Справа №2-361/ 2007 р. Справа № 2-7301/2006 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06. 2007 року Московський районний суд м. Харкова

в складі:

головуючого - судді                                      Омельченко Ні.

при секретарі                                                 Малихіної    Л.В.

за участю адвоката                                        ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення часток у праві спільної сумісної власності, визнання права власності на обов'язкову частку в спадщині та встановлення порядку користування квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-я особа : ОСОБА_5 про визначення часток у праві спільної сумісної власності, перерозподіл часток у спільній частковій власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом ,-

Встановив:

В січні 2006 року позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_2 таОСОБА_6 звернулися з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення часток у праві спільної сумісної власності та встановлення порядку користування 3-кімнатною квартироюАДРЕСА_1, відповідно до якого просили суд визначити, що їм-позивачам та відповідачам належить по 1/5 частині кожному у праві власності на АДРЕСА_1 та виділити в користування позивачці ОСОБА_2. кімнату площею 12,8 кв.м., позивачам ОСОБА_1 таОСОБА_6 кімнату площею 16.0 кв.м., а відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кімнату площею 14,7 кв.м., залишивши в загальному користування інші приміщення квартири. При цьому позивачі посилалися на те, що квартираАДРЕСА_1 належить ОСОБА_3,ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло відповідно до розпорядження Центру приватизації державного житлового фонду, ОСОБА_2 на підставі рішення Московського районного суду м.Харкова від 21.06.2004 року, який визнав приватизацію квартири частково недійсною та ОСОБА_1 на підставі ухвали апеляційного суду Харківської області від 07.12.2004 року, який визнав приватизацію квартири частково недійсною. Згідно відповіді КП ХМБТІ від 17.03.2005 року провести реєстрацію право власності на підставі рішень суду було б можливим якщо б за ними була визнана не загально сумісна ,а загально часткова власність. В зв'язку з чим вони вимушені звернутися до суду про визначення часток у праві спільної сумісної власності.

Встановлення порядку користування квартирою їм необхідно з тих причин, що відповідачі у квартирі не проживають, а проживають та користуються всіма трьома кімнатами лише вони-позивачі, в зв'язку з чим виникла необхідність як встановлення часток в праві власності так і встановити порядок користування квартирою, оскільки реальний поділ квартири неможливий. Оскільки позивачка ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи та страдає рядом хронічних захворювань просять виділити їй у користування кімнату 12,8 кв.м., кімнату 16,0 кв.м. виділитиОСОБА_6 та ОСОБА_1 оскільки вони є подружжям, а кімнату 14,7 кв.м. іншим власникам відповідачам ОСОБА_3 та її синуОСОБА_5, залишивши інші приміщення в загальній власності.

( а.с.2)

 

В зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_6, померлогоІНФОРМАЦІЯ_1, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1. 12.12.206 року звернулися до суду з уточненими вимогами до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5про визначення часток у праві спільної сумісної власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом та встановлення порядку користування квартирою, відповідно до яких , посилаючись на ті ж самі обставини, що і в первинному позові, та на те, що померлий ОСОБА_6 заповіту не залишив, а вони та відповідачкаОСОБА_3є спадкоємцями першої черги просили суд визначити частки в спільній власності на квартиру АДРЕСА_1, визнавши, що ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_6, ОСОБА_3 таОСОБА_5 належить по 1/5 частині цієї квартири кожному; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка-ОСОБА_6; визнати за ОСОБА_2право власності на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька -ОСОБА_6; встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши в користування ОСОБА_2 кімнату площею 12,8 кв.м., ОСОБА_1 кімнату площею 14,7 кв.м., а ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_5 кімнату 16,0 кв.м., залишивши інші приміщення квартири в загальному користуванні.

(а.с.65-66)

22.01.2007 року відповідачкаОСОБА_3звернулася із зустрічним позовом доОСОБА_1,ОСОБА_2., 3-я особа ОСОБА_5про визначення часток в спільній сумісній власності, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та перерозподіл часток у спільній частковій власності, відповідно до якого просила суд визначити частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1, визнавши, що ОСОБА_3,ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_1,ОСОБА_2 на лежить по 1/5 частині цієї квартири кожному; визнати за неюОСОБА_3право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька -ОСОБА_6, померлогоІНФОРМАЦІЯ_1; припинити право спільної сумісної власності у квартирі АДРЕСА_1 ; визнати що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3,ОСОБА_5, ОСОБА_1 таОСОБА_2; перерозподілити частки у спільній частковій власності на квартиру АДРЕСА_1, визнавши заОСОБА_3право власності на 2/5 частини квартири, заОСОБА_5 право власності на 1/5 частини квартири, за ОСОБА_1право власності на 1/5 частини квартири, за ОСОБА_2право власності на 1/5 частини квартири.

В обґрунтування зустрічного позовуОСОБА_3зазначила, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_6, ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2.

ОСОБА_1. та ОСОБА_2 не зареєстрували своє право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 у КП ХМБТІ і тому 12.12.2006 року звернулися до суду про визначення часток в спільній сумісній власності, та про визнання права власності за кожною з них на 1/15 частин спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6. В своєму позові ОСОБА_2 та ОСОБА_1. помилково зазначають, що ОСОБА_6 не залишив заповіту.

ДійсноІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 Але ще за життя її батько ОСОБА_6 23.12.2004 року зробив особисте розпорядження на випадок смерті - заповіт, в якому зазначив, що все своє майно заповів їй - ОСОБА_3 Тому після смерті батька в порядку спадкування за

 

заповітом  вона  має  право  на  його   1/5  частину квартири  АДРЕСА_1, в зв'язку з чим просить вимоги задовольнити.

(а.с. 70-72)

08.02.2007 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1. звернулися до суду з уточненими

вимогами до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5про визначення часток у праві спільної

сумісної власності, визнання права власності на обов'язкову частку в спадщині та встановлення

порядку користування квартирою, відповідно до яких , посилаючись на ті ж самі обставини, що

і в первинному та уточненому позові, та на те, що померлий ОСОБА_6 заповів все своє майно

відповідачці ОСОБА_3, вони-позивачі мають право на обов'язкову частку в спадщині,

оскільки, вона- ОСОБА_1. є непрацездатною вдовою померлого ОСОБА_6, з яким

перебувала у зареєстрованому шлюбі з 21.01.1962 року та 23.05.2000 року їй була встановлена

друга група інвалідності загального захворювання безстроково, а ОСОБА_2 є повнолітньою

непрацездатною дочкою спадкодавця, оскільки також є інвалідом другої групи загального

захворювання відповідно довідки МСЕК, вважають що частка кожної з них в спадщині після

смерті спадкодавця складає 1/30 частку в праві власності на квартиру в цілому, оскільки

спадкоємців першої черги за законом у померлого було троє, а вони спадкують половину тієї

долі, яка б їм належала у випадку спадкування за законом ( 1/5 :3= 1/15 :2= 1/30 ). Вони,

позивачі спадщину прийняли оскільки на момент смерті проживали разом з спадкодавцем.

Посилаючись на ці обставини просили суд визначити частки в спільній власності на квартиру

АДРЕСА_1, визнавши, щоОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_6,ОСОБА_3 таОСОБА_5 належить по 1/5 частині цієї квартири кожному;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/30 частину квартири № 89

будинкуАДРЕСА_1 в порядку спадкування обов'язкової

частки у спадщині після смерті чоловіка-ОСОБА_6, померлого 07.06.2006

року; визнати за ОСОБА_2право власності на 1/30 частину квартири

АДРЕСА_1 в порядку спадкування

обов'язкової частки у спадщині після смерті свого батька -ОСОБА_6;

встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши в користуванняОСОБА_2 та ОСОБА_1 дві кімнати площею 12,8 кв.м. та 14,7 кв.м., а відповідачам ОСОБА_3

та її сину ОСОБА_5 кімнату 16,0 кв.м., залишивши інші приміщення квартири в загальному

користуванні.                (а.с.93-95)

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1. підтримали свої вимоги та дали пояснення відповідно викладених ними у позовних заявах, зустрічні вимоги відповідачки ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на 1/5 частину спірної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 та про перерозподіл часток у власності запропонованих відповідачкою не визнали з підстав того, що вони-позивачі мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6 та з підстав викладених у позовних вимогах, інші вимоги визнали, оскільки вони не суперечать їхнім вимогам.

ВідповідачіОСОБА_3та ОСОБА_5вимоги позивачів визнали частково не заперечували проти визнання за позивачкою ОСОБА_2право на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька - ОСОБА_6, але заперечували проти встановлення порядку користування квартирою оскільки цим буде порушені їх права як власників , оскільки їм належить у квартирі більша її частка ніж позивачам, а тим більше що вони є різностатевими особами, а також заперечували проти визнання за позивачкою ОСОБА_1 право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6, оскільки вважають що вона не має на це права з тих підстав, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був розірваний рішенням Дзержинського суду м.Харкова від 10.08.1966 року, вказане рішення суду ніхто не оскаржував і не відміняв, а тому на їх думку, що хоча ОСОБА_1. та ОСОБА_6 і не отримували свідоцтво про розірвання шлюбу, та ОСОБА_1. не є дружиною померлого, оскільки шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу і вважають положення п.2 ст.114

 

нині діючого Сімейного Кодексу України поширюється і на нього-тобто на рішення суду 1966 року. Також пояснили, що вони змушені не проживати у спірній квартирі, оскільки позивачі перешкоджають в користуванні нею, у зв'язку з чим вони не мають можливості проживати у квартирі, і лише рішенням суду поновлене їх право. Свої зустрічні вимоги відповідачкаОСОБА_3підтримала та дала пояснення відповідно до викладених нею у позові.

3-я особа по зустрічному позову ОСОБА_5підтримав зустрічні вимоги своєї матері ОСОБА_2 та просив їх задовольнити з підстав викладених нею у позові.

Суд, заслухав пояснення сторони, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги як позивачівОСОБА_2. таОСОБА_1 так і відповідачки ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних обставин.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона забов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом, трикімнатна квартираАДРЕСА_1 належала ОСОБА_3,ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло відповідно до розпорядження Центру приватизації державного житлового фонду від 16.02.2001 року. ( а.с.11, 73) На підставі рішення Московського районного суду м.Харкова від 21.06.2004 року,який визнав приватизацію квартири частково недійсною, за ОСОБА_2було визнано право спільної сумісної власності на кв.АДРЕСА_1разом з іншими співвласниками. ( а.с.3-7). На підставі ухвали апеляційного суду Харківської області від 07.12.2004 року, рішення Московського районного суду від 21.06.2004 року змінено , визнано приватизацію спірної квартири частково недійсною та визнано за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на кв.АДРЕСА_1разом з іншими співвласниками. (а.с.8-9,77-78)

Таким чином на цей час спірна трикімнатна квартираАДРЕСА_1 належить ОСОБА_3,ОСОБА_6ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

Як вбачається з відповіді КП ХМБТІ від 17.03.2005 року провести реєстрацію права власності на підставі рішень суду було б можливим якщо б за ними була визнана не загально сумісна ,а загально часткова власність. (а.с.9)

Згідно ст..355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ст..З68 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Проте, як встановлено судом, співвласники не можуть домовитись про спільне володіння квартирою та бажають визначити частки кожного з них, в зв'язку з чим вимоги кожної із сторін про визначення часток у спільній сумісній власності підлягають задоволенню.

Оскільки спірна квартира належить ОСОБА_3,ОСОБА_6ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності , тобто 5 власникам, то частка кожного з них складає 1/5 частину квартири.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 померІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.74)

Після його смерті відкрилась спадщина на 1/5 частин квартириАДРЕСА_1

Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_1. є дружною померлого, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с.19, 98), позивачка ОСОБА_2 та відповідачкаОСОБА_3є дочками померлого ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвами кожної з них про народження (а.с.21, 75), відповідач ОСОБА_5є онуком померлого та сином ОСОБА_2

Все своє майно ОСОБА_6 залишив за заповітом своїй дочці відповідачці ОСОБА_3 23.12.2004 року.

(а.с.76).

 

Оскільки в заповіті, посвідченого приватним нотаріусомОСОБА_7, вкралося протиріччя про рік його складання ( 2003р. або 2004 р.) судом був наданий запит нотаріусу та витребуваний витяг з реєстру нотаріальних дій, відповідно до письмових пояснень нотаріуса ОСОБА_7наданих суду та витягу з реєстру нотаріальних дій за 2004 рік, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 23.12.2004 року було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_6 за реєстровим № 7817. У заповіті була помилково вказана дата складання - 2003 рік в зв'язку з чим суд вважає це помилкою, а дійсною датою його складання слід вважати 23.12.2004 рік.

(ах. 127-130)

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2 постійно проживали разом із спадкодавцем на момент його смерті в спірній квартирі.

Згідно зі ст.1241 ЦК України неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця , непрацездатна вдова та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов"язкова частка).

ОСОБА_1. є дружиною померлого ОСОБА_6 з 21.01.1962 року (а.с.98), з 23.05.2000 року є інвалідом 2 групи безстроково (а.с.100), тобто має право на обов'язкову долю у спадщині після смерті свого чоловіка ОСОБА_6

ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_6, з 01.12.2204 р. та 01.12.2006 року є інвалідом 2 групи непрацездатна (а.с. 16, 21,91 ), тобто має право на обов'язкову долю у спадщині після смерті свого батька ОСОБА_6

Згідно відповіді 11 Харківської державної нотаріальної контори від 08.12.2006 року , після смерті померлогоІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, який мешкав АДРЕСА_1, 16.08.2006 року подано заяви від імені ОСОБА_2та ОСОБА_1 про прийняття спадщини, які зареєстровані в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №№ 2098 та 2099, спадкова справа № 1104/2006. Інших заяв не надходило. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

(а.с.57)

Таким чином, позовні вимогиОСОБА_2. таОСОБА_1 про визнання права на обов'язкову частку у спадщині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вимоги відповідачки ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1м.Харкова в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 підлягають задоволенню частково, оскільки позивачі мають право на обов»язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6 на підставі вище викладеного.

Відповідно до роз"яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №13 від 25.12.1992р., №15 від 25.05.1998р. „Про практику розгляду судами України справ про спадкування" обов'язкова частка у спадщині визначається з урахуванням усіх спадкоємців за законом тієї черги, котра при відсутності заповіту закликалася б до спадкування, а також утриманців спадкодавців, які мають право на спадщину.

Після смерті ОСОБА_6 при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги в рівних частках були б його діти та дружина (ст.1261 ЦК України), тобто три особи.

Померлий ОСОБА_6 має двох дітей - ОСОБА_2 і ОСОБА_2 та дружину ОСОБА_1

Частка померлого складає 1/5 частин квартири, на долю кожного із спадкоємців у разі спадкування за законом приходилось би 1/15 частин квартири (   1/5:3 = 1/15).

Обов'язкова частка кожного з позивачів при цьому складає 1/30 частин квартири, на які і мають право ОСОБА_1. та ОСОБА_2 (   1/5 :3 = 1/15 : 2 = 1/30 )

Таким чином загальна частка позивачівОСОБА_1 складає 1/5 + 1/30 = 7/30 частин спірної квартири,ОСОБА_2. також складає 1/5 + 1/30 = 7/30 частин спірної квартири.

 

В зв'язку з викладеним суд визнає за відповідачкоюОСОБА_3права власності на 4/30 частину квартири АДРЕСА_1м.Харкова в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6

Таким чином загалом загальна частка відповідачки ОСОБА_2 складає 1/5 + 4/30 = 10/30 або 1/3 частину спірної квартири.

Ствердження відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5про те, що позивачка ОСОБА_1. не має права на обов'язкову частку у спадщині з тих підстав, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був розірваний рішенням Дзержинського суду м.Харкова від 10.08.1966 року ( а.с.109), вказане рішення суду ніхто не оскаржував і не відміняв, а тому на їх думку, що хоча ОСОБА_1. та ОСОБА_6 і не отримували свідоцтво про розірвання шлюбу, ОСОБА_1. не є дружиною померлого, оскільки шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу і вважають положення п.2 ст.114 нині діючого Сімейного Кодексу України поширюється і на нього-тобто на рішення суду 1966 року є такими що не відповідають дійсності та вимогам Закону, оскільки положення ст.Л 14 нині діючого Сімейного Кодексу не поширюються на правовідносини яки діяли у 1966 році, оскільки відповідно до Кодексу про шлюб,опіку та сім'ю 1923 року діючого на той час, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації його розірвання у органах запису актів громадського стану, але як встановлено судом померлий та ОСОБА_1. не реєстрували розірвання шлюбу в органах запису актів громадського стану, чого не заперечувала і відповідачка та підтвердила позивачка ОСОБА_1., а тому як померлий так і ОСОБА_1 є подружжям, та крім того після рішення суду про розірвання шлюбу ОСОБА_1. та ОСОБА_6 продовжували сумісно проживати як подружжя та були їм , свідоцтвом чого є народження у них у 1974 році дочки ОСОБА_2.

Відносно вимог позивачівОСОБА_1 таОСОБА_2. про встановлення порядку користування квартирою, відповідно до яких вони вимагають виділити їм в користування дві кімнати площею 14,7 кв.м. і 12,8 кв.м., а відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виділити кімнату площею 16,8 кв.м., залишивши в загальному користуванні інші приміщення - то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки частки позивачів у праві власності менш ніж частки які належать відповідачам у спірній квартирі і таким чином будуть стосовно порушені права власності відповідачів на користування квартирою.

Так, як вбачається з плану кв.АДРЕСА_1, квартира складається з трьох ізольованих кімнат площею 16,0 кв.м., 14,7 кв.м. та 12,8 кв.м., кухні площею 6,8 кв.м., туалету 1,1 кв.м., ванної кімнати 2,1 кв.м., коридору 8,8 кв.м., вбудованої шафи 0,8 кв.м., загальна площа квартири 66,0 кв.м., житлова площа 43,5 кв.м.

Загальна частка позивачівОСОБА_1 складає 1/5 + 1/30 = 7/30 частин спірної квартири,ОСОБА_2. також складає 1/5 + 1/30 = 7/30 частин спірної квартири, а загалом загальна частка обох позивачів складає 7/30 + 7/30 = 14/30 часток, або 47% квартири .

Загальна частка відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5складає 1/3 + 1/5= 8/15 часток у праві власності, або 53% квартири.

Таким чином вимоги позивачів про встановлення порядку користування квартирою та виділення їм в користування дві кімнати площею 14,7 кв.м. і 12,8 кв.м., а відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 кімнати площею 16,8 кв.м. задоволенню не підлягають, оскільки частки позивачів у праві власності менш ніж частки які належать відповідачам у спірній квартирі і таким чином будуть стосовно порушені права власності відповідачів.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.1241,1233,1234, 368,370, 372, 355,357,358 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №13 від 25.12.1992р., №15 від 25.05.1998р. „Про практику розгляду судами України справ про спадкування", суд-

ВИРІШИВ:

 

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення часток у праві спільної сумісної власності, визнання права власності на обов'язкову частку в спадщині та встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 -задовольнити частково.

Зустрічні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-я особа : ОСОБА_5 про визначення часток у праві спільної сумісної власності, перерозподіл часток у спільній частковій власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на кв.АДРЕСА_1 - задовольнити частково.

Визначити частки у спільній сумісній власності, визнавши що ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 таОСОБА_5 належить по 1/5 частині у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 кожному.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/30 частину у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_6, померлогоІНФОРМАЦІЯ_1, а загалом визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/30 частин квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2право власності на 1/30 частину у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині після смерті батька ОСОБА_6, померлогоІНФОРМАЦІЯ_1, а загалом визнати за ОСОБА_2право власності на 7/30 частин квартири АДРЕСА_1.

Визнати заОСОБА_2 право власності на 4/30 частину у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6, померлогоІНФОРМАЦІЯ_1, а загалом визнати заОСОБА_2 право власності на 10/30 або 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4ст.295 ЦПК України.