2-66/11  

№ 2-381/10

РІШЕННЯ

Іменем  України

22 лютого 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого –судді Цукурова В.П.,

при секретарі –Щукіній О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_5, про визнання договорів недійсними, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

03.12.2007 року Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», та фізична особа ОСОБА_3 уклали кредитний договір №800002782.

Відповідно до п. 2 договору позивач зобов'язується надати ОСОБА_3 кредит у сумі 191250 доларів США для оплати вартості квартири, строком на 300 місяців - з 03.12.2007 року до 03.12.2032 року.

Відповідно до п. З договору ОСОБА_3 зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши ОСОБА_3 кредит у сумі 191250 доларів США, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_3

У порушення умов договору ОСОБА_3 свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 17.06.2009 має прострочену заборгованість за кредитом -190449,83 доларів США: що за курсом НБУ на 17.06.2009 р. складає 1449589,84 гривень, за відсотками - 26186,90 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 199318,97 гривень.

Відповідно до пункту 3.6 договору у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, ОСОБА_3 зобов'язана сплатити позивачу пеню в розмірі 1% відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення.

На 17.06.2009 року розмір пені становить 32246,69 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 245442,46 гривень.

Одночасно, 03.12.2007 року Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», та фізична особа ОСОБА_4, фізична особа ОСОБА_5, уклали договір поруки №800002782-П/1, та договір поруки №800002782-П/2 відповідно.

Відповідно до п.2.1 договору поруки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як поручителі поручаються за виконання ОСОБА_3 обов'язків, які виникли на підставі договору.

Відповідно до п.3.1 договору поруки №800002782-П/1 та договору поруки №800002782-П/2 відповідачі відповідають перед позивачем за порушення обов'язків за договором, як солідарні боржники. Поручителі відповідають перед позивачем у тому ж обсязі, що і ОСОБА_3

Відповідно до п. 5.1 договору у разі невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_3 будь-яких обов'язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором.

Відповідно до п.2.1 договору поруки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_3 обов'язків за договором, зобов'язаний у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення досудової вимоги повернути позивачеві кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші зобов'язання за договором.

На виконання умов договору відповідачам було направлено вимоги про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимоги не виконані.

До теперішнього часу відповідачами борг не погашався.

Просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредиту в сумі 1449589,84 гривень, заборгованість  за  відсотками  в сумі 199318,97 гривень, пеню в сумі 245442,46 гривень, а всього 1894351,27 гривень.

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_5, про визнання договорів недійсними, посилаючись на наступні обставини.

03.12.2007 р. між ЗАТ „Альфа-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 800002782.

Згідно з умовами п. 2 вказаного договору банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 191250 доларів США зі строком користування на 300 місяців - з 03.12.2007 р. до 03.12.2032 р.

Договором також передбачена сплата процентів за користування кредитом у згідно графіка також в доларах США.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором № 800002782 від 03.12.2007 р.  банком з ОСОБА_4 укладено договір поруки № 800002782-П/1 від 03.12.2007 р.

Додатково в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором № 800002782 від 03.12.2007 р. банком з ОСОБА_5 укладено договір поруки № 800002782-П/2 від 03.12.2007 р.

Також додатково в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором банком з ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 800002782-И від 03.12.2007 р.

Позивач вважає, що зобов‘язання за кредитним договором незаконно було виражено у доларах США, а не в національній валюті.

Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст. 192 ЦК України, відповідно якої законним платіжним засобом на території України, є грошова одиниця України.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України —гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіціальним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України»гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов'язаннями, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України може використовуватися лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов'язкового вираження зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Крім того, на день укладання кредитного договору іноземний курс валюти був значно нижчий, ніж на теперішній час. Отже, існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, в зв'язку із чим значно погіршився фінансовий стан позивача.

Таким чином, кредитний договір є недійсним.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, договори поруки, договір іпотеки були укладені з порушенням вимог ст. 548 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, договори поруки та договір іпотеки, як такі, що суперечать ст. 548 ЦК України, є недійсними і не тягнуть за собою правових наслідків згідно ч. 1 ст. 206 ЦК України.

Просив суд визнати недійсним кредитний договір № 800002782 від 03.12.2007 р., укладений між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_3, визнати недійсним договір поруки № 800002782-П/1 від 03.12.2007 р., укладений між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_4, визнати недійсним договір поруки № 800002782-П/2 від 03.12.2007 р., укладений між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_5, визнати недійсним іпотечний договір № 800002782-И від 03.12.2007 р., укладений між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_3 в забезпечення кредитного договору № 800002782 від 03.12.2007 р., укладеного між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_3, в задоволені первісного позову ЗАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом та звернення стягнення на майно просив відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, діюча за дорученням, підтримала вимоги позову, дала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позов задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги банку не визнав, просив в задоволенні позову відмовити. Зустрічний позов просив задовольнити.

        Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися. На підставі абз. 4, абз. 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце слухання справи. Згідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідачі були повідомлені про слухання справи, не сповістили суд про причини своєї відсутності.

       Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк»підлягають задоволенню з наступних підстав.

       Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

       Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

        Судом встановлені наступні обставини.

03.12.2007 року Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», та фізична особа ОСОБА_3 уклали кредитний договір №800002782.

Відповідно до п. 2 договору позивач зобов'язується надати ОСОБА_3 кредит у сумі 191250 доларів США для оплати вартості квартири, строком на 300 місяців - з 03.12.2007 року до 03.12.2032 року.

Відповідно до п. З договору ОСОБА_3 зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши ОСОБА_3 кредит у сумі 191250 доларів США, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_3

У порушення умов договору ОСОБА_3 свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 17.06.2009 має прострочену заборгованість за кредитом -190449,83 доларів США: що за курсом НБУ на 17.06.2009 р. складає 1449589,84 гривень, за відсотками - 26186,90 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 199318,97 гривень.

Відповідно до пункту 3.6 договору у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, ОСОБА_3 зобов'язана сплатити позивачу пеню в розмірі 1% відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення.

На 17.06.2009 року розмір пені становить 32246,69 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 245442,46 гривень.

Одночасно, 03.12.2007 року Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», та фізична особа ОСОБА_4, фізична особа ОСОБА_5, уклали договір поруки №800002782-П/1, та договір поруки №800002782-П/2 відповідно.

Відповідно до п.2.1 договору поруки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як поручителі поручаються за виконання ОСОБА_3 обов'язків, які виникли на підставі договору.

Відповідно до п.3.1 договору поруки №800002782-П/1 та договору поруки №800002782-П/2 відповідачі відповідають перед позивачем за порушення обов'язків за договором, як солідарні боржники. Поручителі відповідають перед позивачем у тому ж обсязі, що і ОСОБА_3

Відповідно до п. 5.1 договору у разі невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_3 будь-яких обов'язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором.

Відповідно до п.2.1 договору поруки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_3 обов'язків за договором, зобов'язаний у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення досудової вимоги повернути позивачеві кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші зобов'язання за договором.

На виконання умов договору відповідачам було направлено вимоги про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимоги не виконані.

Загальна сума боргу складає 1894351,27 гривень.

До теперішнього часу відповідачами борг не погашався.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості і стягнути солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»суму заборгованості 1894351,27 гривень.

        Згідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати в сумі 1820 гривень, сплачені в якості судового збору та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Суд приходить до висновку, що зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

03.12.2007 р. між ЗАТ „Альфа-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 800002782.

Згідно з умовами п. 2 вказаного договору банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 191250 доларів США зі строком користування на 300 місяців - з 03.12.2007 р. до 03.12.2032 р.

Договором також передбачена сплата процентів за користування кредитом у згідно графіка також в доларах США.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором № 800002782 від 03.12.2007 р.  банком з ОСОБА_4 укладено договір поруки № 800002782-П/1 від 03.12.2007 р.

Додатково в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором № 800002782 від 03.12.2007 р. банком з ОСОБА_5 укладено договір поруки № 800002782-П/2 від 03.12.2007 р.

Також додатково в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором банком з ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 800002782-И від 03.12.2007 р.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, закон не забороняє використання іноземної валюти на території України, а навпаки, регламентує порядок її використання, у тому числі фінансовими установами.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

На виконання ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" та ст.5 Декрету постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275 затверджено Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 р. за № 730/5921, яке, зокрема, встановлює порядок і умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій.

Так, пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275, визначено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, зокрема, операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Тобто, банк за умови наявності письмового дозволу має право здійснювати розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

На теперішній час законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Частиною 2 статті 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто, положення Цивільного кодексу України надають право за домовленістю сторін визначати в іноземній валюті грошовий еквівалент зобов'язання.

Відповідно до висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті від 9.11.2006, отриманого Національним банком України, банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Стаття 1054 ЦК України визначає предмет кредитного зобов'язання таким чином, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, проценти є обов'язковою умовою кредитного договору.

Зважаючи на викладене, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку та за умови отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів як в національній, так і в іноземній валюті та отримання процентів у відповідній валюті зобов'язання.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи»(№1533-VI), надання та погашення кредитів, позик в іноземній валюті на території України до 1 січня 2011 року здійснюватиметься в безготівковій формі, а банкам надається право за погодженням із кожним позичальником у термін до 31.12.2010 поводити у визначений Законом спосіб реструктуризацію заборгованості за кредитами позичальників-фізичних осіб. Тобто, норми прийнятого Закону передбачають можливість надання та погашення кредитів, позик в іноземній валюті на території України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку відповідача відсутні порушення діючого законодавства України при укладанні спірного договору кредиту, отже відсутні порушення прав позивача. Таким чином, не можуть бути визнані недійсними і договори поруки та іпотеки.

Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_5, про визнання договорів недійсними.

        На підставі ст. ст. 14, 192, 524, 525, 526, 530, 536, 543, 554, 559, 626, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 49, 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 44 Закону України "Про Національний банк України", Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. №275, та керуючись ст. ст. 5, 60, 88, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

   Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості –задовольнити.

   Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»суму заборгованості 1894351,27 гривень та судові витрати в розмірі 1820 гривень, а всього 1896171 (один мільйон вісімсот дев‘яносто шість тисяч сто сімдесят одна) гривень 27 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_5, про визнання договорів недійсними –відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м.Донецька до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної  сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька                                                                                        В.П. Цукуров