АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц/0191/978/2011 Головуючий суду першої інстанції Самойлова О.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Іщенко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді         Іщенка     В.І.,

суддів                 Авраміді        Т.С.,

Полянської В.О.,

при секретарі             Джан         Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2011 року,

ВСТАНОВИВ:

      12 лютого 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про зобов'язання облаштувати водовідвідну систему на літній кухні (літер «Б»), знесення сараїв «В» і «Г», стягнення моральної шкоди у розмірі 1500 грн.

    02 червня 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про зобов'язання відповідача облаштувати водовідвідну систему на літній кухні літер «Б», а сараї літер «В» і «Г» знести або перенести з земельної ділянки, стягнення моральної шкоди у розмірі 1500 грн.

    Ухвалою суду від 17 липня 2007 року позови ОСОБА_5 та ОСОБА_4 об’єднані в одне провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є власниками земельної ділянки та домоволодіння по АДРЕСА_1, а власником сусідньої земельної ділянки та домоволодіння по АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 Розташовані на межі сараї літер «В» і «Г», які належать відповідачу, знаходяться в аварійному стані та загрожують обвалом на земельну ділянку позивачів. Сараї літер «Б», «В», «Г» не обладнані водовідвідною системою і дощова вода з  дахів заливає належну позивачам ділянку, спричиняючи їм шкоду. У зв'язку з постійними переживаннями з приводу того, що сараї відповідача можуть впасти на будь – кого з позивачів чи їх родичів їм спричинена моральна шкода, яку кожний з них оцінює у 1500 грн. Для визначення технічного стану сараїв і визначення відстані, на яку ці сараї перемістилися з межі на їх земельну ділянку, за замовленням позивачів фахівці Архітектурного бюро "Крамаров техтоник груп" провели обстеження сараїв літер "В" і "Г" АДРЕСА_2 та прийшли до висновку, що сараї «В» і «Г» аварійно-небезпечні, на ділянці ОСОБА_4 виявлено і зафіксовано документально порушення межі ділянки, куток сараю літер «Г» разом із загальною стіною сараїв літер «В» і «Г» з’їхали на земельну ділянку ОСОБА_4 на 60 см. Таким чином, в цілях забезпечення безпеки позивачів від погрожуючих обвалом сараїв літер «В» і «Г» вважають за необхідно знести сараї, і на їх думку не має необхідності облаштовувати водовідведення з даху цих сараїв та перенесення їх стін за межову лінію. З урахуванням останніх уточнень від 11 січня 2011 року позивачі просили усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання облаштування водовідвідної системи на сараї літер «Б» та знесення сараїв літер «В» і «Г» та стягнення моральної шкоди кожному по 1500 грн.

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. У задоволенні  позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_4 належною їй земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_6 облаштувати водовідвідну систему на сараї літер «Б», який розташований по АДРЕСА_1 У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Судом вирішено питання по розподілу судових витрат.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не погодилися з рішенням суду та (24.05.2011р. і 31.05.2011р.) подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду в частині відмови у задоволенні їх позовних вимог скасувати, і ухвалити нове рішення про задоволення  позову. В обґрунтування своїх вимог апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянти зазначають, що не згодні з висновком суду щодо необхідності подання позову про усунення перешкод шляхом переобладнання і реконструкції сараїв, а не їх зносу з їх земельної ділянки, оскільки сараї не мають фундаменту, сараї сповзли на їх земельну ділянку на 60 см і відремонтувати їх неможливо. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 суд не врахував, що позивачі є подружжям, ведуть  сумісне господарство на земельній ділянці на яку виданий один державний акт на ім’я ОСОБА_4, сумісно будують житловий будинок і вимушені проходити біля аварійно-небезпечних сараїв, випробуючи незручності і страх, що вони заваляться і наполягають на зносі сараїв літер «В» і «Г». Апелянти не погоджуються та вважають помилковим висновок суду про неможливість знести аварійно-небезпечні сараї, стіни яких заїхали на належну їм на праві власності земельну ділянку.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 подала заперечення на апеляційну скаргу і вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.  

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірні забудови літер «В» і «Г» знаходяться на межі земельної ділянки № 9, що належить ОСОБА_6 та земельної АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_4, а земельна ділянка, власником якої є позивач ОСОБА_5, не є суміжною із земельною ділянкою відповідача, а тому права ОСОБА_5, як власника земельної ділянки, не порушені. Власник майна для захисту порушеного права, відповідно до ст.391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у користуванні належним йому майном і таке право виникло у ОСОБА_4 Суд зазначив,  що способи захисту порушеного права визначені у ст.16 ЦК України, однак вимоги позивача стосовно зобов’язання відповідача знести належні їй забудови по суті зведені до позбавлення права власності ОСОБА_9 на нерухоме майно, що не відповідає положенню ст. 346 ЦК України. Суд вказав, що виходить з принципу диспозитивності та розглядає справу лише у межах заявлених позовних вимог, а позивачем не були заявлені вимоги про усунення перешкод у користуванні майном будь-яким іншим способом, не пов’язаним із позбавленням права власності відповідача, наприклад, шляхом здійснення переобладнання чи реконструкції забудов, то у суду відсутні правові підстави для задоволення таких позовних вимог. До того ж позивачами не заявлялося клопотання про проведення експертизи для визначення видів та об’ємів робіт, які необхідно було б виконати для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку відповідача.

Одночасно з урахуванням вимог ст. 391 ЦК України, суд вважав вимоги позивача ОСОБА_4 про облаштування водовідвідної системи на сараї літер «Б» такими, що підлягають задоволенню, оскільки це порушення вбачається з акту комісії Насипновської сільської ради і не потребує спеціальних знань та може буди здійснено без проведення експертизи.    

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону .         Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З копій Державних актів на право приватної власності на землю від 08.07.2002 року вбачається, що ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,01га у АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,08га у АДРЕСА_1 за вказаною вище адресою (т.1 а.с.51-54).

Рішенням виконавчого комітету Насипновської сільради № 241 від 19.12.2007 року земельній ділянці, що надана ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку за рішенням № 22 від 02.05.2002 року, присвоєна адреса: АДРЕСА_1  (т.1 а.с.157).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,467га по АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 50).

За договором обміну від 05 серпня 1997 року у власність ОСОБА_6 надходить цілий житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який в цілому складається з житлового будинку літер «А», веранди літер «а», «аІ», літньої кухні літер «Б», сараю літер «В», навісу літер «Г», вбиральні літер «О» (т.1, а.с.41).

Акти, які складено комісією Насипновської сільради від 13.03. і 15.05.2007 року, у яких  зазначено, що частина стіни сараю літер «Г» зміщена на 60см. за межу земельної ділянки ОСОБА_6 на земельну ділянку ОСОБА_4 і стіну необхідно розібрати та після закріплення фундаменту закласти знов, облаштувати відповідний жолоб по периметру крівлі господарської забудови (т.1, а.с.79,102) та звіт про проведення технічного огляду, який складено за замовленням позивачів Архітектурним бюро "Крамаров тектоник групп", в яких зазначено, що стан сараїв літер «В» і «Г» аварійно-небезпечний(т.2, а.с.43-56), є неналежними та недопустимими доказами по справі, оскільки одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Клопотань від позивачів про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи по справі, відповідно до статті 133 ЦПК України, від позивачів не надходило.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5, оскільки судом першої інстанції було встановлено, що спірні забудови літер «В», «Г», «Б» знаходяться на межі земельної ділянки № 9, що належать ОСОБА_6 та земельної АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, а ОСОБА_5 належить земельна ділянка по АДРЕСА_1(т.1, а.с.53-54).        

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну правову оцінку наданим доказам, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст.213 Цивільного процесуального кодексу України.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

Колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та скасування оскаржуваного судового рішення.

        Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,        

УХВАЛИЛА:

            Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2011 року відхилити.

            Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:    В.І. Іщенко Т.С. Авраміді В.О.Полянська