підібрав з землі ракетку, що випала з рук хлопчика, з яким грала у бадмінтон ОСОБА_1, і став нею махати передОСОБА_7, яка намагалася забрати свою ракетку, не допускаючи її до себе. Потім, піднявши з землі камінь, ОСОБА_8. підкинув його та навмисно завдав ракеткою удару по каменю у напрямку ОСОБА_6., яка стояла напроти нього на відстані близько півтора метра. Камінь влучив у ліве око ОСОБА_6., яка невідкладно була поміщена на стаціонарне лікування до 14-ї міської клінічної лікарні і перебувала там по 12 серпня 2002р. Це підтверджується матеріалами відмовного провадження № 7529 за 2002рік, зібраними за заявою ОСОБА_6 Московським РО ГУ УМВСУ в Харківській області, дослідженими у судовому засіданні (т.1 а.с.162-163, 192, 227-235).

Цими діями ОСОБА_8 причинив ОСОБА_6травму лівого ока у виді контузії з утворенням ерозії роговиці, повної гіфами, надривів краю радужної оболонки. Це призвело до помутніння кришталика, помутніння і деструкції скловидного тіла, травматичної катаракти, атрофії радужної оболонки з розводящим косінням лівого ока. Внаслідок цього було вчинене оперативне втручання - факоемульсифікація, видалення травматичної катаракти лівого ока зі встановленням штучної оптичної лінзи 19.06.2003р. у Одеському міському лікувально-діагностичному Центрі мікрохірургії ока. 17.09.2003р. у тому ж Центрі була зроблена л-дисцізія вторинної плівкової катаракти лівого ока (т.1 а.с.80, 81).

Після лікування ОСОБА_1 страждає посттравматичною артифакією, розсіяною вторинною катарактою, розводящим косінням лівого ока, як наслідок перенесеної 18.07.2002р. травми.

Ці ушкодження утворилися в результаті ударної дії тупого твердого предмета, що мав обмежену площу діючої поверхні в строк не пізніше 18.07.2002р. Це ушкодження відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості по критерію тривалості розладнання здоров'я, це підтверджується Актом судово-медичного обстеження № 2327-с від 29.06.2004р., висновком експерта № 2330-с від 12.08.2005р. (т.1 а.с.122-130, т.2 а.с.29-38).

Незважаючи на невеликий вік на час вчинення проступку, ОСОБА_8 був добре розвинутий фізично, добре навчався у школі, у той час у 4 класі (т.1 а.с.43), потерпіла молодша від нього, підстав для вчинення насильства щодо нею не було ніяких, і незважаючи на це ОСОБА_8, перебуваючи в оточенні трьох малолітніх дітей, і дорослих, умисно створивши конфліктну ситуацію з потерпілою, піднімаючи камінь з землі і наносячи по ньому удар ракеткою повинен був передбачити можливість потрапляння каменю у ОСОБА_7., чи в інших дітей, завдання їм тілесних ушкоджень, але байдуже поставився до наслідків своїх дій, хизуючись фізичною силою та спритністю.

Травма малолітній ОСОБА_6була причинена неправомірними діями малолітнього ОСОБА_3., між діями якого і завданою шкодою є безпосередній причинний зв'язок, та є вина причинителя шкоди.

Згідно вимог ст.440 ЦК України (в редакції 1963р.), що діяв на час спірних правовідносин, шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі.

 

Відповідно до ст.446 ЦК України (в редакції 1963р.), за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років, відповідають його батьки, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їх вини.

Пленум Верховного Суду України у Постанові „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992р. (з наступними змінами) у шостому пункті вказав про наступне: „За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років, згідно зі ст.44б ЦК несуть відповідальність перед потерпілим його батьки (усиновителі), опікуни, а у відповідних випадках - учбові, виховні або лікувальні заклади за наявністю загальних підстав, передбачених ст.440 ЦК. При цьому слід мати на увазі, що батьки (усиновителі) або опікуни несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання".

Відповідачі є подружжям, проживають сумісно, у суді вони не довели, що шкода сталася не з їх вини. Суд встановив, що під час бешкетування малолітній ОСОБА_8 самостійно перебував на вулиці, його дії ніхто із дорослих не контролював, і він вчиняв дії на власний розсуд. Поведінка ОСОБА_3. суперечить змісту його характеристики від 02.04.2003р. за підписами директора школи » 156, та класного керівника які є колегами працюючої у цій же школі завучем відповідачки ОСОБА_4, поданій суду відповідачами. У характеристиці немає жодного слова щодо розглядуваного судом вчинку ОСОБА_3. З цих підстав суд критично ставиться до змісту характеристики (т.1 а.с.43).

Згідно ст.59 КпШС України, що діяв на час спірних правовідносин, батько і мати мають рівні права і обов'язки відносно своїх дітей. Відповідно до вимог ст.61 КпШС України, батьки мають права і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Відповідачі, як батьки, мали виховувати у сина ОСОБА_3. повагу до дівчат, належне до них ставлення, контролювати його поведінку, щоб унеможливити вчинені ним дії. Вони цього не зробили, і у цьому їх вина. На відповідачах лежить вина за вчинок їхнього малолітнього сина і вони мають відшкодувати завдану ним шкоду.

Згідно вимог ст.175 ЦК України (в редакції 1963р.), при солідарному обов'язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.

Позивач заявив солідарні вимоги до відповідачів. Відповідачі проживають спільно, повинні спільно займатися вихованням сина ОСОБА_3., спільно його утримувати, їх обов'язки і права нероздільні оскільки вони проживають сумісно із дитиною і відповідальні вони за шкоду, причинену малолітнім, солідарно.

Позивачка надала документальні докази на підтвердження наступних витрат, понесених на лікування потерпілої, та пов'язаних із ним:

·     2100грн. вартість операції - факоемульсифікація, видалення травматичної катаракти лівого ока зі встановленням штучної оптичної лінзи 19.06.2003р. у Одеському міському лікувально-діагностичному Центрі мікрохірургії ока (т.1 а.с.65);

·     110 грн. вартість оперативного втручання 17.09.2003р. у тому ж Центрі - л-дисцізія вторинної плівкової катаракти лівого ока із врахуванням 10 грн. за медичне обслуговування (т.1 а.с.72);

·     78грн., за медичне обслідування, що складається із вартості УЗІ - 8грн., медичного огляду - 30грн., медичному обслуговуванню -30грн. (т.1 а.с.11, 72, 108). При цьому суд відмовляє у стягненні з відповідачів 65грн. оплачених позивачкою як добровільне пожертвування двома платежами - 25грн. і 40грн. (т.1 а.с.61);

 

·    773грн. 22коп. -вартість ліків (т.1 а.с.22-24, 60-61, 65, 67, 72-74, 109, т.2 а.с. 101-102);

·    72грн. вартість окулярів і футляра (т.1 а.с.109);

567грн. 03коп. вартість проїзду залізничним транспортом купейними вагонами на консультації та на оперативне втручання до медичних установ м. Києва за 17.08.2002р. і Одеси у травні, червні, липні та вересні 2003р. (без вартості комплектів постільних речей) (т.1 а.с.24, 62-64, 66, 68-71, 107, 108);

·    133грн. вартість комплектів постільних речей (т.1 а.с.62-64, 66, 68-71);

·    1грн. 60коп. послуги туалету у м. Одесі;

-          63грн. 90коп. вартість проїзду у міському транспорті у містах Харкові і Одесі які

складаються із 35 квитків по 50коп. і 160 квитків по 40коп. (т.1 а.с.62, 64, 66, 68, 80-72, 75,

76, 107, 110, т.2 а.с. 7 і 8) ,

що разом складає загальну суму 3898грн. 75коп. Суд стягує з відповідачів солідарно на користь позивача ці витрати.

Вимога позивача про стягнення моральної шкоди, причиненої ОСОБА_6фізичними і моральними стражданнями при травмуванні лівого ока і по цей час, стражданнями від часткової втрати зору лівого ока, та у зв'язку із косінням очей, яке негативно впливає на стосунки з людьми, у розмірі 50000 гривень, підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.440-1 ЦК України (в редакції 1963р.) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину чи організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог; характеру діяння особи, яка завдала шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Пленум Верховного Суду України у Постанові „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995р. (з наступними змінами) у дев'ятому пункті вказав про наступне: "9. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При

 

цьому суд мае виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. ...Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви".

При визначення розміру компенсації моральної шкоди суд враховує наступне:

- ступінь тяжкості тілесних ушкоджень причинених здоров'ю ОСОБА_7, неможливість відновлення ока таким, яким воно було до ушкодження, негативні зміни у функції ока - його косіння, зміну образу життя потерпілої через неможливість продовжувати заняттями танцями у танцювальному колективі „Анжеліка" (т.1 а.с. 79), повноцінно займатися фізкультурою (т.1 а.с.77, 78), що впливає на взаємини з оточуючими людьми, на її психологічний стан, тривалість цих негативних змін;

г байдужість відповідачів, які будучи матеріально забезпеченими на високому рівні, про що свідчать видані, відповідачці ОСОБА_4 свідоцтва на коштовні автомобілі у 2005 році на автомобіль Тойота Камрі, а у 2006р. на автомобіль Тойота ЛАНД КРАЙСЛЄР (т.2 а.с.91), довідка про заробіток відповідачаОСОБА_3, який мав заробіток за листопад і грудень 2005 р. у розмірах відповідно 7478,41грн. і 5637,53грн. (т.2 а.с.94) і знаючи, що потерпіла проживає з матір'ю та не має належних коштів, що підтверджується довідкою про заробітну плату ОСОБА_6 яка отримувала у період червня - жовтня 2002р. зарплату у розмірах від 196,94грн. до 294,56грн. (т.1 а.с.7), на протязі тривалого часу не надавали матеріальної допомоги потерпілій, хоча згідно вимог цивільного і сімейного законодавства України мали це робити;

зважаючи, що шкода причинена в результаті ненавмисних дій, враховуючи особливості конкретної справи, суд вважає стягнути розмір відшкодування моральної шкоди з відповідачів у розмірі 35000 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачка сплатила судовий збір при подачі позову у розмірі 99,70грн., і під час розгляду справи у розмірі 8,50грн., а всього на суму 108,20грн (т.1 а.с.1, 31). Суд задовольнив частково вимоги позивачки про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3898,75грн. і моральної шкоди у розмірі 35000грн., які належало оплатити судовим збором у розмірі 59,50грн. (51грн.+8,50грн.). У цьому розмірі судовий збір належить компенсувати позивачці за рахунок відповідачів.

Матеріали справи містять ордер адвоката на представлення інтересів позивачки ОСОБА_6 від 12.08.2004р. (т.1 а.с. 119) та квитанцію про сплату позивачкою адвокату 2690гр. за правову допомогу (т.2 а.с.98), а також квитанцію про сплату 23.XII.2002р. за складання позовної заяви 70грн. (т.1 а.с.21), і квитанції про оплату поштових відправлень відповідачам у розмірах відповідно 3.20грн. і 1,50грн. (т.1 а.с.60 і 109).

Суд стягує з відповідачів на користь позивачки в якості компенсації витрат на правову допомогу та на відправку поштової кореспонденції відповідачам 2690грн.+ 70грн. + 4,70грн. = 2764гр. 70коп., а також 59грн. 50коп. на відшкодування витрат по оплаті судового збору, а

всього 2824,20грн. на відшкодування судових витрат.

Суд стягує з відповідачів солідарно в дохід держави витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи у сумі 30 (тридцять)гривень.

Керуючись ст.ст.59 і 61 КпШС України, ст.ст.175, 440, 440-1 і 446 ЦК України (в редакції 1963р.), ст.ст.10, 11, 60, 79, 81, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_6в інтересах доньки - ОСОБА_6, доОСОБА_3 і ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, причинених ушкодженням здоров'я дитини, задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_6солідарно зОСОБА_3 і ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 3898 грн. 75 коп. (три тисячі вісімсот дев'яносто вісім гривень 75 коп.), на відшкодування моральної шкоди 35000 грн. (тридцять п'ять тисяч гривень) і на відшкодування судових витрат 2824 грн. 20 коп., а всього стягнути 41722грн. 95коп. (сорок одну тисячу сімсот двадцять дві гривні 95коп.).

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути зОСОБА_3 і ОСОБА_4 солідарно в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі ЗО (тридцять) гривень.

Повідомити осіб, які беруть участь у справі, що вони зможуть ознайомитися з повним "текстом рішенням суду 06 липня 2007р.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд який постановив рішення шляхом подачі в 10-денний строк із дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання пі_опя цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або поданням апеляційної скарги протягом 10 днів  в  порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.