Справа № 11-211/11Головуючий у 1-й інстанції Денисова Т.С.
Категорія - ч.2ст.121 КК УкраїниДоповідач - Іващенко О.Ю.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого судді Іващенка О.Ю.
Суддів Кунця І.М., Галіян Л.Є.
з участю прокурора Зозулі І.І.
засудженої —ОСОБА_1
захисника —ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_2 та виконуючого обов'язки прокурора Борщівського району на вирок Борщівського районного суду від 19 квітня 2011 року, яким -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Тіхан Нанайського району Хабаровського краю Російської Федерації, жителька АДРЕСА_1, громадянка України, з середньо-спеціальною освітою, одружена, непрацююча, раніше не судима,
засуджена за ч.2 ст.121 КК України, із застосуванням положень ст.69 КК України, до 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 залишено попередній —підписку про невиїзд.
Позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Борщівської райдержадміністрації задоволено, постановлено стягнути з засудженої ОСОБА_1 в користь фінансового управління Борщівської райдержадміністрації 1091,82 грн. витрат на лікування потерпілих від злочину.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, яке вона вчинила за наступних обставин.
27 серпня 2010 року приблизно о 17.30 год., розгнівавшись на поведінку свого чоловіка ОСОБА_3 та односельців —потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які періодично разом розпивали спиртні напої і в той день також, знаходились в господарстві ОСОБА_5, що в с.Пилатківці Борщівського району, де вживали спиртні напої, прийшла до зазначеного господарства. Маючи з собою пляшку зі спиртом, діючи умисно, ОСОБА_1 облила спиртом потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4 та за допомогою сірників, які також принесла з собою, підпалила ОСОБА_4, від якого згодом загорівся ОСОБА_5 В результаті отриманих опіків потерпілим були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий ОСОБА_5 в лікарні помер.
В апеляції захисник засудженої ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду стосовно ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати її дії з ч.2 ст.121 на ст.128 КК України. Посилається на те, що суд необгрунтовано не взяв до уваги покази ОСОБА_1, яка в судовому засіданні стверджувала, що наміру підпалювати потерпілих не мала, а запалений сірник випав з її рук на штани одного з потерпілих внаслідок його удару по її руці. Відсутність умислу в ОСОБА_1 на спричинення потерпілим тілесних ушкоджень підтверджується також тим, що вона після того, як на потерпілих загорівся одяг, відразу почала допомагати їм його гасити. Судом не дано оцінки зниклим з місця події таким речовим доказам, як штани потерпілого ОСОБА_5 та хустини самої ОСОБА_1, якою вона гасила вогонь.
Виконуючий обов'язки прокурора Борщівського району в своїй апеляції просить вирок Борщівського районного суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженої внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 7 років позбавлення волі, посилаючись на те, що судом не враховано суспільну небезпечність вчиненого злочину та те, що ОСОБА_1 заперечувала наявність у неї умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілим.
Заслухавши суддю-доповідача, засуджену ОСОБА_1 та її захисника —ОСОБА_2, які просять вирок суду змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ст.128 КК України, прокурора, який підтримав апеляцію виконуючого обов'язки прокурора Борщівського району, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція захисника ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляція виконуючого обов'язки прокурора Борщівського району, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що органом досудового слідства, під час розслідування справи не дотримано ст.132 КПК України, яка встановлює вимоги до постанови про притягнення як обвинуваченого, чим порушено право на захист обвинуваченої ОСОБА_1
Так відповідно до ст.132 КПК України у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім”я та по батькові обвинуваченого, день місяць та рік його народження; злочин у вчиненні якого обвинувачується дана особа; час місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.
Як слідує з матеріалів справи 23 грудня 2010 року слідчим винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченої (а.с.141-142).
Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 27 серпня 2010 року близько 17.30 год. з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийшла до господарства останнього, що розташоване у вказаному населеному пункті та будучи злою на зазначених осіб, за те, що вони розпивають спиртні напої з її чоловіком ОСОБА_3, діючи умисно облила ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спиртом з пляшки, яку заздалегідь заготовила та принесла з собою, після чого підпалила.
В результаті умисних дій ОСОБА_1 потерпілим були спричинені тілесні ушкодження, зокрема: ОСОБА_4 у вигляді опіків ІІ-ІІІ АБ ступенів голови, шиї, тулуба, рук, ніг із залученням 52% поверхні шкіри, що супроводжувались клінічними явищами травматичного шоку та дихальної недостаточності, які утворилися внаслідок дії високої температури полум”я, які відповідно до висновку експерта № 547 від 07 грудня 2010 року, за ознакою небезпеки для життя в момент утворення відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; потерпілому ОСОБА_5 у вигляді опіків ІІІ ступеня лівої бокової поверхні шиї, передньої лівої бокової поверхонь грудей і живота, лівої верхньої кінцівки, правої кисті, середньої третини передньої поверхні правого стегна, передньої та внутрішньої поверхонь верхньої та середньої третини лівого стегна, які займають площу близько 40 % тіла і утворилися внаслідок дії високої температури полум”я прижиттєво, незадовго до поступлення на стаціонарне лікування, в ході якого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 помер. Смерть ОСОБА_5 настала в результаті термічних опіків ІІІ ступеня, які в своєму перерізі ускладнилися розвитком опікової хвороби в стадії септикотоксемії та поліорганною недостатністю. Отримані ОСОБА_5 термічні опіки (ІІІ ступеня, близько 40 % поверхні тіла), відповідно до висновку експерта № 814/637 від 22 грудня 2010 року, за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення, стосовно живих осіб, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
У вищевказаній постанові про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої за ч.2 ст.121 КК України, в порушення вимог ст.132 КПК України не конкретизовано за допомогою яких засобів (чим саме), вчинила підпал обвинувачена, які дії вона виконала для здійснення підпалу, безпосередньо після того, як обляла потерпілих рідиною, не вказано внаслідок яких саме дій ОСОБА_1 загорілися потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (кожен окремо).
При розгляді справи судом першої інстанції, вищевказані порушення вимог ст.132 КПК України, залишені поза увагою.
Це не узгоджується з вимогами п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 24 жовтня 2003 року “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” відповідно до якого суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема в описовій її частині зазначаються: злочин у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений це злочин. Недодержання органами досудового слідства вимог статей 132 і 142 КПК України може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
Вищевказане порушення кримінально-процесуального закону, зокрема ст.132 КПК України, допущене органом досудового слідства є істотним і виключало можливість постановлення вироку, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374 КПК України тягне за собою скасування вироку з поверненням справи на додаткове розслідування.
Крім цього, органом досудового слідства не дотримано вимог ст.22 КПК України, відповідно до якої прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдують обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Так, з показань даних 25.11.2010 року потерпілим ОСОБА_4 на досудовому слідстві, убачалося, що після того, як ОСОБА_3 облила його та його брата потерпілого ОСОБА_5 спиртом, вона запалила сірник, який кинула на нього ОСОБА_4 від чого його одяг загорівся. Для того, щоб погасити вогонь він, ОСОБА_4, впав на землю і почав кататись. Тоді його брат ОСОБА_5 піднявся та почав тушити руками його ОСОБА_4 одяг, і саме під час цього загорівся одяг в який був одягнутий сам ОСОБА_5 (а.с.40-43).
Будучи допитаною на досудовому слідстві 07.12.2010 року в якості підозрюваної ОСОБА_1 показала, що з метою погасити вогонь штовхнула ОСОБА_4 на землю і останній падаючи впав на свого брата ОСОБА_5, який сидів неподалік. Одяг на ОСОБА_5 також загорівся (а.с.61-62).
Під час проведення 05 січня 2011 року очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підозрювана дала інші показання в цій частині, пояснивши, що після того, як одяг на потерпілому ОСОБА_4 загорівся, він пробігав поряд з братом потерпілим ОСОБА_5 і саме в цей час одяг на братові ОСОБА_5 загорівся (а.с.73-78).
В подальшому під час допиту в якості обвинуваченої 23.12.2010 року ОСОБА_1 вищевказані показання знову змінила вказавши, що не може пояснити, як саме загорівся ОСОБА_5 а попередні показання в цій частині давала, оскільки вважала, що все саме так і відбувалося (а.с.146-148).
Досудовим слідством достовірно не встановлено та не сформульовано в обвинуваченні пред”явленому ОСОБА_1, внаслідок яких саме її дій загорілися потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (чи їх одяг), кожен окремо.
При цьому, під час досудового слідства, відтворення обстановки та обставин вчиненого злочину, за участю потерпілого ОСОБА_4, з метою перевірки та уточнення результатів його допитів, в тому числі і щодо місця розташування всіх присутніх на місці злочину та дій кожного з них, в порядку ст.194 КПК України не проводилося, а сама ОСОБА_1 від проведення вказаної слідчої дії з її участю відмовилася.
Не вживалося органом досудового слідства і заходів щодо встановлення місця знаходження одягу потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та хустини ОСОБА_1, ( предмету одягу за допомогою якого, як вона стверджує, здійснювала гасіння полум”я на одязі потерпілих), з метою виявлення на них слідів злочину. Жодних доручень з цього приводу органу дізнання в порядку ч.3 ст.114 КПК України слідчим не надавалося, члени сімей потерпілих та обвинуваченої, з цих питань не допитувалися.
Вищевказана неповнота досудового слідства, потягнула за собою пред”явлення ОСОБА_1 неконкретного обвинувачення за ч.2 ст.121 КК України.
З пред”явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст.121 КК України не вбачається чи існує причинний зв”язок між діянням винної та настанням наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, які потягнули за собою його смерть і в чому саме виразилися злочинні дії ОСОБА_1
При розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення вимог ст.275 КПК України, щодо проведення розгляду справи в межах пред”явленого підсудній обвинувачення.
Так, суд першої інстанції формулюючи у вироку обвинувачення за ч.2 ст.121 КК України, яке визнано судом доведеним, вийшов за межі обвинувачення пред”явленого ОСОБА_1 органом досудового слідства, зазначивши у вироку, що підсудна вчинила підпал за допомогою сірників, які принесла з собою і що потерпілий ОСОБА_5 загорівся від потерпілого ОСОБА_4, чого не було зазначено в постанові про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої від 23 грудня 2010 року (а.с.141-142).
Це суперечить вимогам ст.275 КПК України, яка встановлює, що розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред”явленого їм обвинувачення. В разі необхідності доповнити чи змінити пред”явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб, суд додержується правил, установлених в статтях 276, 277, 278 цього Кодексу.
Крім цього, при постановлені вироку судом не дотримано ст.334 КПК України, яка встановлює вимоги до мотивувальної частини обвинувального вироку, що має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Формулюючи обвинувачення за ч.2 ст.121 КК України, яке визнано доведеним, суд не вказав які тілесні ушкодження отримали потерпілий ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (кожен окремо) внаслідок злочинних дій винної особи, коли саме наступила смерть потерпілого ОСОБА_5
Крім цього, призначаючи засудженій ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України, суд, не умотивував своє рішення, як того вимагає вказана норма кримінально-процесуального закону.
Так, згідно ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом”якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кодексу, або перейти до іншого, більш м”якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу за цей злочин.
Згідно мотивувальної частини вироку, суд прийшов до переконання про наявність підстав щодо застосування ст.69 КК України, з призначенням ОСОБА_1 більш м”якого покарання, ніж передбачено санкцією статті обвинувачення ч.2 ст.121 КК України, яка встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Водночас, з резолютивної частини вироку, убачається, що ОСОБА_1 обрано покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто призначено покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції частини статті обвинувачення.
У вироку взагалі відсутня мотивація щодо призначення ОСОБА_1 основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.121 КК України. Хоча судом у вироку і перераховано пом”якшуючи обставини, однак не мотивовано яким саме чином ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості злочину, в якому ОСОБА_1 обвинувачується.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що досудове слідство по даній кримінальній справі проведено неповно та поверхово, органами досудового слідства не вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, а пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення є неконкретним, що виключало можливість постановлення законного та обгрунтованого вироку, а тому, він підлягає скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування.
Під час провадження додаткового розслідування, слід усунути зазначені в ухвалі порушення кримінально-процесуального закону, зокрема провести відтворення обстановки та обставин вчиненого злочину за участю потерпілого ОСОБА_4, з метою перевірки та уточнення результатів його допитів, щодо місця розташування всіх присутніх на місці злочину та дій кожного з них; за наявності підстав призначити додаткову судово-медичну експертизу з метою встановлення можливого отримання тілесних ушкоджень потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_5, за обставин, на які вказує як ОСОБА_4 так і сама ОСОБА_1, з урахуванням даних отриманих під час відтворення обстановки та обставин вчиненого злочину, з участю потерпілого ОСОБА_4; вжити заходів, щодо встановлення місця знаходження одягу потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та хустини ОСОБА_1, (за допомогою якої, як вона стверджує, здійснювала гасіння полум”я), шляхом проведення допиту членів сімей потерпілих та сім”ї ОСОБА_1, надання доручення органу дізнання, тощо. У випадку встановлення місця знаходження зазначеного одягу та хустини, в порядку визначеному КПК України провести його виїмку та огляд на предмет наявності слідів злочину та долучити до справи в якості речових доказів. За наявності підстав, з урахуванням наявних у справі доказів, пред”явити ОСОБА_1, з додержанням ст.132, 141-142 КПК України нове обвинувачення. Виконати інші необхідні слідчі дії. Додаткове розслідування провести з додержанням вимог ст.120 КПК України.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 362, 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляцію виконуючого обов'язки прокурора Борщівського району —задовольнити частково.
Вирок Борщівського районного суду від 19 квітня 2011 року про засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КК України скасувати, а справу направити прокурору Борщівського району для організації додаткового розслідування.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.Ю. Іващенко