Справа №1/0306/201/11 Головуючий в 1 інстанції Василюк О.С.
Провадження № 11/0390/599/11 Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
Категорія: ч. 2 ст.186 КК України
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 30 серпня 2011 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді –Силки Г.І.
суддів –Хомицького А.М., Матвієнко Н.В.,
з участю прокурора – Артиш Н.В.,
засудженого –ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 09 червня 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина Україна, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, судимого 13.03.2006 р. Ковельським міськсудом за ст.187 ч.2, 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, постановою Ківерцівського районного суду від 02.04.2009 звільнений від відбування покарання умовно-достроково на 1 (один) рік 05 (п’ять) місяців 08 (вісім) днів.
- засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 (чотири) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 визначено рахувати з 04 квітня 2011 року.
Вироком вирішено долю речових доказів.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він будучи раніше судимим за скоєння корисливого злочину на шлях виправлення не став та повторно скоїв новий злочин. Так, 07.03.2011 року біля 23 год. 30 хв. у м.Ковелі по вул. Кониського біля котельні між будинками 1 та 2 він, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров`я, нанісши удар рукою в обличчя та відкрито викрав у ОСОБА_3 мобільний телефон "Нокіа 2330" вартістю 500 грн. з сім-карткою оператора "Лайф" вартістю 15 грн. на рахунку було 1 грн., а всього викрав майна на загальну суму 516 грн.
У поданій апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи ним вчиненого та кваліфікації його дій, вважає призначене йому покарання надто суворим. Просить врахувати ряд обставин, що пом’якшують його покарання, а саме: щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристика за місцем проживання, наявність на його утриманні брата інваліда. Просить пом’якшити призначене йому покарання, застосувавши ст.69 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2 який підтримав апеляцію та просить пом’якшити покарання, міркування прокурора, який апеляцію заперечив, просить вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вчинення ОСОБА_2 відкритого викрадення чужого майна поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, грунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку, вони є правильними і в апеляції не оспорюються.
Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу України та з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому воно має бути необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нового злочину.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції виконав вказані вимоги закону та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також наявність пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. Так зокрема, судом враховано ті обставини, на які засуджений посилається у своїй апеляції - щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, які віднесені судом до обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_2 Крім того, при призначенні покарання засудженому суд також врахував його позитивну характеристику за місцем проживання та те, що він має брата інваліда, а також враховано судом і те, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливий злочин, однак на шлях виправлення не став, а повторно вчинив тяжкий злочин, даний злочин скоєний ним у стані алкогольного сп’яніння, що є обставиною яка обтяжує покарання.
Врахувавши ці та інші обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімального строку, передбаченого санкцією статті, за якою він засуджений. Тому, посилання засудженого на суворість призначеного покарання є безпідставним.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив покарання у виді позбавлення волі.
Призначене засудженому ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для пом’якшення призначеного покарання, в тому числі застосування ст.69 КК України, про що засуджений просить у своїй апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 09 червня 2011 року щодо нього –без зміни.
Головуючий
Судді