АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/855/2011 Головуючий суду першої інстанції Терентьєв А.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Іщенко В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Іщенка В.І.,
суддів Авраміді Т.С.,
Полянської В.О.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа Перша Феодосійська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними довіреності та угод купівлі-продажу квартири, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2011 року,
ВСТАНОВИВ:
09 липня 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа Перша Феодосійська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними довіреності та угод купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, АР Крим.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_8 У зв'язку з хронічним алкоголізмом він на протязі тривалого часу стояв на обліку у Феодосійському ПНД, як душевно хворий. Після смерті матері ОСОБА_8 - ОСОБА_9, 21.01.2006 року ОСОБА_8 видав на ім'я ОСОБА_6 генеральну довіреність на оформлення його спадкових справ з подальшим продажем спадкового майна. Позивач зазначає, що враховуючи те, що його батько на протязі тривалого часу хворів зазначеною хворобою, він 31.01.2006 року звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_8 недієздатним. Під час розгляду справи була призначена судово - психіатрична експертиза, проте у зв'язку зі смертю батька провадження у справі було закрито. Позивач вважає, що на час видачі генеральної довіреності на ім'я ОСОБА_6, його батько не розумів значення своїх дій, тобто був недієздатним. В подальшому угоди відносно спадкового майна були укладені не в інтересах батька і позивач просить визнати довіреність від 02 березня 2006 року, на підставі ст.225 ЦК України, та договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 04 грудня 2006 року, реєстровий № 4048, укладений між ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_10 і ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_11 і договір купівлі-продажу вказаної квартири, реєстровий № 189, укладений 02 лютого 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_12, недійсними.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 08 квітня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсною довіреність, видану ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_6 і посвідчену 02 березня 2006 року приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстровану у реєстрі під № 562. Визнано недійсним, укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 04 грудня 2006 року за реєстровим № 4048, посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_11 В задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 02 лютого 2007 року відмовлено. Судом вирішено питання розподілу судових витрат.
ОСОБА_7 не погодилася з рішенням суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт зазначає, що суд ухваливши рішення на підставі висновку посмертної судової-психіатричної експертизи помилково дійшов висновку, що у момент підписання довіреності ОСОБА_8 не міг визнавати значення своїх дій та керувати ними. На думку апелянта зазначений висновок суду суперечить матеріалам справи. Апелянт зазначає, що судом не було враховано, що при житті ОСОБА_8 була проведена судово-психіатрична експертиза і експерти не змогли зробити висновок відносно психічного стану і його хвороби, визначивши, що необхідно обстежити ОСОБА_8 в умовах стаціонару. Суд не врахував те, що в матеріалах справи є данні, що в один період часу з видачею довіреності на ім'я ОСОБА_6, яка посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_15, нотаріусом Ленінського району була посвідчена угода купівлі-продажу будинку, яка укладена ОСОБА_8, тобто декілька нотаріусів перевіряли дієздатність ОСОБА_16 і у жодного з них не виникло сумніву в його дієздатності. Не погоджується апелянт і з висновком суду про визнання недійсної угоди укладеної між нею та ОСОБА_6 на підставі визнання недійсним довіреності виданої на ім'я ОСОБА_6, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст.203,215, ч.5 ст.12 ЦК України.
ОСОБА_6 не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт зазначає, що ні у позовній заяві, ні у рішенні суду не зазначено які права ОСОБА_4 порушені і в чому полягає поновлення його порушеного права. На думку апелянта права ОСОБА_4, як спадкоємця, не були порушені, оскільки він має право успадкувати домоволодіння у смт. Леніне. Крім того, матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження дієздатності та відсутності хвороби у ОСОБА_8, які не були враховані судом при ухваленні рішення. Апелянт вважає, що суд помилково поклав в основу рішення лише акт № 801 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 05.07.2010 року, оскільки він спростовується показанням свідків і згідно з ч.6 ст. 147 ЦК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК. На думку апелянта, позивачем не зазначено які права він захищає зазначеним позовом, та не зазначив чим позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Апелянт зазначає, що за договором купівлі-продажі від 04.12.2006 року ОСОБА_7 є добросовісним набувачем і під час розгляду справи не було доказано, що ОСОБА_7 знала чи могла знати, що представник за довіреністю міг бути обмежений в правах відносно спірної квартири.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_16 суд першої інстанції виходив з того, що довіреність від 02.03.2006 року видана ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_6 для оформлення спадкових справ на майно після смерті ОСОБА_9, в тому числі на АДРЕСА_1, та продаж цієї квартири за ціну та на умовах за його розсудом, та яка посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_13 за реєстровим №562, підлягає визнанню такою, що є недійсною, оскільки відповідно до акту №801 від 05 липня 2010 року амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи, вбачається, що ОСОБА_8, на час складання довіреності (02.03.06), страждав тяжким психічним розладом – «Психічним і поведінковим розладами у результаті вживання алкоголю – амнестичний синдром», що перешкоджало ОСОБА_8 усвідомлювати (розуміти значення) своїх дій і керувати ними (т.2 а.с.12-15). Відповідно до наведеного вище, підлягає задоволенню вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 04.12.2006 року за реєстром № 4048, за яким АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_8, і ОСОБА_7, оскільки угоду здійснено за довіреністю, яка є недійсною.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 02.02.2007 року за реєстром № 189, за яким АДРЕСА_1 ОСОБА_7 продала ОСОБА_5, суд зазначив, що позовні вимоги задоволені не можуть бути, оскільки відповідно до ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Суд зазначив, що позивач не є власником майна, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені шляхом визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу квартири.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону .
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, і який згідно довідки Феодосійської міської психоневрологічної лікарні № 3 знаходився на обліку у зв'язку з психічними та поведінковими розладами у результаті вживання алкоголю з синдромом залежності (а.с.4,5).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстр № 2419 від 01.08.2006 року, спадкоємцем майна ОСОБА_9, яка померла 21.08.2006 року, є її син ОСОБА_8 і спадкове майно складається з АДРЕСА_1 (а.с.60).
02.03.2006 року ОСОБА_8 видав довіреність на ім’я ОСОБА_6, реєстровий №562, і уповноважив його представляти інтереси, у тому числі і оформлення спадкових прав за законом на майно, в тому числі на АДРЕСА_1 та її продаж (а.с.57).
За договором купівлі-продажу, реєстр № 4048 від 04.12.2006 року, ОСОБА_8, від імені якого діяв ОСОБА_6 і ОСОБА_7, уклали договір, відповідно до якого представник продавця передав АДРЕСА_1 у власність покупця, а покупець прийняв це майно та сплатив за нього обумовлену договором грошову суму (а.с.50).
З договору купівлі-продажу квартири реєстр №189 від 02.02.2007 року вбачається, що ОСОБА_17, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_7 (продавець), і ОСОБА_5 (покупець) уклали договір, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив у приватну власність належну йому на праві приватної власності спірну квартиру (а.с.22).
Згідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана доказувати ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Актом амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 801 від 05 липня 2010 року встановлено, що ОСОБА_8 на час складання довіреності (02.03.06) страждав тяжким психічним розладом – «Психічним і поведінковим розладами у результаті вживання алкоголю – амнестичний синдром», що перешкоджало ОСОБА_8 усвідомлювати (розуміти значення) своїх дій і керувати ними (т.2 а.с.12-15).
Відповідно до ч.1 ст.225 Цивільного кодексу України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо визнання недійсною довіреності від 02.03.2006 року, яку видав ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_6 і якою уповноважив останнього на оформлення спадкових прав та продаж АДРЕСА_1, АР Крим.
Висновок експертів, що міститься в акті амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 801 від 05 липня 2010 року, не викликає сумнівів у колегії суддів, оскільки експертиза проведена з додержанням вимог діючого законодавства і посилання апелянтів на невідповідність висновку експертів при проведенні експертизи не ґрунтуються на матеріалах справи, а клопотання про проведення експертизи іншою експертною установою чи призначення додаткової експертизи не заявлялося, а тому відсутні підстави сумніватися у правильності та достовірності висновків експертів.
Інші докази, на які посилаються апелянти, не спростовують висновки амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи, і не є належними доказами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 02.02.2007 року, який укладено між ОСОБА_7 і ОСОБА_5, оскільки не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну правову оцінку наданим доказам, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст.213 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2011 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: В.І. Іщенко Т.С. Авраміді В.О.Полянська