Справа №  1-36/11   

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

          м. Носівка                                                                                          15 серпня 2011 року    

          Носівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого –судді Киреєва О.В.

 з участю секретаря –Драбиноги С.М.,

з участю прокурора –помічника прокурора Носівського району Чернігівської області Супруна Ю.В., прокурора Носівського району Герасименка О.Б.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Лихолітки Козелецького району, мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, освіта середня спеціальна, землевпорядника Червонопартизанської сільської ради, одруженої, на утриманні має матір ІНФОРМАЦІЯ_5, дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судиму,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1  ст.367  КК  України,

встановив:

З 04 квітня 1992 року ОСОБА_2 обіймає посаду землевпорядника Червонапартизанської сільської ради.

10 липня 2003 року ОСОБА_2, неналежно виконуючи службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, знаючи, що земельна ділянка, яку збирався приватизувати ОСОБА_5, перебуває в постійному користуванні Носівської районної державної лікарні ветеринарної медицини і на ній розміщена Червонопартизанська дільнична лікарня ветеринарної медицини, а також те, що рішення про передачу ОСОБА_5 у приватну влсність цієї земельної ділянки не приймалося, на засіданні восьмої сесії Черонопартизанської сільської ради Носівського району, доповідаючи питання щодо затвердження громадянами технічної документації на приватизацію земельних ділянкок, серед числа інших громадян зазначила і ОСОБА_5, після чого було прийнято відповідне рішення про затверждення громадянам,  в тому числі і ОСОБА_5, технічної документації на приватизацію земельних ділянок. В подальшому, на підставі вищевказаного рішення восьмої сесії Червонопартизанської сільської ради Носівського району від 10 липня 2003 року ОСОБА_5 15 липня 2004 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,5284 га, вартістю 19 853,88 грн., чим інтересам державної установи було заподіяно матеріальну шкоду, яка в 250 і більше разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками.

          В судовому засіданні ОСОБА_2 визнала себе винною по ч. 2 ст. 367 КК України, дала показання про те, що свою вину по ст. 364 КК України визнавала тому, що їй пообіцяли, що по відношенню до неї буде застосована ст. 75 КК України. Вона зробила не правильно. Перед тим, як надати земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_5 її не було вилучено з постійного користування Носівської районної лікарні ветеринарної медицини. Сільська рада затвердила технічну документацію на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_5, не вилучивши її з постійного користування Носівської районної лікарні ветеринарної медицини.

Крім особистого визнання вини підсудною, її  вина доведена зібраними по справі доказами, а саме:   

          Рішенням від 10 липня 2003 року VІІІ сесії 24 скликання Червонопартизанської сільської ради (а.с. 66), згідно якого гр. ОСОБА_5 затверджено технічну документацію по приватизації земельної ділянки  до видачі державного акту на право власності на землю площею 1,5284 га та передано йому безоплатно у власність дана земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.   

          Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧН №   041345   від 15 липня 2004 року (а.с. 57), згідно якого ОСОБА_5 на підставі рішення від 10 липня 2003 року Черовнопартизанської сільської ради  став власником земельної ділянки площею 1,5284 га, яка розташована по АДРЕСА_2. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будівель та ведення особистого селянського господарства.

          Державним актом на право постійного користування землею, який 20 листопада 1995 року видано Носівській станції по боротьбі з хворобами тварин Червонопартизанською сільською радою (а.с. 7).

          Трудовою книжкою, з якої видно, що 04 квітня 1992 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу в Червонопартизанську сільську раду, а з березня  2003 року обіймає посаду землевпорядника  (а.с. 87-89).

          Відповідно до посадових обов’язків, землевопрядник сільської ради відповідає за роботу земельної комісії, веде облік рішень про виділення земельних ділянок (а.с.90).  

Показаннями свідка ОСОБА_5, який пояснив, що у 2003 році він приватизував земельну ділянку, на якій знаходиться Червонопартизанська дільнична ветлікарня. Питання щодо виділення йому земельної ділянки для приватизації він вирішував з ОСОБА_6 В даний час він (свідок) використовує близько 0,7 га земельної ділянки, 0,4 га –під городом, а 0,3 га –під сінокосом, за іншою частиною земельної ділянки, просто доглядає, косить бур’яни. За позовом прокурора було скасовано, виданий йому,  Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, яка раніше перебувала в постійному користуванні Носівської районної лікарні ветеринарної медицини, був скасований. Відповідно до цього дана земельна ділянка перейшла з приватної власності ОСОБА_5 у постійне користування Носівської районної лікарні ветеринарної медицини.

          Показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив, що з 2003 року до жовтня 2005 року він працював начальником Носівської районної лікарні ветеринарної медицини. Начальником Управління ветеринарної медицини на той час був ОСОБА_8 Земельна ділянка, яку приватизував ОСОБА_5, перебувала в постійному користуванні Носівської районної лікарні ветеринарної медицини.

          Показаннями свідка ОСОБА_8,, який пояснив, що на території Червонопартизанської дільничної ветлікарні знаходилося дві житлові кімнати, які потім були перебудовані в одну двокімнатну квартиру. На час, коли йшла реорганізація сільського господарства, дані приміщення, почали розбиратися невідомими особами. Для уникнення повного зруйнування житлового фонду було надано квартиру ветлікарю Червонопартизанської дільничної ветлікарні ОСОБА_5 Згодом останній приватизував квартиру, став проживати в ній. Коли постало питання стосовно виділення йому земельної ділянки, то ОСОБА_5 звернувся до начальника Носівської районної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_6 так, як вирішення даного питання входило в його повноваження.

          Показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що в 2003 році начальником Носівської районної лікарні ветеринарної медицини було надано дозвіл на приватизацію частини житлових приміщень, які належали даній державній установі. Ветлікар Червонопартизанської дільничної ветлікарні ОСОБА_5 скористався даним дозволом і приватизував житловий будинок, який розташований на території Червонопартизанської дільничної ветлікарні. Це все робилося заради того, щоб утримати ветлікарів на робочих місцях. До сільських рад направлялися листи, в яких просилося надати допомогу даним особам в питанні приватизації земельних ділянок. Дані питання були винесені на сесію сільської ради і позитивно вирішені. З 1995 році був виготовлений Державний акт, відповідно до якого земельна ділянка, на якій розташоване приміщення Червонопартизанської дільничної ветлікарні, передавалося у постійне користування Носівської районної лікарні ветеринарної медицини. На той час не було єдиного Державного реєстру, в якому б зазначалося, які земельні ділянки є приватизованими, а тому і було допущено помилку, яка полягає в тому, що ОСОБА_5 приватизував земельну ділянку попередньо не вилучену з постійного користування Носівської районної лікарні ветеринарної медицини.

          Прокурор відмовився змінювати обвинувачення підсудній ОСОБА_2          

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами встановлено, що підсудна ОСОБА_10 неналежно поставилася до виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам державної уставнови, вчинила службову недбалість, тому її дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст.367 КК України.  

ОСОБА_2 винна у вчиненні даного злочину.

По місцю проживання ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність закриття даної кримінальної справи в зв’язку з закінченням строків давності притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за наступних підстав.

Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, віднесений до категорії середньої тяжкості.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення  злочину середньої тяжкості, який передбачає покарання у виді позбавлення волі, складає 5 років з дня вчинення особою злочину. Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухиляється від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Відповідно до ст. 11-1 КПК України таке звільнення є обов’язковим.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_2 від слідства не ухилялася, в розшуку не перебувала.

З огляду на викладене, враховуючи те, що подія злочину мала місце 10 липня 2003 року, суд приходить до висновку про те, що станом на теперішній час по даній кримінальній справі скінчився строк давності притягнення підсудної ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

Керуючись ст. ст. 7-1,  11-1 КПК України, 49 КК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - закрити в зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.           

На постанову може бути подана апеляція протягом 7 діб з дня її винесення.

Суддя                                                                  О.В.Киреєв