АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/857/2011 Головуючий суду першої інстанції Хожаінова О.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Іщенко В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Іщенка В.І.,
суддів Авраміді Т.С.,
Полянської В.О.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2011 року,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в якому, з урахуванням уточнень, просив солідарно стягнути з відповідачів на його користь борг за розпискою в сумі 79142 грн., 3% річних від вказаної суми 2727 грн. 69 коп., а всього 81869 грн. 69 коп., судові витрати та витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 була досягнута домовленість про укладення не пізніше літа 2008 року договору купівлі-продажу двох земельних ділянок площею 300 кв.м. (0,03га) під будівництво житлового будинку та площею 100 кв.м. (0,01га) під будівництво та обслуговування гаража, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які зі слів відповідачів знаходились на стадії оформлення у власність на ім’я ОСОБА_6 та повинні бути підготовлені для продажу у власність позивачу не пізніше літа 2008 року. На підтвердження укладення угоди відповідачам під розписку було передано у рахунок оплати наступного договору купівлі-продажу двох земельних ділянок 10000 доларів США і остаточний розрахунок було встановлено після отримання державних актів і підготовки документів для продажу. В розписці передбачено повернення грошових коштів за першою вимогою покупця, у разі не укладення договору через форс-мажорні, непередбачені обставини з боку відповідачів або з боку покупця за першою вимогою. На час звернення з позовом до суду на земельні ділянки не були оформлені документи відповідачами, а отримані грошові кошти відповідач добровільно не повернув, що суперечить вимогам ст.526 ЦК України. Позивач надав відповідачам аванс строком до п’яти місяців, а вони використовують його один рік та 3 місяці, не повертають грошові кошти, ухиляються від зустрічі, чим порушили права позивача, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 25 березня 2011 року прийнята відмова ОСОБА_4 від позовних вимог до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення суми боргу у розмірі 79142 грн., та провадження у справі в цій частині було закрито.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 25 березня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 3% річних у сумі 2727 грн. 69 коп., судовий збір в сумі 819 грн. 02 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн., витрати на правову допомогу – 6000 грн., а всього 9796 грн. 71 коп.
ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не погодилися з рішенням суду та подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянти зазначають, що суд самостійно застосував положення ст. 1046-1049 ЦК України, які регулюють правовідносини, які витікають з договору позики. Між сторонами не було договору позики, вважають що в даному випадку суд вийшов за межі позовних вимог. ОСОБА_6 зазначає, що вона не укладала з ОСОБА_4 ніяких угод і не повинна відповідати за дії ОСОБА_5 На думку апелянтів суд необґрунтовано стягнути з них витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250грн., оскільки максимальний розмір таких витрат складає 120 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн., оскільки ці витрати компенсуються при наданні такої допомоги адвокатом, а не особою яка її надає на підставі довіреності, а окрім того не надано доказів про те, яка конкретно була надана правова допомога і відсутні, належним чином оформлені докази щодо сплати позивачем витрат на правову допомогу, оскільки наданий чек не є доказом сплати цих послуг.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що 27.03.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики на суму 10000 доларів США у рахунок оплати наступного договору купівлі-продажу двох земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1, строк укладення якого було передбачено не пізніше літа 2008 року. Розпискою передбачено, що при не укладенні договору купівлі-продажу з форс-мажорних, непередбачених обставин з боку продавців або покупця, відповідач зобов’язується повернути отриману суму грошових коштів першою вимогою. Відповідачі сплатили на користь позивача основну суму боргу у розмірі 10000 доларів США в період з 10.09.2010 року по 16.09.2010 року. Суд зазначив, що на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми, оскільки договором не встановлений інший розмір процентів та на підставі статей 79, 88 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів судові витрати по справі у вигляді судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрат на правову допомогу, що підтверджені матеріалами справи. Технічні витрати у розмірі 2000 грн. стягненню не підлягають, оскільки не підтверджені належними доказами.
З такими висновками суду першої інстанції частково погоджується колегія суддів. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин, однак ухвалено рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону . Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З розписки, яка видана ОСОБА_5 27 березня 2008 року, вбачається, що він отримав 10000 доларів США від ОСОБА_4 в рахунок укладення в подальшому договору купівлі-продажу 2-х земельних ділянок. Розпискою передбачено, що в разі не укладення договору купівлі-продажу з вині будь кого зі сторін, він зобов'язується повернути отриману суму у розмірі 10000 доларів США за першою вимогою (а.с.49).
05 квітня 2009 року ОСОБА_4 звернувся з листом до ОСОБА_5, в якому просив повернути 10000 доларів США до 25 травня 2009 року, оскільки документи на купівлю-продаж земельних ділянок ОСОБА_5 не підготовлені і 24 квітня 2009 року отримав відповідь від останнього, що документи на земельні ділянки не оформлені(а.с.6,7).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо необхідності стягнення 3% річних в сумі 2727 грн. 69 коп., оскільки це відповідає положенню ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доводи апеляційної скарги, щодо необґрунтовано стягнутих витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн., є неспроможними, оскільки на момент подачі позовної заяви 24.06.2009 року діяла Постанова КМУ №1258 21.12.2005 року „Про порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ”, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 361, яка набрала чинності 27 квітня 2009 року, відповідно до якої розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в справах позовного провадження з розгляду спору майнового характеру складав 250 грн.
Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтовано стягнутих витрат на право допомогу заслуговують на увагу, оскільки позовна заява подана представником ОСОБА_4 ОСОБА_7, який представляв його інтереси на підставі довіреності, а не як адвокат чи фахівець в галузі права і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, в частині стягнення витрат на правову допомогу, необхідно відмовити.
Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про безпідставність залучення у справі в якості відповідача ОСОБА_6, оскільки матеріали справи не містять доказів про надання ОСОБА_6 доручення ОСОБА_5 на укладення будь яких угод, в тому числі і на укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок.
Суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини, не дав належну оцінку розписці від 27 березня 2008 року, яка видана ОСОБА_5 і на підставі якої було задоволено позовні вимоги і безпідставно стягнув з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 солідарно грошові кошти.
Апеляційний суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню і підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь позивача 3% річних в розмірі 2727 грн. 69 коп., судовий збір у розмірі 819 грн. 02 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 необхідно відмовити, оскільки доказів укладення будь-яких договорів між ними позивачем та його представником у суді не надано.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі, якщо воно прийняте з порушенням вимог матеріального чи процесуального права.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2011 року задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2011 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3% річних у розмірі 2727 грн. 69 коп., судовий збір у розмірі 819 грн. 02 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн., а всього стягнути 3796 грн. 71 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: В.І. Іщенко Т.С. Авраміді В.О.Полянська