2-524/11  

    РІШЕННЯ                                  Справа № 2-7286/10

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          27 січня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька  в складі:

головуючого –судді Орєхова О.І.,

при секретарі –Щукіній О.В.,

за участю представника позивача –ОСОБА_1,

представника відповідача –ОСОБА_2.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в залі суду в  м. Донецьку  цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до акціонерного комерційного банку «Форум»в особі Донецької філії АКБ «Форум», третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька з позовною заявою до акціонерного комерційного банку «Форум»в особі Донецької філії АКБ «Форум», третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист прав споживачів, посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до кредитного договору від 03.08.2006 p. № 0033\06\19-N, укладеному між ОСОБА_3 та ПАО «Банк Форум»(на момент укладання договору - АКБ «Форум») в особі заступника керуючого Донецькою філією, Відповідач надав Позивачу кредит для придбання квартири на вторинному ринку нерухомості у сумі 27 000,00  доларів США строком по 20.07.2021 р. Надання кредиту підтверджується заявкою на видачу готівки від 03.08.2006 р. № 364.

Також 03.08.2006 р. Позивачем було сплачено 2 045, 25 грн. оплати за перевірку документів, що підтверджується квитанцією № 285.

На забезпечення виконання зобов»язань, що випливають з укладеного між Позивачем та Відповідачем кредитного договору № 0033\06\19-N від 03.08.2006 року та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, між ПАО «Банк Форум»та ОСОБА_3, ОСОБА_5 03.08.2006 року був укладений іпотечний договір, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 3932. Предметом іпотеки є нерухоме майно, що стане власністю іпотекодавців після укладання договору іпотеки: квартира № 2, що складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 29,1 кв.м., в тому числі житловою площею 17,1 кв.м., в будинку № 131 по вулиці Набережній у м. Донецьку.

На виконання умов цільового призначення кредиту Позивачем та Третьої особою 1 було укладено договір купівлі - продажу квартири із громадянином України ОСОБА_6, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за 3931. Відповідно до витягів про реєстрацію права власності № 11669781 від 29.08.2006 р. та № 11669913 від 29.08.2006 p., виданих комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», 2\3 частки однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3, 1\3 частки -ОСОБА_5.

Загалом, шляхом дотримання черговості (п. 2.8 кредитного договору), Позивачем було сплачено 16 500 доларів США заборгованості за кредитом та 11 650,68 доларів США, загалом - 28 150,68 доларів США, що підтверджується випискою, виданою ПАО Банк Форум».

Позивач вважає, що використання Відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір умови, яка є дискримінаційною (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду позичальника), що значно погіршує становище Позивача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій. Це обґрунтовується наступним:

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та Банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного  законодавства,  звичаїв  ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст. 192 ЦК України, відповідно якої законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України.

Відповідно до ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ грошів в Україні»  гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь - яких обмежень на всій території України.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме п. 1 ст. З, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь - яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

У відповідності з підпунктами «а», «в»та «є»підпункту 6.1 та підпунктів 6.2 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою правління НБУ від 30.05.2007 p., зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 р. за № 656U3923 (із змінами та доповненнями), фізичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:

-          сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

-          сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

-          оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Інші вичерпні випадки можливості використання іноземної валюти як засобу платежу встановлені п.п.6.3 (стосовно сплати консульським установам іноземних державних дозволів) п.п. 7.1 (стосовно суб'єктів підприємницької діяльності).

Таким чином, використання готівкової іноземної валюти на території України озволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на уставі окремої постанови Правління Національного банку України.

Відповідно до п.  1  ст.  5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему і валютного  регулювання  і  валютного  контролю» Національний  банк  України  видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають від режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Пунктами   «в», «г»п. 4 ст. 5 вказаного Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних    операцій,    зокрема,    одержання    резидентами    кредитів    та використання іноземної валюти як засобу платежу потребує отримання індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Але під час укладання та виконання кредитного договору № 0033\06\19- N від 03.08.2006 р. ані Позивач, ані Відповідач не мали індивідуальної ліцензії на одержання кредиту в іноземної валюті та не мали індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу.

Згідно ч. 1 та ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, Позивач повинен повернути Відповідачу 27 000 (двадцять сім тисяч) доларів США отриманого кредиту, а Відповідач повинен повернути Позивачу 11 650, 68 доларів США сплачених процентів та 2 045, 25 грн.  оплати за перевірку документів. На час подання позовної заяви Позивачем повернуто Відповідачу 16 500  доларів США, залишок - 10 500 доларів США. Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог,  строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Таким чином, належним виконанням обов'язку Позивача про повернення кредиту є зарахування 10 500  доларів США сплачених процентів та повернення Відповідачем Позивачу 1 150,68 доларів США та 2 045, 25 грн. оплати за перевірку документів.

Просив суд визнати недійсним кредитний договір № 0033\06\19-N від 03.08.2006 року укладеного між ПАО «Банк Форум»та ОСОБА_3, застосувати наслідки визнання недійсним правочину, зобов»язати ПАТ «Банк Форум»зарахувати 10 500 доларів США сплачених процентів за користування кредитом у рахунок повернення суми кредиту,   Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк Форум»
на користь ОСОБА_3 1 150,68 доларів США сплачених процентів та 2 045, 25 грн. оплати за перевірку документів, Зобов'язати приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано за договором іпотеки, укладеним між публічним акціонерним товариством «Банк Форум»та ОСОБА_3, ОСОБА_10 03.08.2006 p., а саме: квартира № 2 (два), що складається з однієї жилої кімнати, стальною площею 29,1 м , в тому числі житловою площею 17,1 м2, в будинку № 131 по вулиці Набережній у м. Донецьку Донецької області, судові витрати покласти на Відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечувала, просила суд в їх задоволені відмовити в повному обсязі.

Треті сторони в судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

03 серпня 2006 р. позивач ОСОБА_3 уклав з ПАТ «Банк Форум»  кредитний договір №0033/06/19-14, відповідно до якого йому було надано кредит на придбання квартири на вторинному ринку у сумі 27 000,00 доларів, строком по 30.07.2021р.  

Пунктом 6.1. зазначеного Кредитного договору встановлено, що на момент підписання цього договору Позичальник гарантує, що він має право на укладання цього Договору і виконання їх зобов'язань по ньому і відсутні будь-які обставини, що обмежують його право укласти і виконати цей договір.

Пунктом 7.4. встановлено, що підписанням Кредитних договорів сторони зафіксували свою згоду з тим, що  узгоджені усі істотні умови договору та претензій одна до одної з цього приводу вони не мають.

Відповідно п.7.1 Кредитного договору умови кредитування відповідно до п.2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" Позичальником отримано до укладання цього договору.

Відповідно до ст. 203 ЦК України під час підписання правочину позивач виявляє власне волевиявлення та вільну внутрішню волю, про що свідчать підписи позивача на кожній сторінці договору.

Укладаючи договір,  позичальник  не  знаходився  під  впливом  омани,  обману,   насильства, зловмисної угоди або збігу важких обставин. Сторони погодились, що з укладанням цього договору досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору. Підписанням  цього Договору позичальник підтверджує, що перед укладанням кредитного договору банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування, а йому була надана вся інформація, передбачена «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Позивачем свідомо та самостійно вибране кредитування в іноземній валюті - доларах США.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода укладення договору). Позивачеві, на його заяву, було запропоновано укласти Кредитний договір на що він дав свою згоду та було підписано відповідну угоду.

Також у зв»язку з підписанням цього договору свідчить про те, що позивачу всі умови даного Договору цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Таким чином, з боку відповідача були вчинені всі необхідні дії, які передбачені чинним законодавством, щодо роз'яснення умов кредитування та надання достовірної інформації позивачу.

   Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

   Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

   Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.

   Позичальник зобов’язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

   За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

        Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ЗУ «Про Національний банк України». Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.

Діючим законодавством України встановлено право комерційних банків здійснювати кредитування в іноземній валюті. (Закон України «Про банки і банківську діяльність»).

Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогоднішній день встановлені Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (надалі за текстом - «Декрет»), який має силу та статус закону.

Згідно ст. 2 Декрету резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції (в т.ч. операції, пов'язані з переходом права власності на іноземну валюту та зобов'язання, предметом яких є іноземна валюта) з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Статтею 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Відповідно до п.5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275, наданий банку Національним банком України письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення банком валютних операцій згідно з Декретом.

Згідно п.2.3. вказаного вище Положення, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, в тому числі операції з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Відповідно до ст. 47 та 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", розміщення банком залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик також віднесено до кредитної операції.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 208 та ст. 1055 Цивільного кодексу України та ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником в письмовій формі.

Відповідно до ст. 5 Декрету, одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції.

Відповідно до п.1.5. зазначеного Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі - на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Крім того встановлено, що Національний Банк України своїм листом №28-313/2178 від 29.05.2001 року повідомив: «осуществление резидентами операций по получению или предоставлению кредитов в иностранной валюте не требует индивидуальной лицензии Национального банка Украины».

Встановлено, що на момент видачі кредиту позивачу, відповідачу НБУ були видані ліцензія, якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст.47 Закону "Про банки і банківську діяльність", в тому числі і розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та Дозвіл, яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказані документи були чинні на момент укладання кредитного договору в іноземній валюті.

Відповідно до висновку Інституту держави і права ім. В.М. Корецького в 2006 році  науково - правової експертизи щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті, відповідно до якого «банки, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право на надання резидентам України кредитів в іноземній валюті».

Тому, ПАТ «Банк Форум»мав та має достатні юридичні підстави та законне право укладати кредитні договори в іноземній валюті, а  також право вимагати виконання позичальником кредитного договору в іноземній валюті та приймати  таке виконання в іноземній валюті , як в сумі основного боргу так і процентів за користування кредитом, а позичальник зобов»язаний виконувати зобов»язання належним чином відповідно до умов договору, передбачені ст. 526 ЦК України.

Оскільки при укладанні кредитного договору порушень з боку відповідача ПАТ «Банк Форум»не було, тому у суду не має підстав для визнання недійсним  кредитного договору № 0033\06\19-N від 03.08.2006 року та застосовувати наслідки визнання недійсним правочину.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до акціонерного комерційного банку «Форум»в особі Донецької філії АКБ «Форум», третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист прав споживачів –відсутні.

На підставі ст.ст. 526, 546, 548, 610, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 5, 15, 30, 60, 62,  202, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

ВИРИШИВ:

          У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до акціонерного комерційного банку «Форум»в особі Донецької філії АКБ «Форум», третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист прав споживачів, –відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                                                    О.І. Орєхов