ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
04 жовтня 2006 р. |
№ 43/69пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого судді |
Кривди Д.С. -(доповідача у справі), |
|
суддів : |
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Маріупольської міської ради |
|
на постанову |
Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2006 |
|
у справі |
№43/69пд господарського суду Донецької області |
|
за позовом |
Прокурора Жовтневого району м.Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради |
|
до |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
третя особа |
ПІІ “Автомобільне товариство Автоінвестбуд-Маріуполь” |
|
про |
розірвання договору оренди та стягнення заборгованості, |
за участю представників сторін від:
позивача: Лафазан О.О. -за довіреністю від 28.04.2006р.
відповідача: не з'явились
третьої особи: не з'явились
прокуратури: не з'явились
Згідно розпорядження В.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 03.10.2006р. здійснено заміну судді Бакуліної С.В. на суддю Уліцького А.М.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.04.2006р. (суддя Зубченко І.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності -приватного підприємця ОСОБА_1: на користь Маріупольської міської ради борг з орендної плати за оренду земельної ділянки в сумі 2650,92грн.; на користь державного бюджету державне мито в сумі 102грн.; на користь ДП “Судовий інформаційний центр” витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2006р. (судді Українська Р.М. -головуючий, Калантай М.В., Кондратьєва С.І.) рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2006р. змінено; позовні вимоги задоволено частково в сумі 2328,60грн.недоїмки з орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,4885га АДРЕСА_1 за період: квітень, травень, червень та половину березня 2004р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі Маріупольська міська рада просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що виконкомом Маріупольської міської ради 16.07.2003 року було прийняте рішення НОМЕР_1, яким приватному підприємцю ОСОБА_2 припинено право тимчасового користування земельною ділянкою площею 0,4885 га АДРЕСА_1 та ця земельна ділянка надана приватному підприємцю ОСОБА_1 в оренду терміном на 10 років для функціонування автомобільного транспорту - завершення будівництва та експлуатації автостоянки.
17.03.2004 року між Маріупольською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір на строкове, платне користування земельною ділянкою площею 0,4885 га АДРЕСА_1 терміном на 10 років для функціонування автомобільного транспорту (завершення будівництва та експлуатації автостоянки).
Договір від 17.03.2004 року зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис під номером НОМЕР_2.
17 березня 2004 року між сторонами складено акт приймання-передачі, як того вимагає ст.17 Закону України “Про оренду землі”, згідно якої передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Приймаючи рішення в частині позовних вимог про розірвання договору оренди, суди встановили, що за умовами п.4 договору сторони домовились, що такою підставою є добровільна відмова орендаря від права користування земельною ділянкою або припинення діяльності орендаря. Цим же пунктом передбачено, що сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше, ніж один місяць.
При цьому судами встановлено, що СПД ОСОБА_1 звернулась до міського голови Хотлубея Ю.Ю. з письмовою заявою про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 0,4885га АДРЕСА_1, яка була надана їй рішенням виконкому Маріупольської міської ради НОМЕР_1 від 16.07.2003 року. Заява зареєстрована виконкомом 03.06.2004 року (вхід. НОМЕР_3). Отже, на думку судів, з урахуванням умов договору та добровільного письмового попередження СПД ОСОБА_1, договір НОМЕР_2 визнається розірваним з 03.07.2004 року.
Тобто, на підставі встановленого суди попередніх інстанцій фактично підтвердили відсутність предмету спору в частині позовних вимог про розірвання спірного договору оренди, що є підставою для припинення провадження у справі відповідно до п.11 ст.80 ГПК України. Однак, суди помилково не припинили провадження в цій частині, а відмовили в задоволенні позову про розірвання договору. Таким чином, суди припустилися порушення процесуальних норм, у зв'язку з чим судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання спірного договору оренди від 17.03.2004р. підлягають зміні з припиненням в цій частині провадження у справі.
Щодо позовних вимог про стягнення недоїмки з орендної плати за землю з 01.09.2003р. по 30.09.2004р., місцевий суд дійшов висновку про стягнення плати за чотири місяці - з 01.04.2004р. до 01.07.2004р. (за час дії договору оренди між позивачем та відповідачем).
Натомість апеляційний господарський вирішив, що стягненню підлягає орендна плата за квітень, травень, червень та половину березня 2004р. -фактичний період перебування землі у користувача - СПД ОСОБА_1).
Однак, зазначені висновки господарських судів в цій частині позову не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 81, 83, 84 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності; а громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Суди не врахували, що в силу п. 8 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” (в редакції чинній на момент звернення з позовом у справі) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), а відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині стягнення орендної плати, а справа -направленню в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, ст.1119-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Маріупольської міської ради задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року та рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2006 року щодо відмови розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.03.2004р. змінити. Провадження в цій частині припинити.
Постанову та рішення судів щодо стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності -приватного підприємця ОСОБА_1 боргу орендної плати за оренду земельної ділянки скасувати. В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький