Справа №2-1939 2007р.

РІШЕННЯ

Іменем                  України

13 липня 2007р. Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -                                                                                              Чалої А.П.,

при секретарі -                                                                                                     Проценко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1,

ОСОБА_2

до                        ОСОБА_3,

Великодмитровицька сільська Рада народних депутатів

Обухівського району Київської області,

3-ті особи:          СТ "Підгірний",

Київське обласне БТІ та реєстрації права власності на об*єкти

нерухомого майна

про                      визнання Державного акту на право приватної власності на землю

частково недійсним,  визнання права власності на частину земельної

ділянки і частину садового будинку в порядку спадкування,  -

встановив:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3,  Великодмитровицької сільської Ради народних депутатів Обухівського району Київської області та з урахуванням уточнень та доповнень до позовних вимог просили визнати частково недійсним,  в 1/2 частині,  Державний акт на право приватної власності на землю №0622363 Ш-КВ,  виданий на ім*я ОСОБА_3 Великодмитровицькою сільською Радою народних депутатів Обухівського району Київської області 27.11.1998р.,  визнати за їх матір*ю ОСОБА_4,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,  право власності на 1/2 частину земельної ділянки в СТ "Підгірний" як подружжя,  визнати за кожним із позивачів право власності на 1/4 частину вказаної вище земельної ділянки в порядку спадкування після смерті матері,  визнати за кожним з позивачів право власності на 1/4 частину садового будинку в СТ "Підгірний",  що є самочинним будівництвом і знаходиться в недобудованому стані,  в порядку спадкування після смерті матері та зобов*язати Київське обласне БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна зареєструвати за кожним з позивачів по 1/2 частині садового будинку в СТ "Підгірний" у недобудованому стані,  посилаючись на те,  що їх мати ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 31.07.1980р. і до дня смерті. Перебуваючи у шлюбі,  відповідач ОСОБА_3 отримав земельну ділянку в СТ "Підгірний" та за спільні кошти вони як подружжя майже збудували садовий будинок. Вважали земельну ділянку і садовий будинок спільною сумісною власністю подружжя,  а тому просили задовольнити позов на підставі  ст.  ст.  16,  48,  51,  57 Закону України "Про власність",   ст.  ст.  22,  23,  24 КпШС України (1969р.),  41,  44,  46,  48 ЦК України (1963р.),   ст.  ст.  181,  368,  376,  1218,  1224,  1225,  1226,  1261,  1267 ЦК України (2003р.),   ст.  ст.  86,  87,  89 ЗК України,   ст.  ст.  60,  63 СК України.

У судовому засіданні позивачі уточнені та доповнені позовні вимоги підтримали,  посилаючись на обставини,  викладені у позовній заяві та на порушення їх спадкових прав.

Відповідач проти позову заперечував,  посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність та пояснив про те,  що земельна ділянка в СТ "Підгірний" була надана йому у якості заохочення під час роботи в Московському вузлі зв*язку,  а тому є його особистою власністю,  що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю,  а

садовий будинок,  хоча і будувався під час шлюбу з ОСОБА_4,  але є недобудованим,  не зданим в експлуатацію,  не зареєстрованим у Великодмитровицькій сільській Раді народних депутатів Обухівського району Київської області та в Київської обласному БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна як об*єкт нерухомості та інвентаризації,  а визнання права власності на недобудоване нерухоме майно,  а не на будівельні матеріали,  не передбачено діючи законодавством.

Представник Великодмитровицької сільської Ради народних депутатів Обухівського району Київської області у судове засідання не з*явився,  просить розглядати справу без представника,  про що Рада повідомила суд письмово (а.с.  105,  120 - листи).

Представники третіх осіб у судове засідання не з*явились,  про день і час розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с.  89,  117,  118 - поштові повідомлення,  а. с.  107 - лист),  заперечень проти позову суду не надали,  про поважність причин неявки суд не повідомили,  суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представників третіх осіб на підставі матеріалів,  що є у справі.

Заслухавши пояснення позивачів,  їх представника,  відповідача та його представника,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити,  виходячи знаступного.

Згідно  ст.  60 ЦПК України,  кожна сторона зобов *язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено,  що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.07.1980р. (а.с.  54 - копія свідоцтва про укладення шлюбу) до дня смерті ОСОБА_4,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.  6 - копія свідоцтва про смерть).

Позивачі: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_4 (а.с.  7,  8 -копії свідоцтв про народження,  а.с.  9 - копія свідоцтва про укладення шлюбу).

ОСОБА_2 було відмовлено 12 Київською держнотконторою у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку (а.с.  55 - копія постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії).

ОСОБА_3 у липні 1991р. під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 отримав земельну ділянку в СТ "Підгірний" Обухівського району Київської області для ведення садівництва як заохочення за місцем роботи у Московському вузлі зв*язку,  який перерахував за відповідача 2 409 руб. (а.с.  59 - копія платіжного доручення),  у зв*язку з чим йому була видана членська книжка садовода із відміткою про членський взнос (а. с.  62 -копія).

Згідно протоколу №2 від 27.04.1994р. виконком Великодмитровицької сільської Ради народних депутатів розглянув заяву ОСОБА_3 та вирішив предати останьому у приватну власність безкоштовно земельну ділянку в розмірі 0, 09 га для садово-огородницької діяльності (а.с.  56 - рішення виконкому),  а 27.11.1998р. ОСОБА_3 отримав Державний акт на право приватної власності на землю (а.с.  60 - копія державного акту).

Згідно частини 3 пункт а)  ст. 22 ЗК України,  землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства,  садівництва,  городництва,  сінокосіння та випасання худоби,  ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідності до частини 1 пунктів б) і в)  ст. 81 ЗК України,  громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності або приватизації земельних ділянок,  що були раніше надані їм у користування.

Підстави набуття права власності на землю вказані у частині 1  ст. 116 ЗК України,  де зазначено,  що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок,  на яких розташовані об*єкти,  які підлягають приватизації,  в межах їх повноважень визначених цим Кодексом. 

А згідно частини 2 вказаної вище норми права,  набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

А згідно частини 4 цієї ж статті,  передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм,  визначених цим кодексом,  провадиться один раз по кожному виду використання.

Аналізуючи вказані правові норми та враховуючи конкретну правову ситуацію,  що склалася між сторонами,  суд приходить до висновку,  що земельна ділянка в СТ "Підгірний",  хоча і отримана відповідачем під час шлюбу з ОСОБА_4,  але надана йому особисто у власність як громадянину України та члену СТ "Підгірний" в результаті реалізації його права,  передбаченого земельним законодавством,  на отримання у власність у межах норм,  визначених Земельним Кодексом,  земельної ділянки безкоштовно для ведення садівництва,  що не породжує права спільної сумісної власності на спірну земельну длянку з ОСОБА_4 як подружжя,  у зв*язку з чим позовні вимоги щодо визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю №0622363 ІП-КВ,  виданого на ім*я ОСОБА_3 Великодмитровицькою сільською Радою народних депутатів Обухівського району Київської області 27.11.1998р.,  в 1/2 частині,  визнання за матір*ю позивачів ОСОБА_4,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,  право власності на 1/4 частину земельної ділянки в СТ "Підгірний" як подружжя,  визнання за кожним із позивачів право власності на 1/4 частину вказаної вище земельної ділянки в порядку спадкування після смерті матері,  задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про визнання за кожним з позивачів права власності на 1/4 частину садового будинку в СТ "Підгірний" в порядку спадкування після смерті матері,  суд приходить до наступного.

Згідно частини 1  ст. 375 ЦК України,  власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди,  а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

У відповідності до частини 2 цієї ж норми права,  власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі,  споруди та інше нерухоме майно.

З цього питання Верховний Суд України у Постанові Пленуму №7 «Про практику застосування судами законодавства,  що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991р. з наступними змінами і доповненнями,  у пункті 4 роз*яснює про те,  що оскільки згідно зі  ст. 17 ЗК і  ст. 14 Закону «Про власність»,  що діяла на час дії спірних правовідносин,  земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину в приватну власність,  участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок,  крім випадків,  коли це передбачено законом.

Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України "Про власність",  що діяли під час будівництва спірного садового будинку,  таке право,  зокрема,  виникає коли будівництво велось подружжям у період шлюбу - жилий будинок у зв*язку з цим є їх спільною сумісною власністю.

Таким чином,  оскільки спірний садовий будинок в СТ «Підгірний» будувався ОСОБА_3 і ОСОБА_4 під час шлюбу,  за спільні кошти,  він є їх спільною сумісною власністю як подружжя.

Але,  у частині 2  ст.  331 ЦК України вказано про те,  що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки,  будівлі,  споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до уксплуатації,  право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як пояснили сторони,  спірний садовий будинок у СТ "Підгірний" є недобудованим,   що стверджується також листом Великодмитровицької сільської Ради

народних депутатів Обухівського району Київської області (а. с.  120 - лист),  не зданий в експлуатацію та не має державної реєстрації.

Приймаючи до уваги,  що державна реєстрація недобудованого нерухомого майна,  не передбачена діючим законодавством,  позовні вимоги про визнання права власності за кожним з позивачів на 1/2 частину спірного садового будинку в СТ "Підгірний" та зобов*язання Київське обласне БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна зареєструвати за позивачами по 1/4 частині недобудованого садового будинку в СТ "Підгірний",  задоволенню не підлягають.

Керуючись  ст.  ст.  17,  22,  81,  116 ЗК України,   ст.  ст.  331,  375 ЦК України,   ст.  ст.  60,  61 СК України,   ст.  ст.  14,  16,  17 Закону України "Про власність",  що діяв на час виникнення та дії спірних правовідносин,   ст.  ст.  110,  11,  57-60,  212-215,  223 ЦПК України,

СУД,  -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1,  ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  Великодмитровицька сільська Рада народних депутатів Обухівського району Київської області,  3-ті особи: СТ "Підгірний",  Київське обласне БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна про визнання Державного акту на право приватної власності на землю частково недійсним,  визнання права власності на частину земельної ділянки і частину садового будинку в порядку спадкування,  - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.