Справа № 10-53/11  24.03.2011 24.03.2011   23.08.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10-53-2011                   Головуюча у суді 1-й інстанції: Кутурланова О.В.

  Категорія: ст.236-8 КПК України            Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.

                              У Х В А Л А     

               ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

             Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

                      апеляційного суду  Миколаївської області

     у складі:

    головуючого                                                       Дзюби Ф.С.,

    суддів                    Войтовського С.А., Пустовара М.Л.,

    за участю прокурора                      Максимишина О.Л.,       

    скаржника                                                    ОСОБА_3,

    захисника                                                          ОСОБА_4,

24 березня 2011 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією ОСОБА_3 на постанову  Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2011 року, якою:

        - відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову про порушення кримінальної справи за ч.1 ст.122 КК України за фактом спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

          Постановою старшого слідчого СВ Корабельного РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 30 січня 2011 року порушено кримінальну справу за фактом спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості.

3 березня 2011 року, ОСОБА_3, притягнутий по справі у якості обвинуваченого за ст.128 КК України, звернувся із скаргою до районного суду, в якій просив скасувати зазначену постанову слідчого з мотивів її незаконності, відсутності приводів та підстав для порушення справи.

                   Відмовляючи у задоволенні скарги, суд послався на те, що на час порушення справи слідчий мав достатні підстави та приводи для її порушення, а саме: заяву потерпілого про скоєний злочин, письмові пояснення самого ОСОБА_5 та інших осіб щодо обставин події, висновок судово-медичного обстеження про наявність тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

          Не погоджуючись з постановою суду, апелянт просить її та постанову про порушення кримінальної справи скасувати.

         Посилається на те, що злочину не вчиняв, ОСОБА_5 не бив.

         Вважає, що висновок слідчого по факту побиття ним (ОСОБА_3) є невірним, оскільки з дев’яти опитаних осіб лише двоє: сам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (його підлеглий по службі) підтвердили цей факт, а інші особи - спростували.

         Також слідчим постанову винесено з порушенням вимог ч.2 ст.98 КПК України, тобто за фактом, а не відносно конкретної особи, положень ст.94, ч.1 ст.98 КПК України щодо наявності приводів та підстав для порушення справи, вимог п.1 ч.1 ст.6 КПК України, за якими кримінальну справу не може бути порушено при відсутності події злочину.

        Крім того, апелянт не згоден з висновком експерта щодо порядку встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

         Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його захисника на підтримку апеляції,  думку прокурора про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали скарги, матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до п.1 ч.1 ст.94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи є, зокрема, заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.

Кримінальна справа, крім того, згідно з ч.2 зазначеної статті, може бути порушена тільки у випадках, коли є достатні данні, які вказують на наявність ознак злочину.

За вимогами ч.1 ст.98 КПК України, слідчий при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу зобов’язаний винести постанову про порушення кримінальної справи.

Як вбачається із змісту постанови про порушення чинної кримінальної справи, її порушено за фактом побиття ОСОБА_5, внаслідок чого йому спричинено тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Приводом для порушення кримінальної справи була заява ОСОБА_5 до міліції про побиття його ОСОБА_3, а підставами - матеріали перевірки вказаної заяви - пояснення потерпілого та інших осіб, причетних до події, Акт судово-медичного огляду.

Досудовим слідством ці приводи та підстави визнанні достатніми для порушення справи і суд 1-ї інстанції належно з цим погодився.

Суд також вірно визнав відсутність обставин, які б виключали порушення справи щодо події, яка перевірялась.

Рішення суду умотивоване відповідним чином, наведені доводи на підтвердження висновку про відповідність вимогам КПК України постанови про порушення кримінальної справи.

З цим рішенням колегія суддів погоджується, підстав для його скасування, про що просить апелянт, не вбачає.

Доводи в апеляції про неправильну оцінку слідчим та судом обставин справи є безпідставними та передчасними, оскільки предметом оскаржування на даний час, відповідно до ч.13 ст.236-8 КПК України, є лише приводи та підстави для порушення кримінальної справи, а не встановлення доведеності інкримінованого обвинувачення.

          Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

                                             у х в а л и л а:

Апеляцію ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2011 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову про порушення кримінальної справи за ч.1 ст.122 КК України за фактом спричинення ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень - без зміни.

                 Головуючий                               

                 Судді: