Справа № 11-305/11  10.05.2011 10.05.2011   23.08.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-305-2011                                                       Головуюча у суді 1-ї інстанції: Миронова О.В.

Категорія: ст.10 КПК України                                          Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.

                              У Х В А Л А

                     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ   

                   Колегія суддів судової палати у кримінальних справах                                                                   

                       апеляційного суду Миколаївської області

у складі:

головуючого                                                    Дзюби Ф.С.,           

суддів                                                 Фаріонової О.М., Пустовара М.Л.

за участю прокурора                                                     Коваль Н.Г.,

обвинуваченої                                                ОСОБА_3,    

захисника                                                   ОСОБА_4,

   10 травня 2011 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляціями прокурора та обвинуваченої ОСОБА_3 на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 березня 2011 року, якою у відношенні:

          -  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, раніше не судимої;

         - відмовлено у звільненні від кримінальної відповідальності з передачею  на поруки трудовому колективу.   

    Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 28 листопада 2010 року, близько 11 години, в АДРЕСА_1, під час сварки та бійки, виниклих на ґрунті  особистих неприязних стосунків з колишнім чоловіком ОСОБА_5, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, відштовхнула від себе ОСОБА_5, в наслідок чого останній, не втримавшись на ногах, впав з порога на землю, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер наступного дня.

    Постановою слідчого від 22.02.2011 р. кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст.119 КК України направлено до суду для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ст.47 КК України.

    Обґрунтовуючи рішення про відмову у задоволенні подання, суд послався на те, що хоч ОСОБА_3 і вказує, що визнає свою вину, але згідно її пояснень в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, вона фактично винною себе не визнає, що виключає можливість звільнення її від кримінальної відповідальності.

    Крім того, об’єктом вчиненого злочину є життя особи, тому обов’язком держави є захист такого права, що також унеможливлює застосування ст.47 КК України.

В апеляції прокурор просить постанову скасувати, кримінальну справу з постановою слідчого направити на новий судовий розгляд.

Посилається на те, що суд не в повній мірі врахував положення ч.1 ст.47  КК України, згідно яких особа, що вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і щиро покаялась, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки трудовому колективу.

Зазначає, що при допиті в судовому засіданні ОСОБА_3 вину свою визнала і дуже жалкує про те, що сталося.

        В апеляції ОСОБА_3 просить постанову скасувати, справу закрити.

        Посилається на те, що в постанові відсутнє обґрунтування висновку суду про не визнання нею себе винною.

 В запереченнях на апеляцію прокурора, ОСОБА_3 просить задовольнити її частково лише стосовно скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора та обвинуваченої на підтримку своїх апеляцій, думку захисника на підтримку апеляції обвинуваченої, перевіривши матеріали справи та кримінальної справи № 10110457, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів визнає апеляцію прокурора такою, що підлягає задоволенню, а апеляцію ОСОБА_3 - задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови про притягнення як обвинуваченого, ОСОБА_3 інкриміновано вчинення вбивства з необережності, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.119 КК України.

За ч.2 ст.12 КК України, цей злочин відноситься до категорії середньої тяжкості.

Згідно із ст.47 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин середньої тяжкості та щиро покаялась у скоєному, може бути звільнено за її згодою від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу підприємства.

Таке клопотання трудового колективу, як і згода обвинуваченої на застосування відносно неї положень вказаного закону, у справі наявні.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні постанови слідчого, яка надійшла до суду в порядку ст.7-1 КПК України, суд послався на те, що хоч ОСОБА_3 і заявила у судовому розгляді про своє щире каяття за скоєне, але, як вбачається із змісту її пояснень, такого каяття фактично не було.

Проте, окрім загальної фрази щодо цього, суд не навів жодних мотивів, у чому полягає фактична відсутність каяття, тобто невизнання ОСОБА_3 факту вчинення злочину, своєї провини у ньому та щирого жалу з цього приводу, і не зазначив, з яких міркувань він дійшов такого висновку.

Це є порушенням вимог ст.11 КПК України, згідно з якими відмова у звільненні особи від кримінальної відповідальності має бути умотивована судом.

        Крім того, іншою підставою для відмови судом вказано, що об’єктом вчиненого злочину є життя людини, яке є найвищою цінністю, і яку держава повинна захищати.

       Зазначена обставина, як і попередня, окрім загального вислову, не містить доводів суду щодо підвищеної суспільної небезпеки вчиненого злочину, який за законом є злочином середньої тяжкості.

       Не умотивовано також, чому звільнення особи від кримінальної відповідальності по нереабілітуючим підставам та ще й з річним терміном контролю за її поведінкою з боку колективу підприємства (ч.1 ст.13 КПК України) є недостатнім заходом виховного впливу за вчинене діяння.

      За таких обставин, оскаржуване судове рішення щодо ОСОБА_3, як постановлене з недотриманням вимог кримінально-процесуального закону, не може залишатись у силі, тому має бути скасоване з поверненням матеріалів, відповідно до ч.5 ст.374 КПК України, на новий розгляд у той же суд, але в іншому складі суду.

      При такому розгляді, суду 1-ї інстанції слід зважити на вище викладені недоліки та порушення, розглянути матеріали постанови відносно ОСОБА_3 у відповідності з особливостями даної категорії справ та постановити рішення згідно із законом.

      Щодо доводів в апеляції обвинуваченої про закриття справи на підставі ст.376 КПК України, вони є неспроможними, оскільки предметом розгляду по чинній справі є не її закриття, а звільнення особи від кримінальної відповідальності.

       Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

                                          у х в а л и л а:

 Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити.

 Апеляцію обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити частково.

 Постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 березня 2011 року у відношенні ОСОБА_3 скасувати.

 Матеріали постанови слідчого про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

         Головуючий

        Судді: