Справа № 22-Ц 1591 2006 р.             Головуючий 1 інстанції Войнаренко Л.Ф.

Доповідач Хопта С.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

28 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С.Ф.

суддів, Корзаченко І.Ф., Яворського М.А.,

при секретарі Муханько О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 6 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, Демидівська сільська рада про вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ВАТ ім. Васильєва про визнання наказу ВАТ ім. Васильєва і свідоцтва про право власності на житло недійсним, та визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року позивачка ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом, в якому просила вселити її з її неповнолітньою дочкою ОСОБА_6  в квартиру АДРЕСА_1, та виділити їй разом з дочкою кімнату площею 15 кв. м., посилаючись на те, що 13.10.1999 року спірна квартира за наказом ВАТ ім. Васильєва була передана у спільну сумісну власність з відповідачами, які змінили замок у квартирі і чинять їй з дочкою перешкоди в користуванні житлом.

В жовтні 2005 року відповідачі звернулись з зустрічним позовом, в якому просили визнати наказ ВАТ ім. Васильєва та свідоцтво про право власності на житло недійсним, та визнання  ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що приватизація квартири була проведена з порушенням вимог закону, прав ОСОБА_4,   ОСОБА_5   та   їх неповнолітніх дітей, оскільки проведена без їх відома та без їх участі.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 6 березня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вселено ОСОБА_1 та неповнолітню дочку ОСОБА_6  в квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язано відповідачів не чинити їм перешкод у користуванні спірним житлом. В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ ВАТ ім. Васильєва  НОМЕР_1 про передачу квартири у власність. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення.

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1. Наказом ВАТ ім. Васильєва  НОМЕР_1 зазначену спірну квартиру було передано у спільну сумісну власність  ОСОБА_7  та членам його сім'ї: ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_1,ОСОБА_6, та видати  ОСОБА_7  і членам його сім'ї свідоцтво про право власності на житло встановленого зразка. На час видачі наказу про передачу спірної квартири у спільну сумісну власність, в квартирі були зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5  Свідоцтва про право власності на житло сторони не отримували, технічний паспорт на спірну квартиру не видавався. У зв'язку зі зміною відповідачами замка, ОСОБА_1  з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6  не може користуватись спірним житлом.  Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін, письмових доказів яким суд дав належну правову оцінку.

За таких обставин справи, оскільки наказ про передачу спірної квартири у власність сторін виданий з порушенням закону та прав інших осіб, сторони не отримували свідоцтва про право власності на житло, а відповідачі змінили замки у квартирі,  суд дійшов  обґрунтованого  висновку  про  вселення  позивачки з неповнолітньою дочкою в квартиру, визнання наказу в частині про передачу квартири у власність незаконним, та про зобов'язання відповідачів не чинити позивачці з неповнолітньою дочкою в користуванні спірним житлом, і про залишення без задоволення решти позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що наказ про передачу спірного житла у власність виданий з порушенням закону, і про відсутність підстав для встановлення порядку користування квартирою, що не перебуває у власності сторін, тому колегією до уваги не приймаються.   Суд постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, правильно навів у рішенні правові підстави в обґрунтування своїх висновків, тому колегія не вбачає підстав для його скасування.  Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 6 березня 2006 року залишити без змін.  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.