Справа № 2-а-4293/2011

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"21" липня 2011 р.  Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого суддіКозачук О.М.

при секретаріЛевицькій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві  адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про зобов»язання здійснити перерахунок пенсії, -  

                       В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії у відповідності з вимогами ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р., оскільки у 2010 році повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що при перерахунку її пенсії у 2009 році було застосовано показник заробітної плати в середньому на одну особу по Україні за 2007 рік - 1197,91 грн. Це суперечить діючому законодавству про пенсійне страхування, відповідно до якого повинен застосовуватись показник середньої заробітної плати за попередній рік. Тобто, згідно Закону України від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у 2009 році повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2008 рік, який складає 1573,99 грн. Фактично здійснений перерахунок призводить до значного заниження суми перерахованої пенсії, порушенню прав і не відповідає вимогам чинного законодавства.

У 2011 році вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі  м. Києва з проханням перерахувати пенсію, на її звернення надійшла відповідь Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі про відмову в перерахунку пенсії.

В судовому засіданні позивач уточнала позовні вимоги, просила зобов»язати відповідача зробити перерахунок її пенсії за віком у відповідності до ст.. 40, 42 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне стархування»із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік –з 18.11.2010 року.

Представник відповідача в судове засідання не з»яви вився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

            Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було внесено зміни, а саме було передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону, враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що визначався згідно зі ст.40 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. зміни, що були внесені до ст. ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними. У зв'язку з цим, перерахунки пенсій проводились відповідно до підп. З п. 11 Постанови КМ України від 28.05.2008 р.№ 530. Оскільки, на сьогоднішній день питання визначення показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески не врегульовано в законодавчому порядку, перерахунки пенсій у 2009 році відповідно до підпункту 3 п. 11 Постанови КМ України від 28.05.2008 р. № 530 провадяться із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.) При цьому необхідно зазначити, що при призначенні пенсій у 2009 році застосовується показник заробітної плати за 2008 рік (1573, 99 грн.), як це визначено ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та підпунктом 2 пункту 11 Постанови КМ України від 28.05.2008 р. № 530. За таких обставин, коли Закон є чинним, а положення бюджетних законів є неконституційними з часу їх прийняття при вирішенні спору потрібно керуватися принципом верховенства права. В ст. ст. 40 та 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено перерахунку пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати, а тільки при первинному призначенні пенсії. І тільки Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530, для збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, було прийнято рішення щодо застосування при перерахунку пенсії згідно ст.42, ч. 1 ст. 40 показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії (2007 рік -1197 грн. 91 коп.), адже вищезазначена постанова прийнята у 2008 році. Зауважують, що в 2009 році жодного нормативного акту щодо врегулювання питання застосування показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, яка застосовується саме для перерахунку згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", урядом прийнято не було, в зв'язку з чим Пенсійним фондом України спільно з Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято рішення щодо застосування середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні при перерахунку пенсії за 2007 рік. Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснює перерахунок пенсії згідно ст. 116 Конституції України, ст.ст. 42,40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, просять відмовити в задоволенні адміністративного позову, оскільки управління проводить перерахунки пенсії відповідно вимог чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, 22 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.

          У відповідності до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші нормативно правові акти, які визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно зі ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через принцип юридичної визначеності, згідно якого остаточне рішення суду у справі не може піддаватися сумніву, навіть у разі зміни законодавства (п. п. 51-52 рішення у справі “Рябих проти Росії” від 24 липня 2003 року) Крім цього, відповідно до роз’яснення Верховного Суду України № 1-5\400 від 14 липня 2006 року, наданого на підставі листа Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у справі “Качко проти України”, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно –правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженому Постановою КМ України від 24.10.2007 № 1261 та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Судом встановлено, що з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-4, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ч. 3-4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в первинній редакції) визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Кожний наступний перерахунок пенсії проводится не раніше як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону.

Законом України № 2291 –4 від 23 грудня 2004 року було внесено зміни до назви ст 42 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”та доповнено ч. 3, у зв’язку з чим вищенаведену ч. 3 ст. 42 Закону було вказано вважати ч. 4 зазначеного Закону.

Пунктом 26 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік»було зупинено на 2007 рік дію ч. 4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 102 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 провадиться з урахуванням не менше 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008-2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року були внесені зміни, в тому числі й до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадится перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку)пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до закону, враховується для обчислення песії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Частина 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачала проведення перерахунків пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що визнавався згідно ст. 40 Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. визнані неконституційними, серед іншого, і положення підп. 10 пункту 35 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1.01.2008 р. були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема до ч. 4 ст. 42.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У пункті 6 рішення КСУ зазначено, що рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції, які були чинними до внесення змін Законом № 107.

Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У зв'язку з тим, що позивач є працюючим пенсіонером та після попереднього перерахунку пенсії має більше 24 місяців страхового стажу, то має право на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, що передбачено ст. 42 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В установленому порядку позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою та відповідними документами на перерахунок пенсії як працюючому пенсіонеру, однак відповідач, визнаючи право позивача на перерахунок пенсії в 2009 році з врахуванням стажу та заробітку, при цьому використовує для перерахунку показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2007 рік - в сумі 1197,91 грн. у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року №1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян».

У відповідності до п.4 ст. 4 ЦК України Постанови КМ України є актами цивільного законодавства. До повноважень КМ України, визначених ст. 116 Конституції України, зокрема, належить забезпечення проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту. КМ України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Порядок здійснення зазначеного перерахунку був визначений Постановою КМ України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме:

-у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону (1058-15) продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1ст.40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абз.3 ч.1 ст.40 Закону (1058-15).

Проте, Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва перерахунок пенсії позивачу у 2009 році був здійснений із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно де Закону враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік - 1197,91 грн., незважаючи на те, що 27.02.2009 року був затверджений показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу, у розмірі 1573,99 грн., який застосовується при визначенні коефіцієнту заробітної плати за 2008 рік при призначенні пенсій у відповідності з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В перерахунку пенсії з урахуванням цього показника середньої заробітної плати позивачу було відмовлено з посиланням на спільний лист Мінпраці та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року.

В п.1.4 Наказу Мін'юсту України від 12.04.2005 року «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів»зазначено, що нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.

Нормативно-правові акти Пенсійного фонду України підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством (п.7. Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Постановою КМ України від 24.10.2007 р. N 1261). Лист Мінпраці та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 р. був опублікований в газеті «Все про бухгалтерський облік»01.06.2009 р., але ця публікація носила інформаційний, а не офіційний характер.

Виходячи з цього, вказаний лист, що зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, не є нормативно-правовим актом, не зареєстрований в Мін'юсті, як це передбачено Указом Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», та ніде офіційно не оприлюднений, що суперечить ст. 57 Конституції України.

Таким чином, спільний лист від 11.03.2009 р. Мінпраці та Пенсійного фонду України незаконно змінює діючий порядок перерахунку пенсій та істотно обмежує право на перерахунок пенсії оскільки, будучи службовою кореспонденцією, не може встановлювати нову правову норму щодо механізму перерахунку пенсій у 2009 році.

У відповідності з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У відповідності з положеннями Конституції України зміст та обсяг існуючих прав і свобод не може бути звужений при прийнятті нових чи внесенні змін у діючі закони (ч. З ст. 22 Конституції) конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, і юридичними засобами - здійснення цього права, а тому відповідно до ст.ст. 6, 19, 68 Конституції вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Таким чином, проведення відповідачем перерахунку пенсій у 2009 році відповідно до п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік - 1197,91 грн., не має під собою правового обґрунтування, не підкріплене посиланнями на норми чинного законодавства і є всього лише спробами незаконно звузити права працюючих пенсіонерів і в 2009 році перераховувати пенсію в заниженому розмірі.

Подібні спроби відмічені і в Постанові Верховної Ради України № 1700-ІУ від 11.05.2004 р.«Про сучасний стан пенсійного забезпечення і впровадження пенсійного страхування в Україні», за змістом п.2 якої вважається неприпустимим і таким, що суперечать Конституції України невиконання законів у сфері пенсійного забезпечення та будь-які спроби звузити обсяг чи зміст існуючих прав пенсіонерів, які встановлені законодавчими актами.

Такої ж правової позиції дотримуються Уповноважений з прав людини ОСОБА_4, яка листом «Про усунення порушень прав громадян на перерахунок пенсії»від 30.04.2009 р. звертала увагу Міністра праці та соціальної політики України на існуюче порушення.

Федерація профспілок України офіційним листом №04/01-16/630 від 26.03.2009 р. до Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України вимагала відкликати їх спільний лист від 11.03.2009 р.

Голова Федерації профспілок України звернувся до Прем'єр-Міністра України листом від 30.04.2009 р. з вимогою вжити вичерпних заходів до відкликання спільного листа Мінпраці та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 р. як такого, що порушує права працюючих пенсіонерів, та привести порядок перерахунку їх пенсій у відповідність з нормами чинного законодавства.

Своїм зверненням Федерація профспілок України до Міністерства юстиції України просила надати офіційне роз'яснення щодо правомірності дій Мінпраці та Пенсійного фонду України в частині проведення перерахунку пенсій відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2007 рік (1197,91 грн.) замість аналогічного показника за 2008 рік, як того вимагає стаття 40 зазначеного Закону.

У відповіді Міністерства юстиції України від 17.07.2009 р. повідомляється, що встановлення нових правових норм листами є порушенням законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у зв'язку з цим вони підлягають негайному відкликанню з місць застосування та скасуванню. Листом Міністерства юстиції України до Мінпраці та Пенсійного фонду України повторно зверталось з вимогою відкликати спільний лист від 11.03.2009 року з місць застосування та його скасування.

Так, в 2006 році для перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва застосовувався показник середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, тобто за 2005 рік.

Відповідно до листів Пенсійного фонду України показники заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік становить - 1197,91 грн., за 2008 рік - 1573,99 грн.

Позиція відповідача, яка грунтується виключно на відсутності законодавчого регулювання питання щодо визначення заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, що з огляду на вищевказані норми закону є помилковою та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, проведений управлінням перерахунок пенсії позивачу у 2009 році, виходячи із показників заробітної плати (доходу) в середньому одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески при призначенні пенсії та їх перерахунку з урахуванням стажу та заробітку, набутого після призначення пенсії, відповідно до роз'яснень спільного листа Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 р., тобто врахування показника заробітної плати для обчислення пенсії за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн. є безпідставним, як з огляду на недоведеність приписів зазначених листів вимогам Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», так і з огляду на положення принципу законності, визначених п.п. 2-4 ст. 9 КАC України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії відповідно до підп.3 п. 11 Постанови КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28.05.2008 р. із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по України, а якої сплачено страхові внески та яка відповідно до ст.ст. 40,42 Закону України«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за 2009 рік, є протиправними, оскільки не відповідають вищевказаним вимогам закону, а тому позовні вимоги позивачки грунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.

Слід констатувати, що посадовими особами УПФ України Дніпровського району м. Києва було відмовлено в реалізації права на перерахунок раніше призначеної пенсії.

Така позиція відповідача ґрунтується на вибірковому тлумаченні конституційних та законодавчих норм, що найменш викладає здивування діями органу державної влади та його окремих посадових осіб, які відповідно до ст. 19 Конституції України зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений, в першу чергу, Конституцією та законами України.

Незважаючи на те, що 27.02.2009 р. був затверджений показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу у сумі 1 573,99 грн., який має застосовуватись при визначенні коефіцієнту заробітної плати за 2009 рік при призначенні пенсій у відповідності з Законом, відповідач відмовився проводити перерахунок з врахуванням цього показника середньої заробітної плати та 2008 рік, хоча такий перерахунок явно обумовлений Постановою КM України від 28.05.2008 р. № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" і виплачує пенсію із застосуванням показника заробітної плати з якої сплачено страхові внески за 2007 рік.

Між тим, із змісту ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»випливає, що для перерахунку пенсій застосовується показник середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії. Адже, якщо при перерахунку пенсії береться заробітна плата відповідно до абз.1 ч.1 ст.40, то, відповідно, має застосовуватися і той показник середньої заробітної плати, який береться при призначенні пенсії із заробітку відповідно до цієї ж ч.1 ст. 40 Закону, тобто за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.

Так, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначається, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.99 № 8рп99, від 20.03.2002 № 5 рп2002, від 17.03.2004 № 7 рп2004, від 01.12.2004 № 20 рп2004).

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Разом з цим, з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами чинного законодавства України Пленум Верховного Суду України своєю постановою від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” роз’яснив (п.19), що відповідно до ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно –правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Ч. 3 ст. 22 Конституції України передбачено, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідач не надав суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

          Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлені обмеження слід розцінювати як порушення категоричного імперативу, закріпленого ст. 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів.

За таких обставин суд вважає, що дії суб’єкту владних повноважень –УПФ України Дніпровського району м. Києва при здійсненні ним владних управлінських функцій призвели до порушення законних прав та інтересів позивача на отримання ним правильно нарахованого пенсійного забезпечення за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 21-22, 46, 53, 55, 58, 60, 152 Конституції України, ст.ст. 2, 5-6, 14, 17-19,49,51,69-72,76,79,93,99-100,104,161-163КАСУкраїни,ЗакономУкраїни«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3   –задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»- неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі  м. Києва здійснити перерахунок ОСОБА_3 пенсії та виплатити  різницю недоотриманої нею пенсії починаючи з 18.11.2010 року  з урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2009 рік, відповідно до ст.ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням проведених раніше виплат.

Відшкодувати  ОСОБА_3 судові витрати в розмірі  3 грн. 40 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд  м. Києва протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя: