Справа №295/16945/24

1-в/295/1772/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» про приведення вироку, ухваленого стосовно засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024 року №3886-ІХ,-

В С Т А Н О В И В :

ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» звернулася до суду з поданням про приведення вироку, ухваленого стосовно засудженого ОСОБА_3 , у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024 року №3886-ІХ.

Представник установи та прокурор подання підтримали.

Засуджений надав згоду на проведення судового засідання без його участі, подання колонії підтримав.

Дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, суд дійшов такого висновку.

Вироком Горохівського районного суду Волинської області від 12.01.2021 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.09.2021 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Горохівського районного суду Волинської області від 12.01.2021, більш суворим, призначеного цим вироком, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.04.2023, з урахуванням вироку Черкаського апеляційного суду від 23.01.2024, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, призначено такі покарання: за ч.4 ст.185 КК України позбавлення волі на строк 5 років; за ч.1 ст.357 КК України обмеження волі на строк 1 рік; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.09.2021, у виді 6 місяців позбавлення волі, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію у в часі.

Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК України. Згідно з ч.1 цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі, на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 № 3886-IX (далі Закон № 3886-ІХ), який набрав законної сили 09.08.2024, встановлено, що дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує два неоподатковувані мінімуми доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає адміністративна відповідальність, передбачена ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, внесені Законом № 3886-ІХ зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і скасовують кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

ОСОБА_3 відбуває покарання, у тому числі, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, внаслідок якого могло бути заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 829,88 грн.

На момент вчинення ОСОБА_3 вказаного кримінального правопорушення, зокрема, 05.01.2021, два неоподатковувані мінімуми доходів громадян становили 2270 грн.

Відповідно до ч.2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання, призначеного вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.09.2021, та з урахуванням того, що на момент скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, іспитовий строк, визначений вироком Горохівського районного суду Волинської області від 12.01.2021, сплинув, ОСОБА_3 повинен відбувати покарання за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.04.2023, з урахуванням вироку Черкаського апеляційного суду від 23.01.2024, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, без застосування ст.71 КК України та з виключенням кваліфікуючої ознаки «повторність» при кваліфікації його дій за ч.4 ст.185 КК України.

Керуючись ст. 74 КК України,  ст.ст.537, 539 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.09.2021.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.04.2023, з урахуванням вироку Черкаського апеляційного суду від 23.01.2024, за ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ч.4 ст.185 КК України (без кваліфікуючої ознаки «вчинене повторно») до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, та на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання рахувати згідно з вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.04.2023, з урахуванням вироку Черкаського апеляційного суду від 23.01.2024, а саме, з 13.04.2023.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом семи днів з дня її постановлення, а засудженим у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                                                           ОСОБА_4