Справа №2-а-145-1/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2007 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого- судді Кізюн Л.І.
суддів - Завгородньої І.М., Макухи А.А.
при секретарі: Голдицькій К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології, Міністерства охорони здоров'я України про поновлення на роботі,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив поновити його на посаді директора Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії та стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 20 грудня 1999 року він перебував у трудових відносинах з Українським науково-дослідним інститутом соціальної та судової психіатрії та наркології, де працював на посаді директора на підставі контракту №101 від 02 грудня 1999 року, термін дії якого був продовжений контрактом від 15 жовтня 2004 року №279. Наказом Міністра охорони здоров'я України від 05 липня 2005 року №79-о його було звільнено із займаної посади шляхом розірвання контракту від 15 жовтня 2004 року №279 згідно пункту 8 статті 36 КЗпП України та пункту 6.2.3.3. (б) контракту.
Посилаючись на те, що звільнення з роботи було проведено без законних на те підстав та з порушенням встановленого порядку, позивач просив про задоволення позову.
Під час розгляду справи позивач уточнив позов та просив постановити рішення, яким визнати неправильними причини формулювання, що були підставою для звільнення та розірвання контракту від 15 жовтня 2004 року №279, визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України №79-о від 05 липня 2005 року „Про розірвання контракту з ОСОБА_1", зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України поновити його на посаді директора Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії та стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні ОСОБА_1 відмовився від позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України №79-о від 05 липня 2005 року „Про розірвання контракту з ОСОБА_1", зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України поновити його на посаді директора Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив про їх задоволення.
Представник відповідача Міністерства охорони здоров'я України позов не визнав, вважав його необгрунтованим та просив у задоволенні його відмовити.
Представник відповідача Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології позов не визнав.
Суд, заслухавши позивача та його представника, представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що Міністерством охорони здоров'я України було укладено з ОСОБА_1 контракт №101 терміном дії з 20.12.1999 року по 20.12.2004 року , яким ОСОБА_1 було призначено директором Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології.
Контракт №279 передбачав перебування ОСОБА_1 на посаді з 15.10.2004 року по 15.12.2009 року.
Відповідно до даних наказу Міністерства охорони здоров'я України №79-0 від 05 липня 2005 року „Про розірвання контракту з ОСОБА_1" останнього звільнено з роботи 05 липня 2007 року шляхом розірвання контракту від 15 жовтня 2004 року №279, відповідно до п.8 ст. 36 КЗпП України та п. 6.2.3.3. (б) контракту.
Підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи стала довідка про перевірку УНДІССПН від 06 червня 2005 року та пояснююча записка ОСОБА_1 від 09 червня 2005 року.
Згідно зі ст. 36 п.8 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін ( в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Пунктом 6.2.3.3. (б) контракту №279 від 15 жовтня 2004 року передбачено, що з ініціативи Міністерства охорони здоров'я України розірвання контракту може бути у разі невиконання Керівником умов, викладених у п.п. 3.1.-3.16. контракту.
Згідно з даними довідки про перевірку УНДІССПН від 06 червня 2006 року встановлено, що науково-інформаційний пошук і Інституті проводиться без додержання вимог існуючого положення та методичних рекомендацій, недосконала інноваційна політика.
В Інституті немає зворотного зв'язку з практичною охороною здоров'я на запропоновані медичні технології та інновації. Встановлено порушення в організації навчального процесу на курсах, консультативно-поліклінічна робота
не відповідає вимогам до подібних підрозділів НДІ, відсутній зв'язок між Інститутом та Українською психіатричною лікарнею з суворим наглядом.
Станом на 01.04.2005 року існує кредиторська заборгованість по загальному фонду бюджету на загальну суму 81274 грн., в тому числі по заробітній платі 42 422 грн., залишок готівки в касі перевищує встановлений ліміт. Порушено умови оплати праці, визначені в трудових угодах.
Незадовільно здійснюється політика планування і подальшого контролю за виконанням трудових розробок, неадекватно використовується науково-педагогічний потенціал. В інституті низький рівень лікувально-діагностичної та судово-психіатричної експертної діяльності. Дирекція інституту не займається питаннями перспективного розвитку і удосконалення управління судово-психіатричної служби в Україні. Інститут не забезпечує методичного керівництва лікувально-діагностичними та реабілітаційними процесами хворих наркологічного профілю. Обсяги консультативної та клінічної наркологічної діяльності не відповідають існуючим потребам і реальному фаховому потенціалу працівників.
В інституті недостатньо проводиться фінансова та кадрова робота, має місце висока плинність кадрів.
Комісією також встановлено, що директором інституту ОСОБА_1 не забезпечено виконання умов контракту, а саме: нераціонально використовуються матеріальні, фінансові, трудові ресурси для забезпечення ефективної діяльності установи, здійснюється малоефективна науково-дослідна робота в галузі загальної та судової психіатрії, відсутній аналіз використання науково-дослідних розробок в практичній охороні здоров'я.
Суд, дослідивши надані позивачем пояснення до висновку комісії та пояснення осіб, яких стосувалися висновки комісії, вважає, що ОСОБА_1 належним чином виконувалися обов'язки, визначені в п.п. 3.1. - 3.16 контракту №279 від 15 жовтня 2004 року.
Як видно з даних довідки перевірка проводилася за останні п'ять років. Періодів, за які встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої обов'язки, в довідці не розмежовано.
Надана відповідачем довідка не датована, а тому суд критично оцінює її як підставу для розірвання контракту.
Оскільки Міністерством охорони здоров'я України було укладено з ОСОБА_1 новий контракт, це дає підстави вважати, що ним виконувалася робота належним чином.
Усі зроблені комісією висновки спростовуються поясненнями позивача.
Інших доказів невиконання ОСОБА_1 умов, викладених у п.п. 3.1.-3.16. контракту відповідачем не надано.
Таким чином відповідачем не доведено факт неналежного виконання ОСОБА_1 його обов'язків, а тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 256 КАС України, потрібно допустити негайне виконання постанови в частині поновлення позивача на роботі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 256 КАС України, ст.ст.36, 21, 235 КЗпП України, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології, Міністерства охорони здоров'я України про поновлення на роботі - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України №79-0 від 05 липня 2005 року „Про розірвання контракту з ОСОБА_1"
Зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології.
Постанова в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у визначений вище строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.