Справа № 2-2828/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року                                                                                                                         м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Прокопчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «ВТБ Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «ВТБ Банк»про визнання договорів недійсними, зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У грудні 2010 року ВАТ «ВТБ Банк»звернулось в Голосіївський районний суд          м. Києва до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що 10 червня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк»та      ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 623/0081-0000009. Відповідно до умов цього договору банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 123000 доларів США, а відповідач зобов’язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 10 серпня 2028 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13,69 % річних.

Забезпеченням виконання зобов’язань є укладений 10 червня 2008 року між           ВАТ «ВТБ Банк»та ОСОБА_1 іпотечний договір.

Відповідачем порушено умови договору та угоди в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконуються взяті на себе зобов’язання.

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору позивач має право вимагати дострокового погашення відповідачем заборгованості за кредитом, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках несплати відповідачем процентів за користування кредитом та суми кредиту згідно графіку, якщо прострочення виконання цих зобов’язань триває більше 15 календарних днів.

Станом на 13 квітня 2010 року відповідачем прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків за користування кредитом та пені становить 147434 долари США 62 центи, що за курсом НБУ на 13 квітня 2010 року становить    1168640 гривень 52 копійки, з яких:

-          1745 доларів США 05 центів, що за офіційним курсом НБУ на 13 квітня 2010 року становить 974547 гривень 74 копійки –заборгованість за користування кредитом;

-          19985 доларів США 50 центів, що за офіційним курсом НБУ на 13 квітня 2010 року становить 158414 гривень 93 копійки –заборгованість за відсотками за користування кредитом;

-          4550 доларів США 18 центів, що за офіційним курсом НБУ на 13 квітня 2010 року становить 36066 гривень 99 копійок –пеня за кредитним договором.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2011 року справу передано за підсудністю до Солом’янського районного суду м. Києва.

28 квітня 2011 року представник позивача подала до суду заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 100-105). Просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 175772 долари США 84 центи, що за курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить    1399977 гривень 95 копійок, з яких:

-          119185 доларів США 19 центів, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 949274 гривні 28 копійок –поточна заборгованість за кредитом;

-          3334 долари США 57 центів, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 26558 гривень 85 копійок –прострочена заборгованість за кредитом;

-          109 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить   868 гривень 19 копійок –три відсотки річних;

-          1308 доларів США 05 центів, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 10418 гривень 26 копійок –пеня за порушення зобов’язань щодо повернення кредиту;

-          35167 доларів США 54 центи, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 280098 гривень 91 копійку –прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 19 січня 2009 року по 11 квітня 2011 року;

-          1475 доларів США 10 центів, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 11748 гривень 73 копійки –поточна заборгованість за процентами за період з 10 березня 2011 року по 11 квітня 2011 року;

-          1168 доларів США 72 центи, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 9308 гривень 52 копійки –три відсотки річних;

-          14024 долари США 66 центів, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 111702 гривні 22 копійки –пеня за порушення зобов’язань щодо сплати відсотків.

15 квітня 2011 року представник ОСОБА_1 звернулась в суд із зустрічним позовом до ВАТ «ВТБ Банк»про визнання договорів недійсними, зобов’язання вчинити дії.

Зазначає, що між ОСОБА_1 та ВАТ «ВТБ Банк»був укладений кредитний договір № 623/0081-0000009 від 10 червня 2008 року.

Забезпеченням виконання зобов’язань є укладений 10 червня 2008 року між           ВАТ «ВТБ Банк»та ОСОБА_1 іпотечний договір.

Зазначає, що спірний кредитний договір укладений в іноземній валюті, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Просить суд визнати кредитний договір та іпотечний договір недійсними, а також зобов’язати приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 виключити з реєстру запис про іпотеку та заборонити відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки від 10 червня 2008 року, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1   

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримала заявлені вимоги з урахуванням збільшення позовних вимог та просила їх задовольнити.   

Проти задоволення зустрічного позову заперечувала. Зазначила, що банк отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, тому банк має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог ПАТ «ВТБ Банк». Підтримала зустрічний позов та просила його задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Пояснила суду, що кредитний договір не відповідає вимогам закону, оскільки укладений в іноземній валюті.

Просила визнати кредитний договір та іпотечний договір недійсними, а також зобов’язати приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 виключити з реєстру запис про іпотеку та заборонити відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки від 10 червня 2008 року, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ВАТ «ВТБ Банк»та ОСОБА_1 10 червня 2008 року укладений кредитний договір в іноземній валюті в сумі 123000 доларів США, за умовами якого відповідач зобов’язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 10 серпня 2028 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13,69 % річних, що підтверджується наданою суду копією кредитного договору № 623/0081-0000009 (а.с. 7-11).

ВАТ «ВТБ Банк»змінив назву на Публічне Акціонерне Товариство «ВТБ Банк», що підтверджується копією статуту та свідоцтвом (а.с. 93-96, 97-98).

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору позивач має право вимагати дострокового погашення відповідачем заборгованості за кредитом, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках несплати відповідачем процентів за користування кредитом та суми кредиту згідно графіку, якщо прострочення виконання цих зобов’язань триває більше 15 календарних днів.

Забезпеченням виконання зобов’язань є укладений 10 червня 2008 року між           ВАТ «ВТБ Банк»та ОСОБА_1 іпотечний договір (а.с. 15-16).

Суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом ґрунтуються на законі.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі первісного позову та розгляду справи в суді умови кредитного договору не виконуються, кредит та відсотки за його користування не повертаються.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено розмір та умови надання кредитних коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Станом на 11 квітня 2011 року відповідачем прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків за користування кредитом та пені становить 175772 долари США 84 центи, що за курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить     1399977 гривень 95 копійок, з яких:

-          119185 доларів США 19 центів, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 949274 гривні 28 копійок –поточна заборгованість за кредитом;

-          3334 долари США 57 центів, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 26558 гривень 85 копійок –прострочена заборгованість за кредитом;

-          109 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить   868 гривень 19 копійок –три відсотки річних;

-          1308 доларів США 05 центів, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 10418 гривень 26 копійок –пеня за порушення зобов’язань щодо повернення кредиту;

-          35167 доларів США 54 центи, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 280098 гривень 91 копійку –прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 19 січня 2009 року по 11 квітня 2011 року;

-          1475 доларів США 10 центів, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 11748 гривень 73 копійки –поточна заборгованість за процентами за період з 10 березня 2011 року по 11 квітня 2011 року;

-          1168 доларів США 72 центи, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 9308 гривень 52 копійки –три відсотки річних;

-          14024 долари США 66 центів, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2011 року становить 111702 гривні 22 копійки –пеня за порушення зобов’язань щодо сплати відсотків.

Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору станом на 11 квітня 2011 року наданий суду і відповідає вимогам закону (а.с. 102-105).

З огляду на наведене, первісний позов підлягає задоволенню.

Суд вважає, що вимоги зустрічного позову не ґрунтуються на законі.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 533 ЦК України зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено право банку на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) здійснювати валютні операції, в т.ч. надавати кредити у іноземній валюті фізичним особам, та відповідно вимагати виконання зобов’язання в іноземній валюті.

Посилання представника ОСОБА_1 на відсутність у банку ліцензії на здійснення валютних операцій як на підставу для задоволення позову не ґрунтуються на законі.

У підпунктах «в», «г» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»зазначено, що індивідуальної ліцензії потребує така операція, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Чинним законодавством не визначено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483), використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМ України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

На спростування вимог позивача представник банку надала суду копії банківської ліцензії № 79, дозволу № 79-1 та додатку до дозволу № 79-1 (а.с. 157-160).

Вбачається, що наявність відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України у відповідача для здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

З огляду на наведене, підлягає задоволенню первісний позов, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

З урахуванням задоволення первісного позову, стягненню з відповідача підлягають судові витрати в розмірі 1700 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись статтями 192, 203, 216, 227, 526, 533, 548, 625, 651, 1046, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статями 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов Публічного Акціонерного Товариства «ВТБ Банк»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «ВТБ Банк»поточну заборгованість за кредитом –949274 гривні 28 копійок; прострочену заборгованість за кредитом –26558 гривень 85 копійок; три відсотки річних –868 гривень 19 копійок; пеню за порушення зобов’язань щодо повернення кредиту –     10418 гривень 26 копійок; прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 19 січня 2009 року по 11 квітня 2011 року –280098 гривень 91 копійку; поточну заборгованість за процентами за період з 10 березня 2011 року по 11 квітня         2011 року – 11748 гривень 73 копійки; три відсотки річних –9308 гривень 52 копійки; пеню за порушення зобов’язань щодо сплати відсотків –111702 гривні 22 копійки; судовий збір в розмірі 1700 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя: