Справа № 2а-9773/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2011 року. Суддя Автозаводського районного суду м.Кременчука, Полтавської області Предоляк О.С. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов’язання провести перерахунок пенсії з врахуванням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та провести відповідні виплати,
ВСТАНОВИВ:
04 квітня 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука. Свої позовні вимоги мотивував тим, що він є дитиною війни та згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі –Закон) має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Верховна Рада України своїм Законом №3235-ІУ від 20 грудня 2005 року „Про Державний бюджет України на 2006 рік” стаття 77 та стаття 110 та Законом України №489-V від 19.12.2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, стаття 71, пункт 12 та положенням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік призупинила дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 відповідно положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п.п.41 Р.2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними). Протягом 2009-2010 року дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” взагалі не зупинялась, так не зупинена дія зазначеної статті і на момент подання позову до суду в 2011 році. Однак, відповідач протягом 2006-2007 року не здійснював йому виплату вказаної допомоги, а в 2008-2010 р. здійснював виплату у значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним Законом, що продовжувалось і на момент подачі даного позову до суду в 2011 році .
Посилаючись на вищевикладені обставини, а також на обставини і підстави викладені в позовній заяві позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці, зобов’язати Управління пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці здійснити йому перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01.01.2006 року по час розгляду справи , зобов’язавши Управління пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці протягом п’яти днів з моменту набрання чинності постанови здійснювати йому виплату пенсії в подальшому з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком довічно чи до зміни розміру вказаної державної соціальної допомоги дітям війни у встановленому законодавством порядку, понесені ним судові витрати просив стягнути з відповідача .
Ухвалою судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Предоляк О.С. від 29 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вимог щодо проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії з врахуванням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2006 року по 04.10.2010 року були залишені без розгляду, в іншій частині позовних вимог відкрите скорочене провадження.
Відповідно до вимог ст. 183-2 КАС України дана справа розглядається в порядку скороченого провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука отримавши ухвалу про відкриття по даній справі скороченого провадження з копію позовної заяви та доданих до неї документів заперечення проти позову у встановлений ст. 183-2 КАС України строк суду не надав.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши докази по справі у їх сукупності, суддя прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Суддею достовірно встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука та відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус "Дитини війни" оскільки є громадянином України та на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни позивачу було менше 18 років. Вказаний статус позивача підтверджується наявною в матеріалах справи світлокопією пенсійного посвідчення позивача з проставленим в ньому штампом «Дитини війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Протягом 2010 року дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не зупинялась. Станом на день винесення даної постанови, тобто станом на 18 травня 2011 року дія зазначеної статі Закону також не зупинена.
Отже враховуючи зазначений статус позивача він протягом 2010 року та станом на день винесення даної постанови (18.05.2011 р.) відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»мав право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір - немає.
При цьому суддя вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судді, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України»Пенсійний фонд України діє і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення, через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м.Кременчука. За таких обставин суддя прийшов до висновку, що нарахування та виплата підвищення до пенсії позивачу у розмірах встановлених законодавством, відноситься до повноважень відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м.Кременчука
На підставі викладеного суддя дійшов висновку що Управління пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області протягом 2010 року та станом на день винесення даної постави мало діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що відповідачем зроблено не було, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю самого відповідача наданої ним за письмовим зверненням позивача з якої постає що виплата зазначеної доплати до пенсії починаючи з жовтня 2009 року по теперішній час проводиться в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що в грошовому виразі складає 49 грн. 80 коп.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але відповідач –УПФ України в Автозаводському районі м.Кременчука не вчинило жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суддя вважає, що відповідач не виконав свої повноваження без поважних причин, а тому позов в частині визнання дій (бездіяльності) відповідача щодо виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м.Кременчука починаючи з 19.05.2011 року здійснювати виплату пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком –довічно чи до зміни розміру вказаної соціальної допомоги у встановленому законодавством порядку, суддя виходить з того, що чинним законодавством не передбачено зобов’язання вчинення будь-яких дій на майбутнє та відсутні підстави допускати, що відповідач і в подальшому, тобто на майбутнє, буде порушувати права позивача на одержання пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 6-14, 71, 86, 94, 99,100, 159-163, 167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району м. Кременчука - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука в частині не нарахування та не виплати позивачу ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у період з 04 жовтня 2010 р. по 18 травня 2011 р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука здійснити перерахунок ОСОБА_2 пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 04 жовтня 2010 р. по 18 травня 2011 р. з урахуванням вже проведених виплат за вказаний період.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 –відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок
Постанова прийнята в скороченому провадженні, а тому підлягає негайному виконанню відповідачем в повному обсязі відповідно до абзацу дев’ять ч. 1 ст. 256 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами, які не приймали участь у розгляді справи в цей же термін з дня отримання копії постанови.
Суддя: