ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

05 жовтня 2006 р.

№ 2-30/3391.1-2006

 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

 

головуючого судді:

Кочерової Н.О.,

 

суддів:

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

 

за участю представників сторін:

 

від позивача -

не з'явилися;

 

від відповідача -

ОСОБА_1 (дов. від 31.08.2005р.);

 

розглянувши  матеріали касаційної  скарги

Санаторію “Піонер”

 

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду  від 01.06.2006р.

 

у справі

№2-30/3391.1-2006 господарського суду АРК

 

за позовом

Санаторію “Піонер”

 

до	СПД ОСОБА_2

 

про	розірвання договору

 

В С Т А Н О В И В :

 

Санаторій “Піонер” звернувся з позовом до СПД-ФО ОСОБА_2 про розірвання договору оренди майна від 27.03.02 на підставі п.2 ст.782 ЦК України (несплата орендної плати протягом трьох місяців підряд) та повернути орендоване майно.

Рішенням господарського суду АМР Крим від 10.04.06 у справі № 2-30/3391.1 -2006 Санаторію “Піонер” в позові відмовлено з підстав недоведеності позивачем факту вказаної позивачем заборгованості по орендній платі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.06 зазначене рішення господарського суду АР Крим залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі Санаторій “Піонер” просить скасувати ці судові рішення;  прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов. В обгрунтування цих вимог скаржник посилається на неповне з'ясування судами обставин справи, що пов'язані з фактом наявності заборгованості відповідача по орендній платі у спірному періоді.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представника відповідача в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи, що було також предметом судових досліджень попередніх судових інстанцій, підтверджується наступне.

27.03.02 між Санаторієм “Піонер” та СПД-ФО ОСОБА_2 був укладений договір оренди майна.

Предметом договору, відповідно до п.п 1.1 п.1, є споруди, розташовані АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 5.1 зазначеного договору оренди передбачено, що розмір орендної плати за орендований об'єкт складає 76,60 грн. в цілому.

Відповідно до ст.21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.92 № 2269-ХІІ розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

В п.п. 5.1 п.5 договору сторони змін не вносили, додаткову угоду не укладали.

Така зміна до цієї норми договору була проведена на підставі результатів перевірки КРУ в м.Сімферополі і Сімферопольського району (акт НОМЕР_1), згідно з висновками якої, визначена сторонами вказаного договору орендна плата, не відповідає Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.

Реалізація висновків контролюючого органу була проведена позивачем шляхом виставлення відповідачу (орендарю) рахунків на оплату орендної плати в новому розмірі.

Так згідно рахунку НОМЕР_2 відповідачем (орендарем) у спірному періоді було сплачено: квітень 2005 р. -2087,91 грн., травень 2005 р. -2084,32 грн., червень 2005 р. -2084,32 грн.  Фактична оплата цього рахунку відбулась 18.07.05 (а.с. 29-32 т.1).

Такий порядок розрахунків (виставлення орендодавцем рахунків на оплату орендованого майна) не передбачений договором, але фактично існував між сторонами, що підтверджується матеріалами справи (рахунок НОМЕР_3, рахунок НОМЕР_4, а.с 35, 39).

При відсутності факту внесення змін до договору оренди, та при наявності таких платежів по орендній платі (збільшених в односторонньому порядку) судові інстанції правомірно прийшли до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зазначене свідчить про повному встановлення судовими інстанціями обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального і процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ ГПК України Вищий господарський суд України,

 

                                 ПОСТАНОВИВ:

 

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.06 у справі № 2-30/3391.1-2006 залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.

 

 

 

Головуючий, суддя                                                                         Н.Кочерова 

 

 

                                                                       

 

Судді                                                                                                       В.Рибак

 

 

 

                                                                                        М.Черкащенко