АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/948/2011 Головуючий суду першої інстанції Бистрякова Д.С.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Іщенко В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Іщенка В.І.,
суддів Авраміді Т.С.,
Полянської В.О.,
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
23 лютого 2011 року ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу у розмірі 10000грн. та судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 січня 2011 року ОСОБА_5 отримала від позивача у борг 10000 грн. та зобов’язалась їх повернути до 05 лютого 2011 року, на підтвердження чого нею була складена відповідна розписка. Оскільки, відповідач не виконала зобов'язання за договором позики, позивач був вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права з позовом.
Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 12 травня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
ОСОБА_4 не погодився з рішенням суду та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_6 працювала в магазині «Білий басейн» за трудовим договором від 06.12.2010 року, та відповідно до п.2 якого несла повну матеріальну відповідальність за отримані товари та грошові кошти. 01.01.2011 року ОСОБА_5 здала в касу гроші з недостачею в розмірі 10875,33 грн., визнавши свою вину. Оскільки, апелянт є суборендарем магазину, він вирішив дану ситуація розрішити мирним шляхом та за домовленістю с ОСОБА_5 вніс у касу магазину 10000 грн., тим самим покривши недостачу, а остання написала розписку про отримання грошових коштів, що є, на його думку, укладенням між ними договору займу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4. не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 1051, та ч.1 ст. 1166 ЦК України, та врахувавши обставини, за якими відповідачем було написано розписку, дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_4, оскільки його право вимоги на отримання грошових коштів не випливає із зобов'язання за договором позики.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону .
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З розписки, виданої ОСОБА_5 05.01.2011 року, вбачається, що вона взяла в борг у ОСОБА_4 грошові кошті у розмірі 10000 грн. і зобов'язалася повернути борг до 05.02.2011 року (а.с.24).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили суду, що ОСОБА_5 працювала продавцем у магазині і несла повну матеріальну відповідальність і після виявлення недостачі, на вимогу ОСОБА_9 написала розписку про отримання в борг у нього грошових коштів у розмірі 10000 грн.
Показання свідків підтверджуються ОСОБА_4., який у свої апеляційній скарзі зазначив, що ОСОБА_5 на руки гроші від нього не отримувала, а зазначену в розписці суму грошових коштів, він вніс в касу, відшкодувавши недостачу ПП Гулієвої.
З висновками суду про те, що ОСОБА_5 не укладала договору займу з ОСОБА_4 і не отримувала грошові кошти від ОСОБА_4., а тому його вимоги про їх стягнення є безпідставними і не ґрунтуються на законі, погоджується колегія суддів.
Суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи та дав належну оцінку доказам, наданим сторонами згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Вирішуючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини по справі, дав належну правову оцінку наданим доказам, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст.213 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року відхилити.
Заочне рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: В.І. Іщенко Т.С. Авраміді В.О. Полянська