Справа № 2-266/11

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 червня 2011 року                                                                                                      м. Житомир

Житомирський  районний суд Житомирської області          

у складі: головуючого судді Баренко С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лабенської Л.І., сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Житомирський комбінат силікатних виробів»(далі - товариство), ОСОБА_3, Страхової компанії «Вексель»(далі - компанія), Моторно (транспортне) страхове  бюро України (далі –МТСБУ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) і витрат, пов’язаних з розглядом справи та проведення експертизи, -

                                               В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з товариства 14665 грн. 53 коп. збитків, 3671 грн. судових витрат, з ОСОБА_3 10 000 грн. немайнової шкоди. Позов, з посиланням на вимоги ст.ст.1166,1167, 1172,1187 ЦК України мотивовано тим, що з вини ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з товариством, 16.03.2010 сталася  ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача.

          Під час розгляду справи за клопотанням товариства у якості відповідачів були залучені страхові кампанії.

          ОСОБА_4 позов  підтримав. Пояснив, що вина ОСОБА_3 у пошкодженні автомобіля позивача доведена судовим рішенням. Позивач 17.03.2010 звернувся до кампанії для отримання страхового відшкодування. Висновком експерта, якого призначила компанія, було визначено розмір матеріального збитку, проте компанія жодних виплат не здійснювала, покликаючись на банкрутство. Просив позов задовольнити.

          Представник товариства не заперечував, що дана пригода сталася з вини ОСОБА_3, який на той час перебував у трудових відносинах з товариством. Стверджував, що за генеральним договором, укладеним між товариством та компанією, остання у відповідності до вимог Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно–правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та ст.1194 ЦК України, повинно відшкодувати ОСОБА_5 збитки, заподіяні внаслідок ДТП. У зв’язку з тим, що компанія з причин банкрутства, тобто за браком коштів не виконує свої обов’язки, ці виплати повинно здійснювати МТСБУ за рахунок коштів фонду.

          ОСОБА_3 визнав, що, під час виконання ним трудових обов’язків у товаристві, з його вини сталася дана ДТП, проте вважає, що розмір моральної шкоди, визначений позивачем є не розумним. Жодних тілесних ушкоджень позивачем отримано не було, правопорушення вчинено з необережності. За своїм матеріальним станом відповідач не в змозі сплатити таку суму.

          На думку представника МТСБУ позовні вимоги підлягають задоволенню за рахунок товариства, оскільки компанія визнана банкрутом, а товариство та ОСОБА_2 у встановлений строк не надали компанії необхідних документів, як –от страховий акт про виплату страхового відшкодування або набране з цього приводу  законної сили рішення суду. За цих умов товариство та позивач не включені до реєстру кредиторів, а тому не мають право на страхове відшкодування.

          Беручи до уваги пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали даної справи, судом встановлені обставини, які відповідають цивільним правовідносинам.

          16.03.2010 о 22 год. 07 хв. на 20 км. а/д Житомир-Чернівці,  з вини  ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з товариством, та керував автомобілем МАЗ д/н НОМЕР_3 з напівпричепом МАЗ д/н НОМЕР_2 сталося зіткнення  з автомобілем ВАЗ 2105 д/н НОМЕР_4, який належить позивачу. Наведені ТЗ отримали механічні пошкодження.

          Відповідно до постанови цього суду від 19.04.2010 винним у вчиненні цієї ДТП визнано ОСОБА_3, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП (а.с.9).

          Сторони визнали факт перебування ОСОБА_3 під час вчинення цієї ДТП у трудових відносинах з товариством, а також те, що позивач  та товариство вчасно звернувся до компанії із заявою про страхове відшкодування з наданням довідки ДАЇ про обставини ДТП. Ккомпанія визначила експерта, а тому ці обставини не підлягають доказуванню (ч.1 ст.61 ЦПК України).

          Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

          За роз’ясненнями, викладеними у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27.03.92р.(з послідуючими змінами)  не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела. А тому, суд вважає, що ОСОБА_3 не може відповідати за  вимогами позивача.

          10.12.2009  між товариством та компанією укладений генеральний договір  № 405, за умовами якого, компанія при настанні страхового випадку  відповідно до ліміту відповідальності відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була завдана внаслідок ДТП. Строк дії страхового захисту по кожному забезпеченому транспортному засобі зазначається в полісі, який виписується на кожний забезпечений ТЗ.(п.п.7,1, 8.2).

          На виконання умов цього договору  05.01.2010 кампанія виписала товариству поліси обов’язкового страхування наземного транспорту на період з 11.01.2010 по 10.01.2011 №ВЕ/0378551 та № ВЕ/ 0378452  автомобіля МАЗ д/н НОМЕР_3 та напівпричепу МАЗ д/н НОМЕР_2 МАЗ (а.с.41 - 45).

          Таким чином ДТП відноситься до страхового випадку і трапилася під час дії полісу.

          Відповідно до умов договору виплата страхового відшкодування здійснюється компанією на підставі заяви на виплату страхового відшкодування та довідки органів внутрішніх справ про обставини скоєння ДТП. Після розгляду наданих документів, компанія приймає рішення  про виплату страхового відшкодування, або про відмову у здійсненні таких виплат. Про прийняте рішення компанія повідомляє заявника протягом трьох днів. (п.п.7.2, 7.2,1, 7.2,2.

          Статею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання мають виконуватися відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів  цивільного законодавства. Компанія та МТСБУ належних доказів про невиконання товариством умов договору суду не представила. Посилання компанії про відсутність страхового акту про виплату страхового відшкодування або відповідного рішення станом на 30.04.2010 на думку суду, не звільняє страхові компанії від страхових виплат.

          Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів»(далі - Закон) у разі ліквідації страховика (компанія) за рішенням  визначених законом органів обов’язки по договорах  обов’язкового страхування  виконує ліквідаційна комісія, а при не недостатності коштів - приймає на себе МТСБУ. Ураховуючи обставини справи суд вважає, що страхові виплати повинно здійснювати МТСБУ.

          Експертний висновок № 159 від 23.03.2010 свідчить, що збиток заподіяний власнику ТЗ складає 14665,53 грн. (а.с.10-15). Вартість проведеної експертної оцінки становить 500 грн., що підтверджується актом прийому-передачі № 159 та розрахунком до нього (а.с.21,22).

          Зі змісту п.22.3 Закону, потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше, ніж 5% ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 Закону, тобто 2550 грн., а тому визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер моральних страждань, понесених позивачем, викликаної пошкодженням його автомобіля, розмір матеріальних збитків, наявного дискомфорту, зміну звичок позивача, думку відповідачів і оцінює її в грошовому еквіваленті в розмірі 1500 грн., виходячи з кратності неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

          Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, не підлягають до задоволення. Так, всупереч вимогам п.4 ст.42 ЦПК України повноваження адвоката належним чином не оформлені. Ст. 84 ЦПК України передбачений порядок компенсації сторонам витрат на правову допомогу, які документально підтверджені та за встановленим граничним розміром. Належних фінансових документів з цього приводу суду не надано. За положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», граничний розмір витрат на правову допомогу не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Час роботи адвоката також не визначено.

          Керуючись: ст.ст. 16, 22, 23, 526,  1166, 1167, 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст. ст.57,59, 60,61, 84, 88, 212,213,214,215,218  ЦПК України, суд, -

                                                                В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Моторно транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_1 14665,53 грн. матеріальної та 1500 грн. моральної  шкоди, 500 грн. витрат за проведення експертної оцінки, 146,65 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в цьому суді.

В решті позову відмовити за недоведеністю.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                                                                                          Баренко С.Г.