Справа №11-782Головуючий у І інстанціїКулініченко
Категорія42Доповідач у 2 інстанції Матюшко
22.08.2011
УХВАЛА
Іменем України
18 серпня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді Авраменка М.Г.,
суддів –Матюшка М.П., Черкасова В.М.,
прокурора – Нечепоренко С.П.,
захисника засудженого –адвоката ОСОБА_1,
потерпілого –ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2011 року, яким
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, з середньою освітою, маючого на утриманні малолітню дитину, одруженого, працюючого, раніше не судимого,
засуджено за ч.3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки та згідно з ст. 76 КК України на нього покладено обов’язки передбачені п.п.2,3,4 названої статті КК України.
Цивільний позов ОСОБА_2 за клопотанням потерпілого залишено без розгляду.
Судові витрати за проведення експертиз на досудовому слідстві стягнуто з ОСОБА_3 на корить НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області у сумі 3039 грн.12 коп.
встановила:
Як зазначено у вироку, близько 7 години 10 хвилин 22.12.2010 року ОСОБА_3 при мокрому асфальтному покритті, керуючи технічно справним автомобілем «КІА СЕRATO»д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, разом з пасажиром ОСОБА_5, рухався по автодорозі Київ –Знам’янка в напрямку м. Знам’янка. На відрізку дороги 40 км.+28 м. поблизу с. Таценки Обухівського району Київської області ОСОБА_3, порушуючи вимоги п.п.1.2,1.3,1.5,2.3 «б», 12.1,12.2 та 12.3 ПДР України, проявив неуважність, не врахував швидкість руху свого автомобіля, своєчасно не зреагував на небезпеку, не вживши заходів аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об’їзду, внаслідок чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, котрі рухались по пішохідному переходу зліва направо відносно руху автомобіля та від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці ДТП.
Не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_3 в інкримінованому злочині та правильності юридичної кваліфікації його дій за ч.3 ст.286 КК України, прокурор та потерпілий ОСОБА_2 просять вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості і постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 за ч.3 ст.286 КК України призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Обґрунтовуючи апеляції, прокурор та потерпілий зазначають, що при призначенні покарання судом не було враховано, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді від 5 до 10 років позбавлення волі, що він грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, збивши потерпілих на пішохідному переході, а також внаслідок ДТП від отриманих тілесних ушкоджень загинули дві людини. Крім того, потерпілий ОСОБА_2 вказує, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 залишили сиротами троє його, ОСОБА_2, дітей.
Заслухавши доповідача, прокурора та потерпілого, які підтримали вимоги своїх апеляцій, засудженого та його захисника, котрі заперечували проти апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.
Однак, при розгляді справи по обвинуваченню ОСОБА_3 зазначені вимоги закону судом дотримано не було, а тому колегія суддів вважає за необхідне вирок постановлений щодо ОСОБА_3 скасувати.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов до підсудного, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Однак, до початку судового слідства, потерпілим до суду було надано заяву про залишення його позову без розгляду та повідомлено про намір звернутися з ним до ОСОБА_8 в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з постановленого судом вироку, цивільний позов за клопотанням потерпілого було залишено без розгляду, чим порушено вимоги ст. ст. 291, 328 КПК України, оскільки відповідно до зазначених норм, суд має право залишити позов без розгляду тільки у випадку неявки цивільного позивача в судове засідання та при постановленні виправдувального вироку з підстав відсутності в діях підсудного складу злочину.
Таким чином, цивільний позивач від заявленого цивільного позову не відмовився, а отже, суд мав з’ясувати точку зору підсудного з приводу заявленого позову, і у разі його визнання, вирішити питання про обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження.
Оскільки судом в судовому засіданні фактично не було з’ясовано питання щодо розміру цивільного позову, заявленого потерпілим до підсудного ОСОБА_3, точку зору останнього, то розгляд кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 в порядку ст. 299 КПК України є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що у відповідності до ст. 367 КПК України є підставою для скасування постановленого судом вироку.
Якщо при новому судовому розгляді вину ОСОБА_3 буде встановлено в обсязі, зазначеному в обвинувальному висновку, та при незмінній позиції потерпілих щодо призначення винному покарання у виді реального позбавлення волі –застосування судом ст. 75 КК України слід вважати м’яким.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,
ухвалила:
Апеляції прокурора та потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Судді: