№ 2о-232/2011

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 серпня  2011 року                                             м. Євпаторія

       Суддя Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим Захарова І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа – Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим, про встановлення факту родинних відносин та факту належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ:

        Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт  родинних відносин з ОСОБА_3,   померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та визнати, що померлий був її чоловіком, та встановити факт належності їй свідоцтва про шлюб.

В обґрунтування викладених у заяві вимог заявниця  посилається на те, що після смерті  її чоловіка, вона звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим  для отримання одноразової грошової допомоги, але в свідоцтві про шлюб було виявлено помилку в прізвище  її чоловіка, а саме: замість «ОСОБА_3» вказано «ОСОБА_3», також виявлено помилку при написанні її по-батькові українською мовою, оскільки згідно з паспортом її по-батькові значиться «ОСОБА_1», а в свідоцтві про шлюб "ОСОБА_1».

          Заява подана ОСОБА_1 в порядку окремого провадження як встановлення фактів, що має юридичне значення.

Доказів свого звернення до  органу  державної реєстрації  актів  цивільного стану та відмови у внесенні  змін  до  актового   запису   цивільного   стану заявниця суду не надала.

         Відповідно до ст. 234 ЦК України, окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутність юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюванних прав.

         Зазначені вимоги заявника не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, так як встановлення неправильності запису в свідоцтві про шлюб не є встановленням юридичного факту. По суті заявлені  вимоги є  вимогами про встановлення факту належності заявнику свідоцтва про шлюб, а відповідно до ч.3 ст. 256 ЦПК України, такі справи розгляду в окремому провадженню не підлягають.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5  «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»в  порядку  окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно  з  законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення,  зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством  не  передбачено  іншого  порядку  їх встановлення;

- заявник не має  іншої  можливості  одержати  або  відновити загублений  чи  знищений  окумент,  який  посвідчує факт,  що має юридичне значення;

- встановлення  факту  не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

           Згідно п. 2 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні питання про підвідомчість справи, суди  мають право враховувати  норми  законодавчих  актів,  якими  передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено  факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Згідно п. 12 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України заяви про становлення із зазначених підстав факту належності особі  вироку  або рішення суду,  квитка про членство в об'єднанні громадян,  військового квитка,  посвідчення до ордена або  медалі,
паспорта,  чи  свідоцтв,  що  їх  видають  органи реєстрації актів громадянського стану,  та інших документів,  що посвідчують особу, не  підлягають  розгляду  в порядку,  передбаченому главою 37 ЦПК.

Із змісту заяви та додатків до неї вбачається, що в даному випадку спірне питання лежить не в площині відсутності документального підтвердження факту родинних відносин, який може бути підтверджений в судовому порядку, а в площині внесення змін до актового запису цивільного стану про шлюб шляхом виправлення помилки.

Дане питання врегульоване статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», де записано, що внесення  змін  до  актового   запису   цивільного стану проводиться   відповідним   органом   державної  реєстрації  актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

  За наслідками перевірки зібраних документів  орган  державної реєстрації  актів  цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового  запису  цивільного  стану  або  про відмову в цьому.

   У разі  відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови  та  зазначається  про можливість її оскарження в судовому порядку.

Вищевикладене свідчить про те, що вимоги, викладені в даній заяві, підлягають вирішенню в несудовому порядку, а тому дана справа не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

          Згідно п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України,  суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.   

Вказані обставини унеможливлюють відкриття провадження у справі.

Керуючись  п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа – Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим, про встановлення факту родинних відносин та факту належності правовстановлюючого документу –відмовити.

          Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Ар Крим через Євпаторійський міський суд протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

         Суддя                                               Захарова І.О.