02.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/5489/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Наталії Василієвни
при секретаріЛуговій В.О.
за участю:
представника позивача
представників відповідача Мінаєва С.І.
Сороки В.М., Маренич В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001012301 від 22.04.2011року та про визнання нечинним та скасування п.3.5.4. акту №2151/28/23-206-24607860 від 11.04.2011 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» посилається на те, що за наслідками перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001012301 від 22.04.2011 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 1143,45грн., з яких за основним платежем - 914,76 грн., за штрафними санкціями - 228,69 грн.. Позивач вважає дане рішення необґрунтованими та таким, що суперечать чинному законодавству, оскільки, на думку позивача, відповідач не мав право донарахувати земельний податок оскільки ПАТ «Дніпропетровськгаз» не є власником державних систем газопостачання та споруд на них, а є лише їх балансоутримувачем та не є користувачем земельної ділянки, на якій збудовані дані системи газопостачання та споруди. За законом ПАТ «Дніпропетровськгаз» не може належати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001012301 від 22.04.2011 року, визнати нечинним та скасувати п.3.5.4. акту №2151/28/23-206-24607860 від 11.04.2011 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та стягнути з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 3,40 гривень.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що нормами чинного законодавства передбачено обов’язок власників землі та землекористувачів сплачувати земельний податок, а також оренду плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Рішенням Дніпродзержинської міської ради № 150-08 від 15.03.2007 року земельна ділянка закріплена за позивачем та відповідно до довідок про дані державного земельного кадастру для нарахування земельних платежів підприємство має у постійному користуванні земельні ділянки загальною площею 1,5134 га. На підставі вищенаведеного, відповідачем було донароховано земельний податок позивачу. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Дніпродзержинське управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» зареєстровано рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області від 14.05.1998 року та зареєстровано в ДПІ у м. Дніпродзержинську платником окремих податків.
Працівниками Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на підставі направлень, згідно із п.77.1, п.77.4. ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до плану графіка проведення планових виїзних перевірок та наказів ДПІ у м. Дніпродзержинську з 28.02.2011 року по 04.04.2011 року було проведено виїзну планову перевірку Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року (а.с.45-53).
За результатами перевірки 11.04.2011 р. складено Акт №2151/28/23-206/24607860 (а.с.6-8).
У ході перевірки відповідачем було встановлено порушення ст. 13 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992р. (із змінами та доповненнями), а саме, позивачем не нараховувався та не сплачувався земельний податок, що призвело до заниження суми земельного податку на суму 914,76 гривень, в тому числі по періодах: ІІ півріччя 2009 року – 293,37 гривень, 2010 рік – 621,39 гривень.
В порядку адміністративного оскарження 14 квітня 2011 року позивачем було направлено відповідачу заперечення (вих. № 8/12-847) на акт перевірки № 2151/28/23-206-24607860 від 11.04.2011 року, однак відповідач, залишив акт перевірки № 2151/28/23-206-24607860 від 11.04.2011 р. без змін.
У зв’язку з чим, 22.04.2011 року на підставі пп. 54.3.2. п.54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську було винесено податкове повідомлення-рішення №0001012301 від 22.04.2011 року, яким було визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем земельний податок з юридичних осіб у загальній сумі 1143,45 гривень (914,76 гривень - за основним платежем, 228,69 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 9).
В ході судового розгляду судом встановлено, що 15.03.2007 року рішенням Дніпродзержинської міської ради №150-08/V у зв’язку з передачею основних засобів ЗАТ «Оріль-Лідер» (газорегулюючого засобу) на баланс Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» було зобов’язано Дніпродзержинське управління по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» оформити документи на землекористування земельною ділянкою площею 0,0520 на по вул. Набережна у м. Дніпродзержинську згідно чинного законодавства та здійснювати плату за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі земельного податку за період оформлення договору оренди земельної ділянки (а.с. 12-13).
Судом встановлено, що згідно до акту приймання-передачі основних засобів, на підставі рішення виконкому Дніпродзержинської міської Ради № 60 від 13 лютого 2006 року проведено безоплатну передачу газорегулюючого пункту (інв. номер 4888) з балансу ЗАТ з ІІ «Оріль-Лідер» Дніпродзержинському управлінню по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», що знаходиться за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул. Набережна, 28.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Земельного Кодексу України N 2768-III 25.10.2001 року (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, Закону України «Про плату за землю» 03.07.1992 року N 2535-XII (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
У відповідності до преамбули Закону України «Про плату за землю», цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно до статті 5 цього Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки, що передбачено ст. 13 Закону України «Про плату за землю».
Статтею 15 даного Закону передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно ст. 18 Закону України «Про плату за землю» платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.
Відповідно до ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів, що передбачено ч.1 ст. 193 Земельного кодексу України.
В ст. 194 Земельного кодексу України, визначено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
На підставі аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що обов’язок по сплаті земельного податку виникає з моменту фактичного користування земельною ділянкою.
Згідно зі ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Підставою для нарахування орендної плати та плати податку за землю є довідки про дані Державного земельного кадастру для нарахування земельних платежів від 21.01.09 р. № 940, від 12.01.10 р. № 168, від 14.01.2011 року № 502 (а.с. 90-92), відповідно до яких позивач має у постійному користуванні наступні земельні ділянки: Газорозподільні пункти – 0,5909 га; Газорегулюючий засіб (вул. Набережна) – 0,0520 га; Адмінприміщення (пров. Цегельний, 3) – 0,8705 га.
Розрахунки орендної плати та земельного податку надавались до податкових органів за місцем знаходження земельних ділянок. Сплата орендної плати за землю та земельного податку здійснювалась до бюджетів за місцем знаходження земельних ділянок.
Однак позивач, у поданих до ДПІ розрахунках земельного податку на 2009 та 2010 роки задекларував земельний податок тільки за: газорозподільні пункти - 0,5909 га та адміністративні приміщення - 0,8705 га, і не включив площу земельної ділянки для газорегулюючого засобу у розмірі 0,0520 га по вул. Набережній, 28 в м. Дніпродзержинську, що не заперечується сторонами.
Отже, приймаючи до уваги, що в ході судового розгляду, було встановлено, що згідно даних державного земельного кадастру для нарахування земельних платежів позивач є платником земельного податку за земельну ділянку за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Набережна, 28 (газорегулюючий засіб) площею 0,0520 га, рішення № 150-08/V від 15.03.2007 року про передачу в фактичне користування вищезазначеної земельної ділянки – не оскаржене та не скасоване, згідно акту приймання-передачі основних засобів газорегулюючий пункт переданий позивачу на баланс, який знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Набережна, 28, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001012301 від 22 квітня 2011 року, яким було визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій Дніпродзержинському управлінню по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» за платежем земельний податок з юридичних осіб у загальній сумі 1143,45 гривень, з яких за основним платежем - 914,76 грн., за штрафними санкціями - 228,69 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Щодо вимоги позивача визнати нечинним та скасувати п.3.5.4. акту №2151/28/23-206-24607860 від 11.04.2011 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, суд зазначає наступне.
Відповідно до норм п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних та юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Під нормативно-правовими актами розуміються рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб, і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Під правовими актами індивідуальної дії розуміються рішення, які є актами одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.
Оформлення матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами здійснюється посадовими особами державної податкової служби на підставі Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року.
Відповідно до п.3 Розділу І зазначеного Порядку, акт – службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган державної податкової служби.
Тобто, акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства є тим документом суб’єкта владних повноважень, що безпосередньо не породжує ніяких правових наслідків та не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а відтак не є рішенням в розумінні п.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Представник відповідача надав обґрунтовані заперечення проти позову та докази, що доводять правомірність його рішення.
Таким чином, оцінюючи, досліджені судом письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» відсутні.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені адміністративного позову – відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений 26.08.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >Н.В. Боженко
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >