Справа №1-519/2011 Головуючий в 1 інстанції Калькова О.А.
Провадження № 11/0390/498/11 Доповідач в апеляційній інстанції Силка Г.І.
Категорія: ч. 1 ст.115КК України
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 30 серпня 2011 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді –Силки Г.І.
суддів –Хомицького А. М., Матвієнко Н. В.,
з участю прокурора – Артиш Н. В.,
захисника –ОСОБА_2,
засудженої –ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора Волинської області на вирок Луцького міськрайонного суду від 15 червня 2011 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Луцька, Волинської області, громадянка України, з середньо-спеціальною освітою, неодружена, працює комплектувальником проводів в ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна», мешканка АДРЕСА_2, Луцького району, Волинської області, має на утриманні малолітню дитину, не судима, -
засуджена за ч.1 ст.115 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного покарання, якщо вона протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов”язки:
- не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально –виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально – виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання;
- періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально –виконавчої інспекції.
Зараховано ОСОБА_3 в строк відбуття покарання, термін перебування її під вартою з 26.01.2011 року по 04.02.2011 року.
Запобіжний захід засудженій залишено підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_3 в доход держави судові витрати по справі на загальну суму 1239 (одна тисяча двісті тридцять дев’ять) гривень 93 копійки.
Вироком вирішено долю речових доказів.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_3. визнана винною та засуджена за те, що вона, перебуваючи в давніх неприязних стосунках з батьком ОСОБА_4, котрі виникли між ними на побутовому ґрунті, 25 січня 2011 року, близько 17 години 10 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання в кухні квартири АДРЕСА_1, в стані алкогольного сп’яніння, під час обопільної сварки та бійки ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. ОСОБА_3 керуючись мотивом помсти за її побиття, з метою умисного вбивства, нанесла удар ножем у бокову поверхню грудної клітки зліва ОСОБА_4, заподіявши потерпілому смерть, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 32 від 25.02.2011 року, настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з наскрізним пошкодженням легені, яке супроводжувалось гемотораксом та гострою крововтратою.
У поданій апеляції прокурор Волинської області, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженої, зазначає, що вирок суду першої інстанції є необґрунтованим, а призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженої. Вказує, що суд, постановляючи вирок порушив вимоги ст.ст. 50, 65 КК України та не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, дані про її особу та інші обставини справи. Так, судом не враховано, що злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України відноситься до категорії особливо тяжких та був вчинений засудженою в стані алкогольного сп’яніння. Окрім того, зазначає, що суд, призначаючи засудженій покарання із застосуванням ст.69 КК України не навів у вироку обставин для призначення їй покарання нижче найнижчої межи, передбаченої санкцією ч.1 ст.115 КК України. Також вважає, що суд у вироку не навів взагалі підстав, які б свідчили про необхідність застосування до ОСОБА_3 положень ст.75 КК України. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді 7 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції та заперечення на неї засудженої і захисника, міркування прокурора, який апеляцію підтримав, просить постановити свій вирок, пояснення засудженої, яка апеляцію заперечила, думку захисника про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду має бути законним і обґрунтованим. Суд обгрунтовує вирок тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні справи кримінально –процесуального закону.
За змістом ст.334 КПК України та пунктів 15- 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 ( з змінами внесеними постановами № 3 від 4.06.1993 року, №12 від 3.12.1997 року, №6 від 2.05.2008 року) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»суд у мотивувальній частині вироку зазначає джерело доказу, фактичні дані, що стосуються доказуваних обставин передбачених ст.64 КПК України, а також зазнає, які обставини цими доказами спростовуються чи підтверджуються. З показань підсудного, потерпілого, свідків у вироку слід наводити лише ті показання, в яких йдеться про фактичні дані, що стосується доказуваної обставини.
Однак цих вимог закону суд першої інстанції не дотримав, обставини справи розглянув поверхнево, не допитав підсудної у зв’язку з зміною нею показань, справу розглянув у відсутності потерпілої не з’ясувавши причини її неявки у судове засідання, не дав аналізу зібраним по справі доказам та послався на докази, які не досліджував.
Як видно з мотивувальної частини вироку, а саме показань підсудної ОСОБА_3, що вона під час обопільної бійки, керуючись метою помсти за її побиття, застосувавши ніж, нанесла сконцентрований удар лезом в життєво важливий орган потерпілому ( а. с.300).
Однак, як видно з протоколу судового засідання ОСОБА_3 таких показань взагалі не давала. Остання спочатку визнала себе винною частково і пояснювала, що ножове поранення ОСОБА_4 нанесла при перевищенні меж необхідної оборони, захищаючись від останнього ( а. с.280, 281).
15 червня 2011 року, ОСОБА_3 показала, що визнає себе винуватою і у вчиненому розкаюється, тобто змінила свої попередні показання, Суд відновивши судове слідство, в супереч вимогам ст. 300 КПК України, підсудну з цих підстав взагалі не допитав і не з’ясував причини зміни нею показань. ( а. с.298).
Суд у мотивувальній частині вироку пославшись на протоколи виїмки та огляду предметів, протоколи відтворення обстановки і обставини події, висновок судової експертизи холодної зброї і інші докази ( а. с. 302 –304) не зазначив, які обставини об’єктивної і суб’єктивної сторони злочину цими доказами підтверджуються чи спростовуються. Тобто суд на обґрунтування своїх висновків щодо винності засудженої ОСОБА_3 не проаналізував докази у справі на які послався у вироку і фактично не дав їм належної оцінки.
Кім того, суд у вироку послався на докази при вирішенні питання про стягнення судових витрат ( а. с. 89, 92, 213, 214, 215), ( а. с 305), взагалі не дослідивши їх під час розгляду справи, що видно з протоколу судового засідання ( а. с. 287, 288).
Відповідно до ст.290 КПК України якщо в судове засідання не з’явився потерпілий, суд вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи або відкладення її в залежності від того, чи можливо у відсутності потерпілого з’ясувати всі обставини справи і захистити його права та законні інтереси.
Як видно з протоколу судового засідання ( а. с. 279 –280), потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася і про причини неявки суд не повідомила. Суд в супереч вищевказаному закону, розглянув справу не вирішивши питання щодо розгляду її без потерпілої чи відкладення справи, порушивши законні права та інтереси ОСОБА_5.
Допустив суд також і ряд порушень матеріального закону, про що зазначає прокурор в апеляції. Як видно з вироку, суд вказав, що обставин, які пом’якшують покарання, не вбачає. Однак покарання ОСОБА_3 суд призначив із застосуванням ст. 69 КК України, що суперечить вимогам цього закону.
Не наведено судом у вироку і підстав для застосування ст. 75 КК України.
Тому апеляція прокурора підлягає задоволенню частково.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дана справа розглянута з істотним порушенням норм процесуального і матеріального закону, а вирок постановлений судом не відповідає вимогам ст. ст. 323, 334 КПК України, тому вирок щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий судовий розгляд, оскільки колегія суддів позбавлена можливості виправити вказані недоліки під час апеляційного розгляду.
При новому розгляді справи слід усунути порушення, зазначені у мотивувальній частині ухвали, всебічно, повно і об’єктивно дослідити всі обставини справи, доказам у справі дати належну оцінку та прийняти законне, мотивоване і обгрунтоване рішення.
Якщо суд дійде висновку щодо доведеності винності ОСОБА_3 у злочині, за який її було притягнуто до кримінальної відповідальності, то призначене їй за вирок суду від 15 червня 2011 року покарання слід вважати м’яким.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Волинської області Гіля А. І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 15 червня 2011 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Головуючий
Судді