Справа №  2-а-1073/11

2011 р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06.05.2011

          Іллінецький районний суд Вінницької області в скаладі судді Димбіцького Ю.В.  розглянувши у  відкритому судовому засіданнів в м. Іллінці в порядку скороченого провадження адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги дітям війни,

                                                          ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до управління пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області, в якому вказала, що вона є  «дитиною війни», відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак розміри виплачених їй відповідачем коштів щомісячної державної соціальної допомоги за період із 01 січня 2006 року по 01 січня 2011 року не відповідають таким вимогам чинного законодавства України. При здійсненні виплат у вказаний період відповідач керувався відповідними нормами законів України про бюджети на відповідні роки, якими обмежувались такі виплати, однак при цьому не врахував Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та  від 22 травня 2008 року, за якими такі обмеження були визнані неконституційними.

Тому позивачка просить суд поновити їй строк на звернення до суду, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми щомісячної  державної соціальної допомоги дитині війни та проводити таку виплату  довічно.

Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області  протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття скороченого провадження з копією позовної заяви та доданих документів не подало до канцелярії суду письмових заперечень на позов чи заяви про його визнання.

          Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню із наступних мотивів.

Як встановлено судом, позивачка має статус дитини війни, що підтверджується копією її паспорта. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 цього Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» дію ст.6 вказаного Закону на 2006 рік було зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» до ст.110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року. Таким чином,  у відповідача в 2006 році не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не були запроваджені, тому в задоволенні позову в цій частині вимог позивачці слід відмовити.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.  Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 за № 6-рп/2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з урахуванням ст.111 цього Закону. Тому право та такі виплати у 2007 році у позивачки було, починаючи із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу 1, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Тому право та такі виплати у 2008 році у позивачки було, починаючи із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

У 2009-2011 роках дія вказаної норми закону не зупинялась, тому за цей час позивачка мала право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у повному розмірі.

Суд вважає, що позивачка, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у вказані періоди 2007, 2008, 2009, 2010, 2011  років мала право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлений не розмір мінімальної пенсії, з якого обчислюється доплата особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до  30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. Тому розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Крім того, згідно ч.1 ст.3  Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Виходячи із приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, дати ухвалення рішень Конституційним Судом України та моменту звернення позивачки до суду із цим позовом, суд вважає доведеним обов’язок відповідача нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», лише за період із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 01 січня 2011 року.

          Згідно ст.99 КАС України, адміністративний  позов  може  бути  подано в межах строку звернення до адміністративного суду,  встановленого  цим  Кодексом або іншими законами. Для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Позивачка просить поновити їй строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

В підтвердження своїх позовних вимог позивачка надала суду довідку Управління пенсійного фонду України в Іллінецькому районі  про розмір фактично виплаченої їй пенсії, яка датована 01 березня 2011 року, тому суд визнає цю дату днем, коли вона дізналася про порушення свого права та вважає, що строк на звернення до суду з адміністративним позовом нею не пропущений.

 Крім того, відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Державні соціальні гарантії, зокрема підвищення до пенсії дитині війни, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня, передбаченого ст.48 Конституції України, тому право на соціальний захист не може бути  обмежено.

Дослідивши в сукупності докази по справі, суд визнає необхідним відновити порушене право позивачки шляхом зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачці надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 01 січня 2011 року та виплачувати надалі до припинення такого права.

При цьому перерахунок конкретним сум такої недоплаченої позивачу допомоги має бути проведений відповідачем, оскільки це не входить до компетенції адміністративного суду.

Понесені позивачкою судові витрати по справі слід стягнути на її користь за рахунок Державного бюджету України.

В задоволенні решти вимог позивачки слід відмовити.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст.158 - 163 КАС України,

                                              П О С Т А Н О В  И  В:

  Позов задовольнити частково.

           Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області провести перерахунок належних ОСОБА_1 виплат, згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за періоди із  9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 01 січня 2011 року та виплачувати надалі до припинення такого права.

           Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачені нею 3 грн. 40 коп. судового збору за рахунок Державного бюджету України.

           В решті позовних вимог відмовити.

           Копії цієї постанови невідкладно направити сторонам.

      Постанова  за  результатами  скороченого  провадження може бути оскаржена сторонами до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів. Постанова може бути оскаржена в  апеляційному  порядку  також іншими  особами  у зв'язку з тим,  що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для  подання  апеляційної  скарги  стороною  або  іншою особою,   яка  брала  участь  у  справі,  обчислюється  з  моменту отримання копії постанови.

Суддя: