Судове рішення #1759544
справа №2-80-07

справа №2-80-07

Кіровський районний суд М.Кіровограда

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 травня 2007 року                                                             Кіровський районний суд М.Кіровограда

в складі: головуючого судді - КабановоїВ.В.

при секретарі - Тимців О.П., Сергієнко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про погашення нестачі' товарно-матеріальних цінностей та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ   :

Позивач за первинним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою відповідно до якої просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 суму нестачі матеріальних цінностей.

В обгрунтування позову зазначив, що на основі наказів № 23 от 31.01.2004 року відповідач була прийнята на роботу на посаду реалізатора зоотоварів. Між позивачем та відповідачкою були заключені трудові договора і договора про повну матеріальну відповідальність. 7 серпня 2004 року в зоомагазині по вул. Попова в приміщенні ринку "Престиж" була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, які знаходились на зберіганні у відповідачки. В результаті інвентаризації була виявлена нестача товарно-матеріальнийх цінностей на суму 2270 грн. 25 коп., що підтверджується звітом інвентариза­ційної комісіі від 07 серпня 2004 року. Акт інвентаризаційного опису на погашення нестачі товарно-матеріальнийх цінностей станом на 07 серпня 2004 року відповідачка підписати відмовились. Таким чином, позивачу як приватному підприємцю спричинено значний матеріальний збиток на суму 2270,25грн. Данний збиток спричинила робітник - відповідач ОСОБА_2, яка відмовилась відшкодувати суму нестачі. Просить стягнути з відповідачки на свою користь 2270,25 грн. в якості відшкодування матеріального збитку та також сплачене державне мито.

Відповідачка позовні вимоги не визнала, та звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, в обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначено, що позовна заява до ОСОБА_2 є безпідставною такою, що задоволенню не підлягає з наступних підстав: дійсно, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі наказу № 23 від 31 січня 2004 року, першою лютого 2004 року, був укладений безстроковий трудовий договір, та договір про повну матеріальну відповідальність. ОСОБА_2 була прийнята на роботу в якості продавця консультанта з питань догляду та харчування домашніх тварин, зоомагазину по вулиці Попова, розташованого в приміщенні ринку ""Престиж". Після укладення договору, ОСОБА_2 приступила до виконання своїх трудових обов'язків по продажу товарів магазину та надання консультацій споживачам. Товарно матеріальні цінності магазину позивачка ОСОБА_2 вважає, що належним чином не передавались, посилається на проведення інструктажу, що вона повинна робити.Так як, власником магазину є відповідач, то матеріальні цінності знаходились у нього безпосередньо на зберіганні. Для з'ясування наявності товарно матеріальних цінностей у вище вказаному магазині відповідач на підставі наказу № 28 від 07 серпня 2004 року проводить інвентаризацію товарно маїеріальних цінностей в магазині. З вказаним наказом, я вона не була ознайомлена належним чином , тому була позбавлена можливості висловити свої зауваження з приводу змісту наказу, щодо матеріально-відповідальній особи ОСОБА_2, так як, особисто товарно- матеріальні цінності на зберігання в повному розумінні цього терміну не приймала. Крім того, позивачка ОСОБА_2 зазначає, щоза час роботи, через тиждень приймала і

 

здавала зміну іншому продавцю. По результатам інвентаризації відповідач виявив нестачу в сумі 2 270, 25 грн., яку намагається погасити за рахунок позивачки ОСОБА_2, після проведення інвентаризації, вона передала зміну продавцю - консультанту ОСОБА_5. На підставі яких документів відповідач дійшов висновку, що нестача товарів виникла саме за час роботи ОСОБА_2 та саме у неї не розуміло. 14 серпня 2005 року ОСОБА_2 прийшла приймати зміну в магазині, але відповідач повідомив, що вона звільнена, при цьому наказ про звільнення не надав, будь якого іншого документу теж. Відповідач запропонував " шукати кошти для погашення нестачі", на що йому позивачка повідомила що в нестачі не існує, а нестача якщо і є ,то в нього особисто, так як бухгалтерські документи та поставкою товару займається він сам особисто. В зв'язку з недопущенням  до  роботи  позивачка  склала  акт  ,  якій  підписати  відповідач  відмовився.

Наступного дня відповідач знову до роботи не допустив, з наказом про звільнення не ознайомив та не видав трудової книжки, про що було складено відповідні акти в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Відповідно ст.47 КЗпП України "Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті 116 КЗпП України тобто виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок".Відповідач трудову книжку та розрахунок з позивачкою не провів до цього часу. За час роботи відповідач платив мені заробітку плату в сумі 350 грн. на місяць, про отримання, якої позивачка особисто розписувалась на листі із шкільного зошита. Згідно статті 117 КЗпП України "у разі невиплати з вини власника або уповноваженою ним органу належних звільненому працівникові сум у строки передбачені ст.116 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, відповідач повинен сплатити середній заробіток починаючи з серпня 2004 року по грудень 2005 року включно в сумі 350 грн. х 16 місяців = 5 600 ( п'ять тисяч шістсот гри.). Позивачкою по зустрічному позову не надано підтвердження звільнення її з посади, або розірвання трудового договору.

В судовому засіданні 13.12.2006 року позивачкою за зустрічною позовною заявою було збільшено позовні вимоги, а саме позивачка просить зобов"язати ОСОБА_1 видати ОСОБА_2 трудову книжку; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 середній заробіток в сумі 9 450 грн. (350грн. х 27 місяців=9 450 грн.) Крім того, відповідач своїм не бажання розрахуватись з ОСОБА_2 та затримкою видачі їй трудової книжки, позбавив її можливості працевлаштуватися, вона постійно переживає, таким чином завдано моральних збитків в сумі 5000 грн. які і просить стягнути з відповідача.

Вивчивши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про погашення нестачі товарно-матеріальних цінностей та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі наказу № 23 від 31 січня 2004 року був укладений трудовий договір .Відповідно п.2 договору, зареєстрованого в службі зайнятості ОСОБА_2 зобов'язалася виконувати роботу, пов'язану зі збереженням та продажем зоотоварів. Вищезазначений договір відповідно до п.8 набрав чинності з моменту його підписання сторонами (01.02.04 року). В договорі не міститься ніяких посилань на те, що він набуває чинності з моменту передачі товарно- матеріальних цінностей по акту або іншому документу. 01.02.04 року ОСОБА_2 підписала договір про повну матеріальну відповідальність згідно з п. 1 якого взяла на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання довірених, а не переданих їй товарно- матеріальних цінностей.

Підставою для проведення інвентаризації стала заява ОСОБА_5, яка повідомила позивача ОСОБА_1, що відмовляється приймати зміну від ОСОБА_2, тому що остання їй зізналася, що в касі є нестача грошей, які вона взяла з каси для власних потреб. Даний факт підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_5 від 12.07.2006 року(а.с.96).

 

В судовому засіданні 12.12.2005 року (а.с.44-45) ОСОБА_2 дала пояснення в яких не заперечувала, що нестача існувала, та вона тричі приходила з батьком до ОСОБА_1 і обіцяла погасити виявлену інвентаризацією нестачу. Підтвердженням виявлення нею нестачі є копій' розписок (а.с.8) до акту інвентаризації від 07 серпня 2004 року, інвентаризаційним описом №4 від 07серпня 2004 року, де ОСОБА_2 здавала товарно- матеріальні цінності, а ОСОБА_5 їх приймала, розпискою №1 до проведення інвентаризації, де вона зазначала, що залишок товарно-матеріальних цінностей на час проведення інвентаризації по її даним складає 33588,14 грн. (як і повинно було бути), фактичним проведеним кінцевим результатом (а.с.9), який підтвердила ОСОБА_2 в сумі 31317,89 грн.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 12.07.2006 року (а.с.97) підтвердила ті факти, що інвентаризація проводилась, в зв'зку зі зверненням ОСОБА_5 про нестачу, крім того ОСОБА_2 визнавала нестачу та тричі приходила з батьком і обіцяли погасити її. ОСОБА_2 також тричі направлялися рекомендовані листи з проханням, щоб вона з'явилася до ОСОБА_1 Згідно відповіді Головпоштамту від 24.11.04 р. №15 р рекомендовані листи на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 вручені відповідно: 27.08.04 року брату ОСОБА_2; 14.09.04 року особисто ОСОБА_2 та 27.10.04 року батькові ОСОБА_2. Фактом підтвердження нестачі є журнал нестачі товарно- матеріальні цінності, ксерокопія якого залучена до справи.

Відповідно до ч.1.ст.. 130 Кзпп України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

На підставі п. 1ст. 134 Кзпп України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135і цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Суд критично ставиться до пояснень представника ОСОБА_2 щодо недопущення останньої до виконання своїх обов"язків,а саме 14 серпня 2005 року та 15 серпня 2005 року ОСОБА_2 прийшла приймати зміну в магазині, але їй повідомили, що вона звільнена, при цьому наказ для ознайомлення про звільнення їй надано не було. Дане ствердження є суперечливим, оскільки відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_2 з пропозицією з"явить до приватного підприємця з метою розірвання трудового договору та зняття з обліку в міськрайцентрі зайнятості (а.с. 26-30).

В судовому засіданні знайшло підтвердження той факт, що ОСОБА_2 після проведення інвентаризації не приступила до своїх обов'язків, ні з ким із свідків не приходила до ОСОБА_1, а також трудова книжка знаходилася у неї на руках. Це підтверджується:-свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які пояснили, що ОСОБА_2 не приступала до роботи і її від неї ніхто не відсторонював. Трудова книжка на зберігання ні ОСОБА_1 ні його співробітниками не приймалась, відповідно до п.2.20-1 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої МПУ Мінюста, МСЗ України від 29.07.93 року .№58, трудові книжки працівників, які працюють у фізичних осіб - СПД зберігаються безпосередньо у працівників. Крім того судом критично оцінено твердження ОСОБА_2 про невидачу трудової книжки,оскільки в матеріалах цивільної справи міститься заява ОСОБА_2 /а.с.58/ до суду, в якій остання просить відкласти справу в зв'язку з відрядженням до м.Києва.

Посилання на те, що товарно матеріальні цінності ОСОБА_1 - ОСОБА_2 належним чином не передавались, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Суд вважає недоведеними посилання представника ОСОБА_2 на те, що, власником магазину є ОСОБА_1, то матеріальні

 

цінності знаходились у нього безпосередньо на зберіганні.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків керуючись ст.60,62 ЦПК України, відповідно до наданих доказів та пояснень сторонами, суд дійшов висновку про задоволення позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про погашення нестачі товарно-матеріальних цінностей задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування суми матеріальної шкоди 2270,25 грн. В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 23 грн. на користь ОСОБА_1, судовий збір в сумі 28 грн на користь держави та збір на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30грн..

Керуючись ст. 130,134,135 Кзпп України, ст. 88, 208,213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про погашення нестачі товарно -матеріальних цінностей задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування суми матеріальної шкоди 2270,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 23 грн. на користь ОСОБА_1, судовий збір в сумі 28 грн на користь держави та збір на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30грн.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку відмовити.

В задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

  • Номер: 6/726/24/16
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-80/2007
  • Суд: Садгірський районний суд м. Чернівців
  • Суддя: Кабанова В.В.
  • Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 29.09.2016
  • Дата етапу: 03.10.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація