АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/835/2011 Головуючий суду першої інстанції Біленко Л.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Іщенко В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Іщенка В.І.,
суддів Авраміді Т.С.,
Полянської В.О.,
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – ОСОБА_7, про стягнення суми завдатку, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
17 лютого 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – ОСОБА_7, про стягнення боргу за договором завдатку у розмірі 15883,40грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 жовтня 2010 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір завдатку в рахунок подальшого придбання квартири АДРЕСА_1. Згідно договору завдатку відповідач отримав від ОСОБА_4 1000 доларів США, що еквівалентно 7941,70 грн., та зобов'язався продати їй, належну йому на праві власності квартиру, за 16300 доларів США в строк до 10 грудня 2010 року. Співвласником спірної квартири є мати ОСОБА_5 – ОСОБА_6, яка надала свою згоду на відчуження квартири, про що зазначено у договорі. Проте, після укладення договору та отримання грошових коштів відповідачі відмовилися продавати ОСОБА_4 квартиру. Після спливу, зазначеного у договорі завдатку, строку на оформлення квартири, позивач на адресу відповідачів направила телеграму з вимогою оформити квартиру до 17 січня 2011 року, однак, відповіді не отримала. Позивач, посилаючись на статті 570, 571 ЦК України, та на неналежне виконання зобов'язань відповідачами, вважає можливим вимагати від них сплати подвійної суми завдатку, тобто 2000 доларів США, що еквівалентно 15883,40 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 28 квітня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_5, на користь позивача ОСОБА_4 суму авансу у розмірі 7965,40 грн. та судові витрати у розмірі 199,65грн., а всього стягнуто 8165,05грн.
ОСОБА_5 не погодився з рішенням суду та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Апелянт зазначає, що суд не мав підстав застосувати до договору завдатку вимоги ст. 657 ЦК України і не мав підстав, всупереч ст. 627 ЦК України, обумовлювати дійсність договору завдатку існуванням іншого договору відповідно вимогам ст. 657 ЦК України. Апелянт зазначив, що суд, зробивши висновок про відсутність існування між сторонами договору завдатку, необґрунтовано відмовився з’ясувати обставини, що мають значення для справи, а саме з чиєї вини сталося порушення зобов'язання забезпеченого завдатком. Фактично суд розглянув позов до неналежного відповідача, так як саме позивач відмовився від виконання зобов'язання по договору завдатку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що правила ст. 571 ЦК України застосовуються в тих випадках, коли між сторонами укладено договір, але він не виконується з вини однієї з сторін. Суд зазначив, що договір купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам ст. 657 ЦК України, між сторонами укладений не був, а була домовленість про його укладення в майбутньому до 10.12.2010 року. Суд вказав, що відсутні правові підстави вважати укладеним між сторонами договір завдатку. Суд не взяв до уваги доводи позивача про відмову відповідачів від купівлі квартири, і вказав, що ці обставини мали б значення у разі вирішення питання про повернення чи неповернення завдатку, і не є суттєвими для вирішення вимоги про повернення авансу. Вимогу позивача про стягнення боргу з обох відповідачів суд визнав необґрунтованою, оскільки з договору завдатку вбачається, що відповідач ОСОБА_6 стороною договору не була, і позивачем визнано та підтверджено третьою особою, що грошові кошти отримав відповідач ОСОБА_5 і саме він набув майно за рахунок позивача та зобов'язаний його повернути.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону .
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана доказувати ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З договору завдатку, укладеному між ОСОБА_5.(продавець) та ОСОБА_4.(покупець), за участю СПД ОСОБА_7.(консультант), від 16 жовтня 2010 року вбачається, що у п.п.1,2 зазначено, що продавець має намір передати у власність, а покупець прийняти АДРЕСА_1, яка належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2006 року № 1424 та сплатити її вартість у строк до 12 грудня 2010 року(а.с.36-37).
У п.10 договору зазначено, що покупець в якості гарантії виконання зобов’язань передає продавцю гарантійну суму (завдаток) в розмірі 1000 доларів США.
Також з договору вбачається, що ОСОБА_6 як співвласник зазначеної квартири була ознайомлена з договором завдатку, його зміст був зрозумілий, з усіма пунктами договору була згодна, чим закріплено її підписом.
У зазначений у договорі строк, а також і в подальшому договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було.
Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.
Оскільки, договір купівлі-продажу квартири, у встановленому законом порядку, між сторонами укладено не було, то передана ОСОБА_4 ОСОБА_5 сума грошових коштів у розмірі 1000 доларів США, що еквівалентна 7965,40 грн., є авансом, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув грошові кошти у зазначеному розмірі на користь позивача.
Вирішуючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну правову оцінку наданим доказам, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2011 року відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: В.І. Іщенко Т.С. Авраміді В.О. Полянська